Pianoбой влаштував у Луцьку справжній відьомський шабаш

Pianoбой презентував лучанам нову програму з камерним оркестром та ексклюзивним світловим шоу.

Концерт пройшов 22 жовтня в оновленому кінозалі РЦ «Промінь».



Луцьк став четвертим містом всеукраїнського туру «На вершині», названого в честь однойменного синглу.

«Осінній тур "На вершині" більш масштабним, ніж минулий і музично, і в плані шоу – Pianoбоy збагатився новими піснями і новими людьми в команді. Я з нетерпінням чекаю моменту, коли наша piano-банда в розширеному складі покаже людям все, на що ми здатні», – так напередодні коментував майбутній тур Дмитро Шуров.




Після ліричних «Родимок», якими розпочав свій виступ у Луцьку, він попросив присутніх не забувати, що це рок-н-рольний концерт та активно підспівувати йому. У деякі моменти хотілося не лише співати, а й підтанцьовувати, адже зі сцени звучали не лише пісні Pianoбоя, а й відомі хіти Елвіса Преслі чи Gorillaz.

Несподіванкою став вихід Дмитра в зал. Він присів біля однієї з глядачок, поцілував їй руку та побажав гарного вечора.




Загалом Шуров на сцені теж вів себе дуже безпосередньо: попивав бокал червоного вина, танцював, жартував та не приховував, що задоволений виступом: хвалив оновлений кінозал та акустику, а луцьку публіку назвав найніжнішим залом туру.



Почули лучани і старі пісні гурту, і прем’єру – новий хіт «Полуничне небо», в якому співається про жінку, яка тримає дзен.

«Жінка, яка тримає дзен… У мене є така особлива жінка, I’m fucking lucky man, знаєте. І кліп, який ми нещодавно зняли, він саме про цю жінку. Але є ще одна жінка, до якої я тепло ставлюся. І ця жінка – Україна. Я дуже хотів би, щоб у Луцьку, у Харкові чи Вінниці – скрізь була гармонія, щоб люди менше ненавиділи, а більше любили, щоб їм разом було добре, незалежно від віку, віросповідання та того, звідки вони приїхали – з Конго чи Австралії, з Польщі, Канади чи Америки, чи, може, з Монголії», – сказав музикант.



А під час виконання композиції «Ведьма» він запросив до сцени усіх охочих жінок, які своїми танцями і співами перетворили зал на справжній відьомський шабаш.




Особливою піснею, яку музиканти виконали на біс, стала україномовна версія відомої «Родины».

«Є люди, які не можуть ходити зараз на концерти, слухати музику, бо вони на війні, або у них великі проблеми через війну, яка розв’язалася в Україні, я кажу за переселенців, я кажу за людей, які бачили війну на власні очі. Від нас вона десь далеко, але для багатьох людей – це реальність. Текст до цієї пісня написала вчителька із міста Лисичанська Луганської області, яку звати Катерина Галенко. Вона зробила переклад моєї пісні «Родина» і надіслала мені. Я не міг не дати життя цій пісні, тому що вона насичена емоціями тієї людини, яка бачила це все на власні очі і переживає за це щодня, а не за те, встигла чи не встигла на роботу, яка в неї буде наступна машина чи якого кольору в неї піаніно», - сказав Дмитро Шуров.



«І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я, я тебе не забуваю, бо ріднішої немає», - дійсно, «Вітчизна» набула не тільки нового звучання, але і нового змісту - це погляд на все, що відбувається в Україні, очима людини, якої хочуть позбавити її Вітчизни.



На останок музиканти акапельно заспівали пісню про всіх людей - «Хромосома».


































***
^{Передрук без згоди "Таблоїда Волині" заборонений.}