Як волинська письменниця Ганна Луцюк виграла чоловіка у лотерею

Поезія, книгарні та книги, щасливе материнство – її улюблені теми для розмов. Вона може асоціювати себе з рослиною чи твариною, вміє відпочивати, дозволяє трирічній доньці їсти пісок та досі годує її материнським молоком.

«Таблоїд Волині» для рубрики «Словопортрет» поспілкувався з волинською поеткою, молодою мамою, музою луцької книгарні «Є» Ганною Луцюк.



***

Давно до мене приклеїлося слово книгогриз. Актуальне вже багато років бо працюю по книгарнях з 2008-го. Найулюбленіша – це книгарня «Є», прикипіла до неї душею. Вже минув рік, все чекаю, коли ж мені набридне, але задоволення не закінчується. Аж дивно.

***
Всі уявляють, що в книгарні спокійно собі працюєш, читаєш книги, але насправді це дуже динамічна робота, яка вносить не лише приємність спілкування з клієнтами, а й купу побутових проблем та бюрократичної писанини. Однак, приїздять письменники, розширюється коло
знайомих, бути серед книг і книголюбів – це прекрасно.



***
Час почитати є лише в дорозі між домом і книгарнею. Спокійно читати вдома могла хіба до вагітності, зараз не вдається осилити романи, хіба уривки, короткі оповідання чи есеї.

***
Тексти у собі зараз більше виношую, часу вилити на папір вкрай бракує. Інколи на власні вірші надихають чиїсь. Береш книгу, читаєш, захоплюєшся і думаєш, я ж теж можу написати, хочу написати, хочу сказати щось. У мені зараз стільки текстів всередині, вони накопичуються, накопичуються... І рано чи пізно повинне статися виверження.



***
Улюблених книг не зможу виокремити. Серед авторів, яких люблю, – В. Герасим'юк, І. Малкович, Ю. Ґордер, А. Ренд. Якщо пройтися книгарнею, то на кожній поличці знайдеться улюблений автор.

***
З фантастикою якось не склалося. Старого-доброго Бредбері читаю, Толкіна осилила півкнижки, але гублюся в тому ельфійському світі. Все під настрій, іноді буває, що книжка прийшла до тебе не вчасно. Може, якби читала зараз, то все склалося б.



***
Якщо асоціювати себе з рослинами, то вибрала б собі образ будячка у безлюдному польовому оазисі, далеко від людей. Якщо була б тваринкою, то білкою в колесі.

***
З чоловіком-художником познайомилася на літературному слемі. Працюємо у спільному творчому напрямі, користуємося одними музами на двох. Але найбільший наш з ним творчий проект – дочка Вишена.

***
Ім'я дочки не могли вибрати довго. Вишуковувала-видивлялася в різних книгах, і зрештою зійшлися на давньому українському імені Вишена. Воно красиве і єдине в усій Україні.



***
Банальний і головний секрет щасливого материнства – любов. Не треба старатися надто виховувати дітей. Мені жаль тих малят, що ходять, як солдатики, бо наша Вишена росте вільною дитиною. Якщо вона хоче їсти пісок, то, будь ласка, пригощайся. Я не прихильниця будь-яких методик раннього розвитку дітей, бо подорожі і природне пізнання світу дають значно більше.

***
Вишена росте у творчості, вона вже залюблена в книжки, просить читати їй історії. Часом заходить у майстерню чоловіка і вносить свої корективи у його картини, у роботи з кераміки.

***
Коли відкривалася книгарня «Є» у Луцьку, то дуже боялася, що я ще не готова вийти з декрету. Але все якось дуже гарно повернулося, закрутилося, здалося, що Вишена навіть не помітила моєї відсутності. Тепер усім кажу, що у мене дві донечки, – Вишена і книгарня – які постійно змагаються за мою увагу.



***
Досі годую донечку материнським молоком. Часто буває, коли йду вона ще спить, коли приходжу, вона вже спить, а вночі погодую – і з'являється такий собі елемент спілкування між нами.
За три роки жодного разу не були в лікарні, не з'їли жодної таблетки. Усе це я приписую грудному вигодовуванню. Для неї це такий собі допінг: коли без настрою чи коли з дітками посвариться, то відразу біжить заїдати горе.

***
Постійно годувала в громадських місцях, вважаю це нормальним. Це абсолютно природно, просто наше суспільство якось не навчене адекватно на це реагувати.
До вагітності я теж соромилася дивитися, як хтось годує, але зараз не сприймаю груди як щось сороміцьке, для мене тепер – це баночки з молоком. Годувала в книгарнях, музеях, маршрутках, будь-де, бо бажання дитини – то закон. Зараз, звичайно, можна з нею домовитися.



***
Читала, що з дитиною найкраще подорожувати до року. В цей час ми активно їздили в гори, на фестивалі, ходила з нею на літературні вечори. Не було жодних проблем, носила її у слінгу. З двох до трьох років було таке затишшя, бо в подорожах дитина надто активно себе поводила. А зараз продовжуємо відновлювати мандрівки.




***
Побут у нас не ділиться на чоловічий і жіночий. Намагаємося усе робити разом, зокрема, готуємо вдвох, залучаючи Вишню.
З кожним роком розумію, що просто виграла свого чоловіка у лотерею, бо якісь моменти, котрих не помічала у ньому колись, стають вкрай важливими тепер. Він може і прибрати, і приготувати їсти, і посидіти з дитиною. Ми взагалі домовилися, що наступний декрет буде його.



***
Якби могла захопити із собою щось чи когось на безлюдний острів, то взяла б чоловіка, доньку та товсту антологію, щоб там було багато авторів та поле для моїх нотаток. А все необхідне чоловік нам змайстрував би.

***
Треба вміти відпочивати. Має бути така штука як гігієна праці та гігієна відпочинку. Чомусь люди думають, що працюючи з 8 до 20 можна все встигнути і все зробити ефективно. А насправді, час від часу треба розслаблятися і робити те, що приносить задоволення. Прислухатися до себе і шукати гармонію із собою та світом.



***
Раніше шукала муз та натхнення, а зараз надихає просто наявність часу. Здається, от з'явиться час і я зможу все.

***
Надихаюся людьми, які роблять свою справу добре, незважаючи на те, яка це справа, не списуючи невдачі на владу чи обставини.

***
Дуже люблю яскраві кольори, овочі та фрукти, запах води, трави, черешень та чебрецю.

***
Почуття щастя дуже відносне, але його в моєму житті однозначно більше, тож я можу назвати себе щасливою.
Маю багато планів щодо нових книг, виставок, поїздок. Плануємо, також, ще дітей. Я б хотіла мінімум п'ятьох.