Медіа-менеджер та ресторатор Володимир Пащенко: Мрію жити, де цілий рік літо і росте полуниця

30 Липня 2016
Текст: Людмила ЯВОРСЬКА
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ
Настрій: кав’ярня «Coffee room»


Володимир Пащенко – не корінний лучанин, проте для Луцька давно став однією із дуже помітних персон. Власник спорткомплексу «Олімпія», засновник найрейтинговіших волинських інтернет-видань «Волинські новини» та «ВолиньPost». Уже кілька років, як здивував новим і теж доволі успішним амплуа – відкрив ресторан «Patio di Fiori», що став одним із найпрестижніших луцьких закладів.

Про те, як з’являлися ідеї для нових життєвих напрямків та про справу, якою планує невдовзі зайнятися – екологічною фермою, Володимир Пащенко розповів «Таблоїду Волині».



– Ви – людина не просто публічна, а з тих, хто завжди викликає реакцію. Правду кажучи, не завжди схвальну, але як правило – бурхливу…

– Мене не розуміють, від цього й починається різна реакція. Цивілізовані люди при нерозумінні задають питання, просять пояснення. І все ж знаходяться ті, хто каже: «Та що ви його слухаєте? Він же божевільний».

Недавно я помітив, що почав часто використовувати фразу: «Дуже важко бути людиною на планеті мавп». Дуже добре, коли є люди, які розділяють твої ідеї та погляди на життя. Але здебільшого таке розуміння приходить з часом.

Про це гарно сказав Стів Джобс і заспівав Кузьма. «Думай інакше», «Не бути схожим на них»… Я ніколи не намагався бути таким, як всі. Я хотів йти власним шляхом.

Перед вами сидить людина, яка досягла всього, чого хотіла. Може, це звучить якось пафосно, але це дійсно правда. У мене з’явилась в дитинстві мрія про мопед, і той з’явився. Хоча за всіма законами логіки у такого бідного хлопця, яким був я, він ніяк не міг з’явитися.

Я почав заробляти гроші в 14 років. В той час це було абсолютно немодним, але мені хотілося чогось досягти, а це навряд чи виходить, коли сидиш, склавши руки.



– Але якраз нехватка чогось, чого дуже хочеться, є хорошою рушійною силою. А коли є все для повного щастя…

– Щастя – відносна річ. Для щастя не обов’язково треба матеріальні речі. Може з’явитися якась ідея і її реалізація стане щастям. От я хотів нагодувати людей і зробив акцію в «Patio di Fiori» – обід за 78 копійок. Були різні думки, але акція досі працює, люди приходять.

У нас – недешевий заклад, і найчастіше відвідувачами є багаті люди. У кожного з них – різні гроші. Припускаю, що бувають і брудні. А коли людина – може, не така заможна, але світла своїми емоціями – приходить до тебе в ресторан, як на свято, вона приносить свою чистоту і зовсім інші емоції. Заради цього акція й існує.



– Спортсмен, ресторатор, медіа-менеджер, громадський активіст – це, швидше за все, мали б бути різні люди з окремою психологією і поглядами на життя…

– Для того, щоб називати себе ресторатором, мабуть, треба відкрити кілька закладів. Я не скажу, що дуже в цьому розбираюся. Наприклад, я зовсім не розуміюся в винах. Але маю певний смак до їжі та сервісу, вони виховані частими мандрівками.

Спортсмен, ресторатор, медіа-менеджер, громадський активіст – це все були етапи мого життя. Я – в пошукові. І думаю, що буду в пошукові до останнього свого подиху. Можливо, я стану письменником. Напишу кілька хороших книг і саме цим залишу по собі добру пам'ять.



– Ті життєві напрямки вибирали свідомо, з розрахунком, чи то швидше щоразу був експеримент?

– Життя кожної людини – експеримент. Ми можемо тільки припускати, що у нас вийде, а з чим не справимося. Але тільки життя дасть відповідь на ці запитання.

– Зазвичай, ми дізнаємося про найбільш вдалі експерименти з життя людини. А була в житті Володимира Пащенка якась справа, про яку не відомо широкому загалу?

– Був комп’ютерний клуб. Мені це подобалося на той час. Я, до речі, досі люблю комп’ютерні ігри і деколи граю. Коли маю вільний час, беру дітей і граємо по мережі. Не стрілялки, звісно – більш стратегічні, історичні ігри.

– А яка найулюбленіша гра?

– Наші вітчизняні програмісти зробили гру, яку я граю вже 16 років. Це – «Козаки».



– Ви – родом із Черкас. Як взагалі потрапили до Луцька?

– Це сталося в 1998 році. Я всім розповідаю про цю історію так: їхав, їхав, закінчилися гроші і зупинився тут. Як і в кожному жарті, мабуть, в цьому теж є доля правди. У Луцьку не було великого тенісу і я вирішив тут розвивати цю справу.

– Зараз продовжуєте займатися тенісом?

– Деколи граю, але вже не треную. В першу чергу, мабуть, через багатогранність життя. На все не вистачає часу. Хоча теніс лишається улюбленим видом спорту. Для здоров’я і довголіття це дуже правильний спорт.



– Корінні лучани-бізнесмени, або ті, хто вже тут пожив тривалий час, часто люблять аргументувати, чому звідси ніколи не поїдуть. Ви схожі на людину, яка в цю секунду може встати, зібрати мінімум речей і поїхати назавжди…

– Це правда так. Можу поїхати в будь-яке місто і відбутися там. Я – як трава, яка проростає навіть з-під асфальту. Але щоб так сталося, має бути розуміння, чи потрібен мені такий виклик. Якщо такий виклик в житті мені буде потрібен, я це зроблю.

Але і Волинь, і Луцьк, і будь-яке інше місто – це перш за все люди. Тут живуть хороші люди. Не 100%, звісно, але хороших тут – багато.



– А додому в Черкаси часто їздите?

– Звісно, їжджу до мами. Але сказати, що маю якусь ностальгію за містом – навряд. Це місто мого дитинства, молодості… Але де батьківщина людини? Там, де їй добре. Зараз мені добре тут.

Та сказати, що Волинь – це край моєї мрії буде неправдою. Швидше за все, я хотів би жити там, де цілий рік літо і де цілий рік є полуниця. Але це – мрія для пенсії. А зараз ми маємо ще зробити так, щоб на цій священній землі, де пролито стільки крові і сліз, було все добре.



– Люди, які мають свою філософію життя, зазвичай багато читають. У вас є такі книги-орієнтири?

– Чиїсь думки можуть стати хіба фундаментом, на який кожен повинен вибудувати свою філософію. Мій фундамент – це одна книга, яку я читаю щодня. Це – Євангеліє.

Читаю з десяти років, щодня якусь главу. І перечитуючи по колу, розумію, як одні і ті самі слова сприймаються по-різному. Деколи буває, що можу просто перебирати слова, речення, а розуміння того, що прочитав приходить пізніше. Як якийсь спалах. І з’являються відповіді на всі запитання.



– А як ви потрапили на медіа-ринок? Як з’явилася ідея вашого першого сайту – «Волинські новини»?

– Тоді я працював радником Луцького міського голови Богдана Шиби. Не знаю, яким радником я був, бо насправді не бачив мера місяцями. І якось мене попросили піти на мітинг мешканців однієї із багатоповерхівок стосовно спортмайданчика в дворі. Я пішов, на події був журналіст Мирослав Ватащук. Він попросив мене прокоментувати і мій коментар потрапив на один із сайтів. Наступного дня мені зателефонував Шиба, попросив зустрітись.

Я не зрозумів відразу, що сталося. Стільки часу не потрібен був, а тут… Обговорили мою позицію, яку я озвучив в коментарі. І я подумав: для того, щоб мене почули, треба було написати про все на сайті? Я знайшов Мирослава, ми обговорили, скільки може коштувати новий інтернет-проект. Правда, в результаті ця початкова сума виявилась заниженою разів в десять. Але ми зібрались і розпочали проект «Волинські новини».



– Був час, коли ви виконували безпосередньо журналістську роботу і брали інтерв’ю…

– Є така позиція: якщо не ми, то хто? Так, як я собі бачив хід розмови, я не бачив людину, яка б могла це зробити, тому сам взяв диктофона.

Перше інтерв’ю, якщо не помиляюся, брав в Ігоря Палиці. Я не роблю інтерв’ю з тими, з ким мені нецікаво. У мене, наприклад, лежить записана розмова з Миколою Романюком, але вона мені не сподобалась. Я не хочу робити нудних інтерв’ю, і я можу собі це дозволити.



– Якось ви розповідали, що плануєте організувати екоферму. Ідея ще актуальна?

– Кожна успішна ідея повинна бути зрілою, продуманою. Один аграрій якось сказав мені: «Є два способи напевне втратити гроші: зіграти в рулетку і вкластись в аграрний бізнес». Це – специфічна справа і людині, яка в цьому нова, дуже легко прогоріти. Тому треба чітко розуміти, що саме робити і для кого. Посадити, посіяти – це вже вишенька на торті, а до цього треба ще спекти сам торт.



– На фермі буде розвиватись лише рослинництво, чи тварини теж будуть?

– Все буде. Можна буде поспостерігати за всіма процесами, що і як вирощується, чим харчуються тварини, як виготовляється продукція. Можна буде спробувати чисту і здорову їжу.

Насправді, в багатьох людей зараз немає рідні в селі. Тому ми хочемо зробити можливість пожити тут. Відчути цей спокій, розмірений ритм, відчути себе частиною природи. Це буде наше волинське село в його найкращих традиціях.



– Ставши власником інтернет-видання, ви з часом взяли диктофон в руки і пішли записувати інтерв’ю. Будучи власником ресторану так само не одноразово одягали фартух і обслуговували клієнтів. Не здається вам, що з появою ферми візьмете до рук сапку?

– Однозначно. Ми всі з землі вийшли і всі туди повернемося. Це закладено у нашій сутності: всіх рано чи пізно починає тягнути до землі. Вона – наша колиска. І ідея ферми в тому числі із цим пов’язана.



– Якщо пригадати Володимира Пащенка у 1998 році, коли він вперше приїхав до Луцька, і нинішнього, що змінилося?

– Це дві абсолютно різні людини.



***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]
0

Читати ще

Коментарі

Ох

Лицемірство в кожному реченні

Лучанка

Згідна з першим коментарем!!!

ТоТо

називайте мене просто: ПАФОС.

Блрс

Який гидкий чек.

007

16 фото , це капец,."девочка"

Анонім

Тут всього 15

і таке буває

ну дуже негарна поза у кафе

Володю

Самодисципліна над усе! Що

тю

от цікавий дядько, а

Марія

Поправився Митрофанович...

Маруся

Лицемірство, тупість, панти!!

коментаторам

Заздрісники, лицеміри,

лучанин

БАРИГА!

555

Для мании величия не

Ната

Фууууу! Дуже неприємна морда!

отож бо

Ната,ваш коментар-це просто

Ойойой

Хі-хі. Пане Пащенко, шо ж у

Василь

Читаючи коменти,розумієш,яка

лучанин

Пащенко!Прибери нікому

Будьте добріші!

Правильніше за все, звісно,

555

ЧМО наглюче

Цей комент певне Пащенко писав!

Він бе ще ті ноги журналістці

Мар'яна

Ця мавпа бере людей на роботу

111

Люди, це не людина!!! Нiзащо

555

Хотілося, щоб ВИ попрацювали

ОЛИМПИЯ

Як він каже у нього люди

Олена

Я теж одна з тих хто працював

Koroid

П%*дун ще той! Книгу напишу,

Додати новий коментар