Свічки, цигарки та актори, що з’являються через вікно: лучанам показали виставу за романом Костенко

Театрали із Дніпра представили у Луцьку альтернативний погляд на історію України та на постать одного з найвідоміших керівників держави – Богдана Хмельницького.

Виставу «Берестечко» за романом української письменниці Ліни Костенко дивилися лучани у суботу, 22 квітня.

Майстерня українського театру ҐЕРЦЬ вперше виступила у Луцьку. Її керівник, режисер Данило Слюсар каже, що виступ у кожному місті відрізняється, як відрізняються сенси, що пропонує вистава.




«Кожного разу це щось нове. На Сході України, наприклад, зараз можна почути і віднайти зовсім інший сенс, ніж, наприклад у Луцьку», - говорить режисер.

Організатор заходу у Луцьку – мистецьке об’єднання «стендаЛь».





Окрім нових сенсів, постановка у Луцьку була багата цікавими режисерськими прийомами. Так, головна героїня (Та, що відає) прийшла на спектакль через вікно філармонії, спустившись сходами з проспекту Волі.

Жінка в чорному вела безперервний діалог із гетьманом, що потрапив у пастку історії та пастку власного сумління. Між тим героїня палила та постійно пересувалася приміщенням, інколи навіть між рядами глядачів, роблячи їх безпосередніми учасниками дійства.




Слова, палко вимовлені героєм Хмельницьким у монолозі, звучали як ніколи актуально, і стосувалися не присипаної пилюкою української історії, а буремного сьогодення та вічної української боротьби за свою незалежність:

«Ми воїни. Не ледарі. Не лежні.
І наше діло – праведне й святе!
Бо хто за що, а ми – за незалежність.
Отож – нам так і важко через те».

Історія, яка постійно триває у минулому і сьогоденні, та ризикує продовжитися у майбутньому. Історія зради і поразки, та історія шляху до нових перемог не залишила байдужим жодного глядача. Наприкінці вистави всі вони могли залишити свої відгуки у привезеному дніпрянами чорному блокноті.

Режисер театру Данило Слюсар каже, що у їхньому репертуарі є ще чимало цікавих робіт, і вони хочуть чим швидше показати їх вдячній волинській аудиторії.