Сучасне «мистецтво» на стінах Луцького замку

Писати на стінах – заняття безкультурне і, на перший погляд, позбавлене будь-якого змісту. До того ж, якщо стіна – не в облупленому під’їзді, а офіційно визнана історико-культурною спадщиною. Проте місцеві хранителі старовини такою думкою, схоже, не переймаються. Щороку із відкриттям нового туристичного сезону стіни Луцького замку поповнюються новими високоінтелектуальними зразками типу «Тут був я».



Чому така діяльність позбавлена будь-якого змісту, але – на перший погляд? Пригадалися дослідження місцевих краєзнавців, які вивчили мури замку на предмет старовинних написів різних людей із різних століть.



«Найбільша кількість написів знаходиться на стіні між Владичою і Стировою вежами, – пише в дослідженні, опублікованому «ВолиньPost» Олександр Котис. – Там цегла просто всипана ними. Мабуть тому, що ця частина завжди дивилася на поле, де було болото, і ніколи не жили люди. І ніхто не міг побачити, як хтось щось видряпує на стінах. Навіть зараз це місце проглядається найслабше, бо там – парк і густі дерева. Це, мабуть, була свого роду «точка», де будь-хто з міщан міг прийти і залишити по собі слід, або просто прогулятися.



Цікаво, що кириличних написів до другої половини ХХ століття майже нема. Геть мало - з ХІХ століття. Все інше – польське і старіше. Як правило, люди видряпували свої ініціали і рік. Інколи точну дату. Цікаві й шрифти. Місцями трапляються дуже гарні написи. Нецензурних і зневажливих повідомлень не існує.
Можна навіть віднайти написи відомих людей. Є напис сестри Лесі Українки Ольги Косач від 1891 року».



Найстаріший напис датують 1444 роком. «Глибина порізу цілком відповідає його збереженості, – пише Олександр Котис у своєму блозі. – Цегла, на якій зроблений напис «W.S. 1444» у той час вже була. Щонайпізніше вона була закладена у цю стіну в 1385 році (ще за Любарта). Остаточну крапку може поставити тільки який-небудь спектроскопічний чи хімічний аналіз, тож залишаємо цей напис на роль претендента найстарішого напису на зовнішній стіні Верхнього замку (принаймні, із тих, які я виявив). А поки сюди не добралися науковці, хай кожен сам вирішує, вірити у давність цього напису, або ні».



Залишаючи вивчення старовини історикам, «Таблоїд Волині» вирішив закарбувати автографи сучасників – на той випадок, коли нашим далеким нащадкам стане цікавим такий вид настінної творчості, а місцеві владці таки спроможуться очистити стіни замку від оригіналів.



Текст: Людмила ЯВОРСЬКА
Фото: Влад КАРДАШ, Олександр КОТИС