Сніданок з «Таблоїдом»: блогерка та дружина політика Оксана Рубльова

15 Січня 2019

Фото: Лідія КОЖЕВНІКОВА

«Таблоїд Волині» щотижня запрошує своїх Інстаграм-читачів поспілкуватися за смачним сніданком. Познайомитися з виданням ближче може кожен, хто візьме участь у розіграші, який проводять у соцмережі.

Цього разу поснідати з журналісткою Наталкою Мазепою випало молодій блогерці, дружині волинського політика Оксані Рубльовій.

З чого зазвичай складається ваш сніданок? Що любите їсти?

Однозначно дуже люблю каву. А ще, не повірите, у мене на сніданок має бути обов’язково вівсянка. ЇЇ їдять діти, чоловік, і я її теж люблю. Ми нею всі чемненько снідаємо, а також хлібом з маслом та сиром. От такий сніданок.

Ви загалом дотримуєтеся здорового харчування чи якоїсь дієти? Слідкуєте за своїм раціоном?

Це зараз дуже модно, в тренді (посміхається). Ну, я пробувала воду пити зранку впродовж трьох днів. Чесно скажу, не моє. (сміється). Ні, чесно, дуже важко. Я десь читала, що потрібно 55 днів «побути» на правильному харчуванні, щоб ввести його в раціон. Не виходить в мене з тим правильним харчуванням. Для дітей, звичайно, по-максимуму намагаюсь, але для себе – не дуже.

Поки ми розмовляємо, офіціантка приносить наше замовлення: два капучино, а ще теплий салат з телятиною та гарбузом – для мене і тірамісу – для Оксани.

Скільки чашок кави за день можете випити?

Я мама, тому можу випити одну каву, п’ять разів підігріваючи її в мікрохвильовій печі (сміється). Ні, не часто п’ю каву. Дві чашки на день, напевно, максимум. Справді, маленькі діти. Зробила ту каву, пішла робити домашню роботу, забула про неї, прийшла – вона вже холодна. Ну, я її й грію...

Скільки років дітям?

Старшому сину шість з половиною, меншому півтора – Вадим і Влад. Два хлопчики, тому мені вдома весело. Насправді діти накладають певні обмеження. Мені до вас було важко вийти, взагалі важко кудись, не плануючи, самій вийти. Але, з іншого боку, вони дають нам нові можливості. У декреті в мене з’явилася можливість розвиватися. Тоді як на роботі ти весь час «забіганий». От у Вас є час на прочитання книжок?

Обмаль. І це ще я без дітей.

А з дітьми, коли ти ще й на роботі, то просто часу катастрофічно не вистачає.

В декреті ви зайнялися власним блогом, як довго ведете Інстаграм ?

Ще року немає.

У блозі «aksaniti» ви часто пишете про психологію стосунків. Ви психолог за фахом?

У мене дві освіти – я юрист і психолог. Хоча пробувала свої сили і там, і там. Психологія – це моя друга вища освіта. Це вже свідомий вибір. Мені було більше двадцяти, і я вирішила здобути цю освіту. Мені подобається це. Якщо говорити про мій блог, то від початку його створення й до нині він дуже змінився.

Так, і кількість ваших підписників зросла.

Скажу вам, що не всі ці підписники милі люди, які хочуть почитати щось цікаве. Різні є, різні приходять, але цифра таки змінилася. Я була приємно здивована.

Ви підключали додатково рекламу?

Я вирішила серйозно підійти до справи. Проводила марафон, проводила гівевеї, пробувала рекламувати допис. В принципі, всі засоби, які є в Інстаграмі, я спробувала.

А який найефективніший спосіб реклами за вашими спостереженнями?

Гівевей, однозначно. Особливо, якщо він цікавий. Тобто, потрібно не просто підписатись, а зробити якусь цікаву дію. Тоді, можливо, залишаться люди за інтересами. Наприклад, якщо ви розігруєте книгу, то попросіть людей у коментарях згадати улюбленого героя чи щось таке. Щодо реклами самого допису: важливо, щоб він був цікавим та з гарною картинкою… Хоча, комусь він може здаватись цікавим, комусь ні. Тут не вгадаєте. Чіткого алгоритму не простежиш. Зараз через одного блогери пишуть, як краще зробити, різні методи, але насправді це все залежить від дня і від везіння...

Я проходила багато навчальних марафонів. Проходила їх і по шапці блогу, бо не знала, що то таке. Взагалі не знала, що таке сторіс і як вони робляться. Ще проходила «фотопрокачки». Є така Роксолана Осика. Це вже я раджу. Вона не лише цікаво розповідає про фотографії, а й про Інстаграм, блог, для чого Ви його ведете. От вона підводить вас до цих питань. І каже, що ваш блог – це особистий бренд. Тобто, якщо вам там щось не подобається, то вам щось не подобається в собі, у своєму житті. Якщо ви будете вести свій блог, як власний бренд, то й отримаєте тих підписників, яких хочете. Зараз шукаю український марафон з написання текстів. От із цим у нас проблеми. Російські є, українських дуже мало.

Якщо говорити про луцьких блогерів, хто вам імпонує? На кого підписані?

Чесно, з луцькими я ще не знайома, окрім Іри Дяченко. Більш такі інформаційні профілі читаю, наприклад «Таблоїд».

Що можна почитати, зайшовши на ваш блог?

Про психологію. Зараз більше про неї пишу. Зрозуміло, по-простому, про речі, які можуть бути цікавими усім. Ви знаєте, там немає можливості багато писати, тому пишу якісь такі найцікавіші моменти. Останнім часом мені сподобалося проводити психологічні ігри. Це досвід для мене, і людям цікаво. Остання, наприклад, мене здивувала, я витратила увесь день на відповіді. Потрібно було написати п’ять тваринок. Люди думали, що це щось просте, як ти сьогодні встав, що бачив, але питання, які я підібрала, були не прості, а такі цікаві. Я підібрала початок року: як зайчик починає рік – пухнастенько, біленько. А хом’ячок ? Наминаючи олів’є . Далі – як тебе бачать друзі. Люди обирали будь-яку тварину, а я ж шукала, що в цій тварині є, які є риси, що можна перебрати людині. Був приклад на анчоусі (а вони ж тисячами плавають). Я запитувала людину, можливо, вона любить шумні і великі компанії. На що мені відповіли: «Ну я, напевно, анчоус бо така ж струнка».

Вважайте, що мій Інстаграм поділяється на декілька каст. Є каста книголюбів. Якщо хочеться щось прочитати – це до них, вони відразу і відгуки пишуть. Друга каста – це мамочки. Є мамочки, які пишуть про дітей, а є мамочки, які пишуть про себе і про те, як бути мамою. В принципі, в тих і в тих можна знайти щось корисне. Також є мотиваційні блоги і блоги візуальної естетики.

Про що вам більше подобається писати – як бути мамою чи про дітей?

Про інших я читаю із задоволенням, але сама на ці теми не пишу. Вирішила, що це особисте, і таке має залишитися за кадром. Це моя територія.

Розкажіть про свої подорожі? Де були та що запам’яталося найбільше?

В 2011 мені вдалося з подругою здійснити тур Європою. Ми були в п’ятьох столицях. Я заїжджала в кожне місто, але Дрезден… Якби можна було проасоціювати місто з людиною, то Дрезден – це таки справжній німець. А ще в нас був гід, який говорив українською,дуже повільно й поважно. Мені це сподобалось.

Мені не так важливо, не так куди їдеш, а важливо те, як ти себе там почуваєш і поводиш. Якщо живеш в Туреччині в готелі і виходиш лише на море і пляж – це зовсім інший відпочинок.

Куди б ви порадили поїхати?

Я була в Парижі, Амстердамі, Дрездені. Це все ми об’їздили за тиждень. Цілий день ми ходили, дивились місто, і лише об 11-ій лягали спати. Це було важко, але цікаво та насичено. Це шалені емоції. У нас виникли деякі труднощі з документам, і в мене з подругою на «Лувр» було лише 20 хвилин, хоча, ми встигли побачити «Мону Лізу» і сфотографуватися біля неї. Затишні кафе, Ейфелева вежа... Париж – це Париж. Дуже красиво! Проте, можна поїхати в Хелм і набратися не гірших вражень, бо ж важливо, не куди їдете, а з яким настроєм, з якими бажаннями.

Коли маленькому було одинадцять місяців, ми наважилася поїхати відпочивати. Я дуже хвилювалася, але, тим не менше, ми полетіли в Туреччину. Відгуки були різні, начебто несмачна кухня і так далі, але ми позитивно налаштувалися і поїхали. Я ні разу лежала на шезлонзі, не було часу. Але я відпочила. Це був такий шалений відпочинок...

Як відпочивали в Туреччині?

Ми плавали у морі, каталися на верблюдах, плавали на кораблі. Хоч з маленьким, з каляскою, з кашою в бутилочці, але ми відпочили.

Де проводите сімейний відпочинок?

Ну, ми в Туреччині були перший раз цього року. А так, на відпочинок їздили недалеко. Наприклад, на Світязь наш. Чесно скажу, з дітьми це важче спланувати і зробити. Цього року все склалося добре, тому поїхали. Також разом були у Кракові.

Хто зазвичай сидить із дітьми, коли у ви йдете у своїх справах?

Чоловік.

Послугами няні не користуєтеся?

Ні.

Що, на ваш погляд, найважче в сімейному житті?

Важко відповісти, та нічого й немає там складного. Знову ж таки, все залежить від того, як ви сприймаєте ситуацію. До всього можна підійти по-різному. По-перше. У всіх нас є недоліки. Якщо чоловік приймає ваші, то й ви маєте прийняти його. А якщо ви обоє зайняті – я і він маємо купу своїх справ, він – робочих, я – сімейних. Ну подумаєш, постояло те сміття три дні, нічого тут такого. Так сталося.

Раніше була проблема з живою ялинкою. Кожного разу її, обсипану, мені сунули по квартирі, а я все це прибирала, сварилась, кричала. Два роки назад я зрозуміла, що проблема не в ялинці, а в мені. Треба було купити штучну. І все, проблема зникла. Будь-яка проблема вирішується.

Що б ви порадили молодим сім’ям, які тільки починають жити разом?

Зараз я буду дуже неоригінальною: розділяйте погляди своїх коханих, підтримуйте будь-які, навіть фантастичні, їхні проекти і третє – любіть один одного.

Коли ми тільки одружилися з чоловіком, був такий момент: я зварила суп, а була не дуже хазяйновитою, ну такий собі той суп вийшов, я його ще не куштувала, а чоловік мій їсть його. Гарно їсть. Я й собі накидала супу, і тут я розумію, що їсти його неможливо. Кажу йому: «Нащо ти мучишся?». А він мені: «Я ж тебе люблю». І я подумала тоді, що це таки кохання.

Насправді, в сім’ї є різні ситуації, але треба правильно на них реагувати і правильно ставитися до них.

Скільки років ви вже разом?

В 2011 одружилися. В 2019 році буде вісім. Ми вже пройшли кризовий семирічний період.

Як і де чоловік вам освідчився?

Він став на одне коліно з букетом троянд і запитав: «Ти вийдеш за мене?». Це було вдома. Тоді ще не в нас вдома, а в мене вдома. Це було дуже гарно. І ми одружилися.

Можете сказати, чи впливає публічність чоловіка, а тепер і ваша, на сімейне життя?

Ну, я так скажу: не важливо, чи ти виходиш заміж за музиканта чи за політика. Ви маєте приймати людину, і тоді все буде гаразд. Якщо він любить музику, ви теж повинні мати прекрасний слух. Якщо він політик, готуйтесь, що його часто не буде вдома. В принципі, головне просто розділяти погляди, а краще цієї теми не торкатись – він ж мене психології не вчить.

До речі, це чоловікова діяльність, надихнула вас стати блогеркою?

Чесно, мені здається, що це не з цим пов’язано. Все почалося з тієї ж кави. От зробила всі справи, і в тебе є п’ятнадцять хвилин. Ти п’єш ту каву ці п’ятнадцять хвилин, і так тихо, так добре...

Декілька разів сфотографувала чашку і виклала в інстаграм. Мені сподобалося. Я почала далі займатись цим і воно дійшло, до чого зараз дійшло. Все-таки це було моїм власним бажанням.

Кому б ви порадили підписатися на ваш блог?

В першу чергу тим, хто хоче розвиватися. Тим, кому цікава психологія.

Знаєте, Інстаграм – це найпотужніший мотиватор. Ви написали там, що прочитаєте п’ять книг за тиждень. І що ж, ви мусите їх прочитати, відповідати за свої слова. Так і я пообіцяла, що за місяць покращу свої виступи, тому зараз мушу читати книги, статті вголос, щоб вирішити цю проблему.




***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]

7

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter