Хвилинка Слави: луцькі рок-музиканти «RecOrDie». ФОТО 

15 Березня 2019

Текст: Юлія ГАВРИЛЮК

Фото: Софія ГУДИЧ, Олександра КУЧУКОВА

Ніколи не здогадаєшся, наскільки цікавими є люди, які щохвилини зустрічаються тобі на вулицях, сидять поруч у маршрутках, смакують каву за сусіднім столиком у кафе. В кожного з них – особиста історія, яка заслуговує того, аби бути почутою.

У рубриці «Хвилинка слави» героєм або героїнею абсолютно несподівано може стати будь-який житель міста. Cловом, якщо побачите наших журналістів, то не соромтеся і ловіть свою хвилинку слави!

Сьогодні «Таблоїду Волині» вдалося поспілкуватися з музикантами луцького рок-гурту. Команда складається із друзів: Стас, Даня, Рувим і Роман, які об'єднали свої зусилля, щоб працювати разом і нести людям якісний саунд. Саме ці хлопці відкриють нову еру рок-музики не лише в Україні, але й на світовому рівні. Знайомтеся – «RecOrDie»!

Розкажіть коротко про себе. Що об'єднало вас усіх в «RecOrDie»? Взагалі, як ви зустрілися? Як давно живете музикою? Коли і як вирішили створити гурт?

Роман: Мені 17, я музикант. Граю на гітарі й сопілці.

Даня: Займаюся музикою з дитинства. У моїй сім'ї восьмеро дітей, і всі є музикантами. Я навчався у Волинському коледжі культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського. Грав на кларнеті. Коледж акинув, бо вирішив писати свою музику.

Я навчився створювати на комп'ютері різні оркестрові партії й займався цим деякий час. Потім мені щось «стрельнуло» в голову, і я всю свою музику продав, щоб подорожувати Європою. Після завершення подорожі мене тягнуло назад. Тягнуло до творчості.

Я з Рувимом знайомий дуже давно. Ми раніше грали й разом мріяли про свою групу. Два роки назад ми завалилися на студію з тим, що треба щось «мутити» нарешті. Вже тоді придумали, що створимо альбом «Recordie», написали першу пісню «Unsurprising».

Записали ми ту пісню, та й «забили». Певний час ми були на заробітках, а коли я приїхав в Україну, то отримав повідомлення від «лєвого» чувака. Йому потрібні були круті хлопці, які готові з ним грати й творити. Це був Стас. Після нашої зустрічі і розмови почалася справжня праця. Ми завалилися до нього і почали записуватися. Були шикарні вечори, ми розмовляли до ночі про кожного з нас, життя, групу. Я думаю, що кожен з нас довго йшов своїм шляхом для того, щоб зустрітись, для того щоб об'єднатися в «Recordie».

Стас: Граю в групі «RecOrDie» на ударних, займаю посаду продюсера, піар-менеджера. Не можу сказати конкретно, що я барабанщик – і на цьому все. Я себе більш позіціоную, як музиканта. В мені живе таке «чудовіщє», яке хоче займатися музикою. А музикою я займаюся вже 8 років. За цей час я набув досвід, який хочу викласти в чомусь новому – «Recordie». Я знаю, що це ті хлопці, та сім'я, яку я чекав.

Ми доповнюємо свою музику чимось внутрішнім. Ми творимо й кайфуємо від цього. Ми намагаємось, кожен з нас, виплеснути своє внутрішнє «чудовіщє», об'єднатися й показати це світу. Показати щось нове.

Рувим: Я виконую у гурті роль вокаліста й бас-гітариста. Деякі пісні, що є в нашому репертуарі, написані декілька років тому. Зараз вони вже зіграні нами всіма. Взагалі, ми зустрілися, аби об'єднатися, аби добитися свого. І коли це сталося, пісні почали звучати, набувати вираженої форми. Деякі з них були написані буквально за три репетиції! Це знак того, що в середині кожного з нас є щось спільне, є зв’язок, який об’єднує нас, який допомагає знайти контакт один з одним. Всі четверо, як група, ми зійшлися приблизно наприкінці жовтня – початку листопада 2018 року. З того часу почався наш творчий шлях. Те, що ми граємо – це частина нас. Ця музика виходить з наших сердець.

Які були ще варіанти щодо назви? Розкажіть про назву, яка є нині. Чому саме вона?

Даня: Пам’ятаю, в нас було багато «стьобних» варіантів щось типу: «гастрит карася», «вибух кабачка» і так далі.

Стас: Ми жартували, але потім хлопці згадали, що було між ними. Не чоловічий зв’язок, а музичний (сміється). Бо ж коли ми зібралися разом, то все набуло сенсу. Ми вирішили обрати назву «RecOrDie». «RecOrDie» перекладається, як «запиши або помри». Це був наш вибір: або ми пишемо альбоми, показуємо себе, розвиваємося, або не варто взагалі щось робити. Вже краще просто здохнути. Бо якщо бути бездієвим – то навіщо існувати взагалі?

Даня: Щодо назви: коли я був у душі, то задумався мимоволі про «Recordie». Сказав хлопцям, і вони відразу згодилися. Тому що ця назва реально підходить, вона крута. Це було так… по-живому, бо над ідеєю не довелося довгий час думати. Вона якось сама з’явилася в голові. «RecOrDie» – це рішення: або ти йдеш за мрією, несеш те, що в тобі є, висловлюєшся, або ти помираєш. Це рішення можна віднести до будь-якої сфери. Хтось, наприклад, мріє стати найкрутішим футболістом. Отже: грай у футбол або помирай. Хочеш стати хореографом? Танцюй або помирай. І от ця мрія – записувати і творити – нас об’єднала.

На кого орієнтуєтеся в музиці?

Рувим: Якщо говорити про те, що окриляє, то в кожного з нас доволі різний підхід до музики. Нам подобається, звісно, рок, рок-н-рол, метал. Ми багато чого переслухали. Але я знаю точно, що Данік любить оркестрову музику. Стас слухає такий старий рок, метал. Мої корені – американський панк-рок, нью-металу. Роман почерпнув це все, але трішки менше, бо є різниця у віці.

Стас: Ми надихаємося просто музикою, як такою. Ми не дивимося на чиїсь треки з думками: о це круто, ми теж так хочемо. На нашу думку, музика – це не техніка пальців, рук, голосу. Музика виходить з душі. Коли ми починаємо грати, то забуваємо про техніку. Ми вслухаємося в себе і просто творимо.

Даня: Нас надихають ті люди, які грають живу музику. Бо ми прагнемо саме до цього. Від музиканта має йти енергетика, має йти життя.

Хто пише тексти й музику?

Рувим: Деякі пісні були написані до створення «RecOrDie». Тексти й основу писав я, а далі вже корегували і доповнювали всі разом. Є пісні, які ми написали вже й за час існування нашого гурту.

Який рок граєте? Хард, панк, нью, метал, альтернатив?

Стас: Це питання жанру. А ми себе не відносимо до якого-небудь жанру. Ми – рок. Нехай називають нас, як зручно: хоч джазом, хоч джаз-металом. Ми це називаємо просто музикою.

Даня: Можна заснувати свій жанр: like music! (сміється)

Як часто репетируєте, і як довго триває репетиція?

Даня: Якщо Рома починає джемити – то надовго (сміється).

Стас: Останнім часом, через певні обставини, ми зустрічаємось дуже рідко. В основному це якийсь студійний запис. Але буває й таке, що ми просто не вилазимо з квартири: живемо, спимо, їмо разом. Зранку розбігаємося по своїх справах на години дві, а потім знову збираємось і разом пишемо, творимо. Ми вже сім’я.

Ваш останній концерт. Де? Коли? Яким він був?

Стас: це було в «Кава Авеню». Цей захід був націлений не зовсім на музику, але нас запросили організатори і запропонували нам виконати декілька пісень в акустичному варіанті. Це був такий собі акустичний вечір, якщо можна так сказати.

Що найважче в житті музиканта?

Стас: Думаю – не продатися. Бути чесним перед самим собою.

Участь в гурті не заважає особистому життю?

Стас: В нашому випадку – ні.

Що надихає творити й не здаватися?

Роман: Я не вмію нічого робити, як окрім того, що грати на гітарі (сміється). Тому мій єдиний варіант задля чого жити – це грати.

Коли наступний концерт?

Стас: Це під знаком питання, поки що.

Якби із вашого життя зникла музика, чим би ви тоді займалися?

Стас: Я знаю точно – я б вистрілив собі в голову. Для мене музика це all in. Всі ставки вже поставлені. Я одержимий музикою.

Даня: Можливо, ми й займалися б чимось іншим, але однозначно заради музики. От я ще фотографую, і хотів би більше присвятити себе цій сфері, аби заробляти фотографією на життя. Проте, я більше сфокусовуюся на те, щоб заробити гроші суто для того, аби купити апаратуру й писати далі музику.

Стас: Так, ми можемо займатися будь-чим. Рувим може захоплюватися метеликами, я складати фігурки з серветок, Рома колекціонувати жіночі трусики (сміється). Але все це буде крутитися навколо однієї мрії.

Даня: Особливо, жіночі трусики (сміється).

На вашу думку, як повинен виглядати рок-музикант?

Стас: Реально, уявлення про зовнішній вигляд рок-музикантів – це стереотип.

Рувим: Від музиканта вимагається лише одне – бути справжнім. Цвіт індивідуальності — ось що має бути в музиканта.

Якби можна було отримати супер-надзвичайну здібність, щоб кожен з вас обрав?

Даня: Володіти якимсь банком, щоб забрати звідти всі гроші й купити купу апаратури (сміється).

Роман: Я хотів би найдосконаліше у Всесвіті налаштовувати піаніно.

Стас: Думаю, цього не потрібно. Можна не гордитися своєю долею, життям, але в будь-якому випадку, якби я обирав ким стати, я б став собою.

Рува: Помріяти про це прикольно. Але будь-яка сила, яку ти собі вигадаєш, буде спрямована на те, щоб все,чим ти займаєшся – спростити. Спростити твою особистість, твоє життя. А тоді не буде виклику.

Що найважливіше у вашій творчості?

Роман: Музика, сенс текстів, енергетична подача пісні.

Скільки вартує запросити ваш гурт на корпоратив або весілля?

Стас: Ми не граємо на подібних заходах.

Як стимулюєте свою музу? Чи вживаєте алкоголь перед тим, як вийти на сцену?

Стас: Так, ми можемо випити трохи задля того, аби розслабитися. Але не напитися, звісно (сміється).

Рува: Я, наприклад, перед виступом намагаюся нічого не вживати, окрім води. Різні речовини можуть завдати дискомфорту для горла.

Яким бачите «RecOrDie» через десять років?

Даня: Це буде лейбл, який збиратиме багато груп і дасть змогу всім записуватись.

Стас: Думаю, це буде нова епоха музики.

Рува: А я із впевненістю можу сказати, що мені буде тридцять шість років (сміється).

Традиційно: побажання читачам «Таблоїда Волині»

Роман: Щастя, здоров’я, дітей-музикантів (сміється).

Рува: Самовиражайтеся.

Стас: Хорошої музики вам у вуха. І якщо ви обрали свій шлях – то йдіть ним до кінця.

Даня: А я бажаю, щоб ви наважилися і зробили цей вибір: діяти або померти. RecOrDie.









***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]

11

Читати ще

Коментарі

Луцький рокер

дякую за гарну статтю! дуже крутий музон! не віриться, що в луцьку є такий гурт. успіхів!

Анонім

Дуже круті хлопці!) чекаємо концертів

карнушка

Воу, це дуже крутий гурт. Дуже цікаво було це читати)
Так тримати хлопці)

Віндовс

Ви крутезні, мать вашу!)

Віндовс

Ви крутезні, мать Вашу!)

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter