Життя нічного Бандерштату: акустика, кіно й гра в зґвалтування

Жодна з нас ніколи не ночувала раніше на Бандерштаті. Це й не дивно, адже усі місцеві, тож в цьому просто не було потреби. Проте заради наших читачів троє журналісток «Таблоїда Волині» (Катя Устимчук, Люда Яворська й Іра Сасовська) зважились переночувати на території фесту, аби показати нічне життя Бандерштату.

Перше питання, яке довелось вирішувати, ‒ наявність намету. Яворська рішуче взяла цю справу на себе, мовляв переконаю чоловіка, щоб поїхав на риболовлю іншим разом. Вмовляннями Люди нам дістався не лише намет, але й надувний матрац. Все це встановити у наметовому містечку нам допоміг колега Василь Бідун. Він накачав для нас надувний матрац й залишив наодинці з нічним Бандерштатом.

Так ми позначили наш намет, щоб потім легко знайти. То було мудре рішення.[/caption]
Наші пригоди розпочались… у черзі до туалету. Народу тут зібралось стільки, що сміливо можна було організовувати гутірку. Молодь спілкувалася, жартувала й знайомилась між собою. Саме у черзі до туалету деякі гітаристи-аматори знайшли свою публіку. Хто зна, можливо, хтось тут знайшов й кохання. Все могло трапитися, адже часу було вдосталь ‒ черга рухалась дуже повільно, оскільки біотуалети працювали далеко не всі.


Попри нічну температуру на дворі, біля акустичної сцени було тепло й затишно. Люди закутались у пледи й спальники та, зручно вмостившись на соломі, слухали виконавців. У програмці першого дня акустичної сцени заявлені були «Брем Стокер», театр «Шарж», «ANEBO», «Шосте чуття», «Суренж», «Поза часом» та Юрій Дмитрук. Одну з пісень «Брем Стокера» разом з хлопцями заспівав лідер гурту «Фіолет» Сергій Мартинюк. Такий сюрприз публіка сприйняла особливо тепло.


Від акустичної сцени ми перемістились до майданчика, де переглядали кінострічки. Тут панувала особлива заспокійлива атмосфера. Ніяково було навіть фотографувати людей, аби не заважати спалахом кіноперегляду. Та декілька фото ми все ж зробили.


По дорозі від акустичної сцени до кінозони ми зустріли хлопця з повітряними кульками. Його звали Влад. На запитання, звідки в нього повітряні кульки, відповів, що знайшов біля якогось чоловіка, який ліг відпочити й заснув.


Поблизу наметового містечка група молоді бавилась у цікаву гру «Коди», яка також відома за назвою «Зґвалтування». Спочатку ми було подумали, що тут якась бійка, однак згодом все стало зрозуміло, коли нам розповіли правила. Дівчата тут – цифри, а хлопці – літери. Перед грою дівчата та хлопці, окремо один від одного визначаються, хто буде якою цифрою, а хто якою літерою. Визначившись всі сідають у коло. Посередині кола сідає ведучий, який і розпочинає всю гру. Крикнувши, наприклад, Р-11, до ведучого має вибігти хлопець під літерою «Р» і дівчина під цифрою «11». Якщо ведучим є хлопець, тоді хлопець під літерою «Р» має не дати дівчині під цифрою «11» поцілувати ведучого, а в свою чергу поцілувати її. Якщо ж ведучою є дівчина, тоді все робиться з точністю до навпаки. І наступним ведучим стає той, хто перший поцілує ту людину, яку потрібно. Словами це описати важко, але вигляд має феєричний.


Ще один гурт молоді грав у «Камасутру». Ця гра трохи популярніша за попередню й, мабуть, відома багатьом. Компанія, яка нам зустрілася, вже давно грала, оскільки встигли добряче «заплутатись».


Особливої уваги заслуговує життя у наметовому містечку. Воно тут вирувало, немов у якійсь окремій республіці. Біля багатьох наметів навколо багаття зібралися «бандерштатівці». Вони співали пісень, щось обговорювали, пили чай. Біля одного з наметів побачили дівчинку, яка активно виконувала якісь вправи: стрибала й махала руками. Виявилось, що вона просто грілася.


Ще ми зустріли хлопця, який просто стояв й тримав в руках гітару. На запитання не відповідав, просто дивився в ніч. Коли ми трохи відійшли, він нарешті видав тихе «брень». Стало навіть трохи моторошно.


За декілька кроків в гордій самотності сидів ще один юнак й бавився ножем.


Нахабні ми навіть позаглядали до чужих казанків, що наповнені водою чекали ранку.


Загалом нічний Бандерштат видався дуже атмосферним і рідним. Було чітке враження, ніби всі люди, що поруч, рідні тобі. Ніхто не сварився на бренькання на гітарі чи інший шум о четвертій ранку. Нікому не заважав гучний сміх. Здавалося, навіть біля акустичної сцени народ умудрявся насолоджуватись здоровим сном.


Текст: Ірина САСОВСЬКА
Фото: Людмила ЯВОРСЬКА, Катерина УСТИМЧУК