Лучани на три дні переїхали до «Файного міста»

^{Автор: Іванна Мартинів, керівник проекту «Квартира FM», організатор фестивалю «Республіка», блогер}

Якимось загадковим чином та титанічною працею фест «Файне місто» за рік умудрився вирости на декілька організаційних років вперед, немов «телепортнувся» з минулого року на пару сотень днів уперед. Із двох невеликих сцен стало аж чотири надпотужні майданчики, додалося багато прикольних фіч, фестиваль «розрісся» територіально, музично та внутрішньо й став щонайменше утричі більшим, крутішим та якіснішим від попереднього.

Кажуть, у кожного фестивалю є певна шкала росту та розвитку. Так от «Файне місто» перестрибнув на декілька значних позначок вперед.

День перший: дорога, запахи і обличчя фесту

Ранок 3-го липня. Упустивши можливість поїхати машиною та тим самим прогавивши всі варіанти добратися єдиним потягом до Тернополя, вийшли на автодорогу та підняли палець вверх.



Не зчулися, як зупиняється старенький мерседес. Молоді люди теж прямують на Файне. Ярик та Настя, студенти 3-го курсу Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Лучани. Настя – пластунка. Ярик каже, що дуже люблять фестивалі, проте їздять не так часто, бо більшість часу приділяють навчанню. Хоча «Захід» і в гори для них – святе. Подумки радію за майбутнє нашої медицини.



Наша дорога на «Файне» всіяна розмовами про цікавинки туристичної України, виявленнями спільних знайомих та музикою, а ще розповідями про фестиваль «Файне місто», на яке ми як справжні фестивальні гуру, їдемо вже вдруге, а наші попутники – лише в перший раз.



Не встигли ми зайти на територію аеропорту, де протягом трьох днів гудів фестиваль «Файне Місто», як «Луууцьк!» та «Республікааааа!» стали нашими позивними на всі три дні.

Дорога від реєстрації до чотирьох сцен «Файного міста» розпочалася з тисячі (а може й більше) наметів. Маленькими та такими шатрами, що можна весілля гуляти, надмодними та простими брезентовими всіяне наметове містечко на самісінькому початку території фестивалю.



Ще не повністю поснулий запах передранкового багаття, що згасло, здавалося б за годинку до нашого прибуття в аеропорт, став нюховим лейтмотивом цьогорічного фестивалю «Файне місто». Кіловати звуку – супутниками головної сцени. Кубометри пилу від мошу і слему – сталими асоціаціями з Dark Stage фестивалю, де в пріоритеті була важка музика. Але давайте по-порядку.

Музика і сцени

Light Stage (сцена легкої музики) – ідеальна для шанувальників сидіння на траві, легких акордів та приємних голосів функціонувала протягом денних годин та тішила своїх слухачів музикою від Panivalkova, Piano, Vivienne Mort, Dakooka, Zapaska, ПНД, Гапочка та інших. Попри тотальну спеку на галявинці перед лайтовою сценою постійно тусувалося багато народу.





Експеримент Файного Міста – Tribute Stage діяла протягом першого дня. AC/DC, Metallica, Rammstein, Sum41, Blood Brothers нагадали присутнім про світові хіт рок музики, слова яких, здавалося б, знала на фестивалі кожна собака. Під час виступу кавер-гурту на Рамштайн сіпалося око – від захоплення, перформенсу і від відчуття, що вся головна сцена фесту от-от злетить в повітря – настільки видовищно й правдоподібно запалювали музиканти Річі Колючого у шаленій суміші зі справжніми піротехнічними спецефектами.






Хедлайнером одноденної трібьют сцени став справжній (так-так!) перший вокаліст австралійського гурту AC/DC Dave Evans. Він заспівав з десяток старих добрих пісень разом із київськими каверщиками DC Train та декількатисячним хором відвідувачів фесту на бек вокалі.



4 та 5 липня з головної сцени потішили людей такі гурти як HardKiss, Фіолет, Скрябін та друзі, Бумбокс, Brutto, Карна, O.Torvald, Табула Раса, Тінь Сонця, Epolets та інші.





Dark Stage стала метальовим раєм і для мене і для шанувальників тяжмету, які слемилися під Morphine Suffering, Jinjer, Hell:ion, Skinhate, Анну, скакали під ТОСТЕР, Серцевий Напад, Ratbite, Роллікс, O'hamsters та цілий оберемок важких гуртів. Визначити цю сцену можна було навіть не особливо напружуючи слух: де був стовп пилюки до неба – там і dark stage фестивалю «Файне місто».






Окремим острівцем на фесті була сцена від місцевого клубу Koza. Koza Reggae Stage під дерев'яним навісом з міріадами кольoрових лампочок під стелею та килимками під ногами. Таке враження, що ці розмірені біти існували з самого народження планети Земля, а всі резиденти регі сцени вічно існували у своїх окремих світах, незалежно від того, чи розривався на головній сцені Елізіум, чи на Dark Stage провокувала людей на дикий слем АННА. Регі сцена жила окремою республікою під свій розмірений кач.





І чомусь зараз, після повернення додому, здається, що десь там, за 150 км від Луцька, на території аеропорту, коли зібране останнє сміття з території наметового й скручені останні шурупчики розібраних сцен, десь там й надалі собі танчить під оті розмірені фанк-біти зграйка людисьок під навісиком Koza Reggae Stage.

Магія людей



Настільки дивовижна публіка на Території вільних людей – а саме так позиціонував себе фестиваль «Файне Місто».

То перевдягнуті у різноманітних звіряток носяться перед сценами, пританцьовуючи і вигукуючи тексти пісень чи видумані у польоті слогани. То хлопчаки збирають автографи просто на голе тіло як від гуртів, так і просто від відвідувачів фестивалю (цікаво, потім будуть рік не митися?). То ходять з оберемком квітів та бажають усім, хто трапляється на шляху, гарного дня/ранку чи вечора… Байкери, панки з ірокезами, батьки з дітьми, молоді та молоді душею. Такі різні й такі позитивні. Натовп, який дивував своєю різношерстністю та мінливістю.




З тисячної маси у відриві і хаотичному кайфі під «бультер’єра» від гурту «Скрябін та друзі» публіка, немов за помахом чарівної палички невидимого диригента, могла перетворитися вмить на слухняні, мрійливі та сумуючі вогники піднятих вгору світелок під «Спи собі сама».




Луцьк на «Файному Місті»

Склалося враження, що добрячий шмат Луцька переїхав на ці три дні під Тернопіль.

Журналісти та адвокати, рокери та підприємці, копірайтери та інженери – побачили лучан ми немало. Окрім Луцька просто на території фестивалю, волиняни «окупували» ще й сцени «Файного міста».

[caption] Ді-джей Njoi та керівник рекламного агентства Partyzan[/caption]
[caption] Луцькі студенти[/caption]
[caption] Бармен луцького "Кофеїну" Роман[/caption]
[caption] Луцька журналістка Таня Полуектова[/caption]
[caption] Музиканти гурту "Фіолет"[/caption]




Сергій Мартинюк (АКА Колос) з хедлайнером «Скрябін та друзі» ще й виконував пісні Кузьми.




DJ NJOI і Whatafunk Crew на регі сцені не давали спати фестивальникам, подейкують, до 5-ї ранку ще у п’ятницю. А хедлайнерів дарк сцени третього дня Rideau привіз Ярослав Бебко АКА Сява, який ... теж лучанин і вже довгенько знайомить волинян з творчістю іноземних гуртів.

І за доброю традицією протягом усіх трьох днів саме лучанка Вікторія Жуковська, ведуча фестивалю, мігрувала по сценах «Файного міста» та розповідала про гурти, заохочувала фестивальний люд скакати й танцювати, розповідала про загублені речі й також поверталася саме до Луцька після того, як «Файне місто» закінчилося.



Пам'ятаєте про телепорт? Так от. Ще двійко тусовочних лучан (тобто ми) дивним чином потрапили з Тернополя у Луцьк через Львів. Але це вже зовсім інша історія.



Автостопили Іванна МАРТИНІВ та Роман ДОМБРОВСЬКИЙ