Словопортрет: «Прозорий гонщик» Марк Куцевалов

Він знає все про хлібні підбори, вітер у капюшоні, космічний туризм і може уявити репера Потапа верхи на собаці. Він перебуває одночасно в кількох реальностях, жартує із серйозним виразом обличчя, любить читати Донцову та опановує фах дизайнера акваріумів. Однак, попереджаємо: у кожному слові його інтерв’ю однакова кількість щирої правди та тонкого інтелігентного гумору.

«Таблоїд Волині» для рубрики «Словопортрет» поспілкувався із «найпрозорішим гонщиком» та найбільш космічним учасником «Ліги сміху» Марком Куцеваловим.

***
У Луцьку був двічі, жив у готелі «Україна», бачив Театральний майдан і Драмтеатр. Правда, хлопці в п’яному угарі вночі повели дивитися на замок, але його абсолютно не було видно. Пам’ятаю лише таку туманну вежу, як з містичних фільмів.

***
Популярність дала мені багато. Якщо б не «Ліга сміху», то я б не познайомився з журналістками «Таблоїда Волині».

***
Немає конкретного образу дівчат, який найбільше подобається, бо ж усі вони складаються зі шкірних покривів і м’яких тканин. Під різні настрої приваблюють різні образи – від доброї і хазяйновитої жінки-матері до холодної Трініті з «Матриці», з виразними чоловічими рисами зовнішності. Головне, щоб це були крайнощі: або занадто різка і агресивна маніячка, або абсолютно ніжна, або в усьому турботлива і віддана мамочка.

***
Серце моє – вільне, бо усі ці концерти, уся ця зайнятість… Зараз півфінал «Ліги сміху», це дуже важливо для мене.

***
Не люблю школу. Уніформа, бейджики, однакові зачіски, відсутність вибору – саме це атрибути школи для мене. Закінчив 9 класів, не був ні двієчником, ні ботаном. Мені просто подобалося спостерігати за усім здалеку, і отримувати за все це середні бали. Дуже не любив математику, подобалася історія. Своїх дітей точно не буду віддавати до школи.



***
Згодом вступив у технікум, змінив коло спілкування, відрікся нарешті від усіх своїх однокласників. Опановував спеціальність техніка-програміста, вивчав основи інтер’єру рибного акваріуму, тобто прикрашання акваріумів водоростями, камінням, декорування, підсвічування води. Потім було навчання в Академії, з якої нещодавно відрахували через те, що якась мініатюра їм не сподобалася.

***
Серед фільмів люблю японський треш і арт-хаус, звичайне кіно перестало мене дивувати, бо все ж очевидно ще від самого початку. Мені важливо, щоб картинка була візуально естетичною, щоб хотілося аж потонути у перегляді, і фінал не настільки прозоро проглядався.

***
Усі люди насправді однаково живуть, просто хтось дивиться інші фільми, слухає іншу музику, а загалом – ми всі постійно робимо одне і те ж.
Найбільше я люблю впадати у розслаблений стан, не контролюючи потоки своїх думок, і просто спостерігати. Це все, що мені треба. Іноді значно цікавіше спостерігати за життям, ніж брати у ньому безпосередню участь.

***
У мене є завчені заготовки сценок і текстів, але під час взаємодії з глядачами із залу вмикається абсолютна імпровізація, немає жодних попередніх домовленостей. Багато жартів гармонійно витікають з мого спостереження за життям, без жодних вигадок, як-от мініатюрка про «хлібний каблук».



***
Поверхневі розмови дратують будь-яких артистів. Перед тим, як брати інтерв’ю в людини, треба уникати питань, які йому ставили мільйони разів, і хоча б перефразувати їх іншими словами. Для мене такими є, мабуть, розмови про те, як і в яких умовах пишу свої жарти.

***
Неправда, що чоловіки з Марсу, а жінки з Венери. Хоча б через те, що ми живемо на Землі.

***
Люблю японську літературу. Читаю Харукі Муракамі, зокрема, «Норвезький ліс», «Що я говорю, коли говорю про біг» та інші. Поки трохи підозріло до нього ставлюся, але однозначно подобається. Ненавиджу Бродського, Пелєвіна і фантастику. Цікаво читати біографії людей, особливо спортсменів. Зараз читаю спогади про те, якими в житті були російські авангардисти – Хлєбніков, Ахматова, Маяковський, Малевич. А взагалі, шедевром світової літератури можна вважати Донцову. Я її обожнюю. Головної цінністю цих детективів є те, що вони перекладені на багато мов.



***
Моя міні-мрія – хочу жити сам. Ви навіть уявити собі не можете, з ким я зараз живу, але вже невдовзі нарешті буде повноцінна самотність. Тоді, правда, треба буде час від часу кудись вибиратися для цих моїх спостережень.

***
Телевізор не дивлюся, але іноді його просто вмикаю. Фоновий шум ще ніхто не відміняв, плюс допомагає спостерігати за кимось без втручання в його простір. «Лігу сміху» не дивлюся.

***
Популярність краде елементарне спілкування з друзями, спонтанні прогулянки і розмови. Ставлення оточення до мене після участі в шоу трохи змінилося, але близько до себе я пускаю лише одного-двох справжніх друзів. Цього мені цілком вистачає.




***
Голос за кадром у команді «Прозрачный гонщик» не має імені, але він повинен розкритися, якщо ми дійдемо до фіналу. Буде насправді дуже цікаво.

***
Не знаю, що б я робив, якби не було сюрреалізму. В гумористичному плані сюрреалізм для мене яскраво втілює англієць Ноель Філдінг, просто колосально шалена і творча людина. Звичайно ж, найяскравіше поле сюрреалізму – це політика.

***
Останнім часом мене страшенно дратують копійки. Я б їх відмінив раз і назавжди, бо дуже напрягають. Мене якось попросили 30 копійок в магазині, а в мене в руках було багато пакетів, сумок, і я почав шукати у кишенях, знайшов лише 20 копійок, було якось соромно, позаду вишикувалася довга черга, сумки почали падати, я шукав ще 10 копійок. Словом, неприємна ситуація. І не розумію сенсу такої дріб’язковості. Чому б від них не відмовитися, і не користуватися винятково паперовими грошима. Часом ще дають решту цукерками, це теж злить, але не так, як копійки.



***
Явних фобій немає. Хіба люди. Соціофобом назвати себе не можу, але не завжди комфортно почуваюся у незнайомих і багатолюдних компаніях.

***
Батьків теж можна вибирати, міняти, а чому ні? Правда, це дуже довгий і складний процес. Щоденні візити до них у квартиру, спільне прибирання і миття посуду, а потім ненав’язливо поставити перед фактом.

***
Обожнюю, коли в компанії хтось плоско жартує, і з цього сміються. Збоку мене це страшенно веселить. Взагалі, це дуже життєво, трапляється таке всюди ,але бісить, коли такий гумор доходить до великої сцени, і з нього продовжують сміятися вже тисячі людей.
Можна багато говорити, але з гумором в Україні все дуже погано. Головна проблема – відсутність конкуренції. В США, наприклад, є топ-12 коміків, які змінюються ледь не щомісяця. Ну не може одна людина очолювати гумор всієї країни протягом десять-двадцяти років, треба такі речі відразу ж помічати і змінювати. Усім нам разом змінювати.



***
Не знаю, наскільки я – екстремал, але з п’ятого поверху стрибнув би.

***
До моди та одягу в мене якесь двояке ставлення. З одного боку, це просто тканини, які облягають тіло і створюють комфорт. Однак, часом хочеться детально продумати образ, зважити всі деталі і доповнення. На мені зараз просто біла сорочки і просто чорні штани, які абсолютно нічого не означають. Це одяг, який нічого не говорить. А взагалі, є бажання розповідати про себе за допомогою одягу. Мені дуже подобається чорний колір, такий собі лаконізм образу, надмірний мінімалізм без жодних зайвих акцентів.

***
Це мій справжній колір волосся, я - блондин від природи. Зачіска створюється елементарно – шляхом імпровізованого причісування волосся пальцями вбік.

***
Нещодавно мені запропонували стати моделлю для якоїсь марки одягу. Чекаю дзвінка від невідомого мені Валєри, що має пояснити всі деталі.

***
Читачам «Таблоїда Волині» бажаю видалятися із соцмереж, любити водіїв своїх маршруток, бо вони відповідають за ваше життя, і створити групу з обговорення того, як нам усім варто сприймати прозорий гель-лак на нігтях чоловіків.

[caption]

Креативний автограф для «Таблоїда Волині» від Прозорого гонщика[/caption]

***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].