У «ПортCity» відбувся показ документального фільму про жінок, які пішли добровольцями на війну. ФОТО

22 Березня 2019

Текст: Юлія ГАВРИЛЮК

Фото зі сторінки Майі Москвич у Фейсбуці

У луцькому кінотеатрі «PremierCity» за підтримки ТРЦ «ПортCity» відбувся благодійний показ документального фільму «Невидимий батальйон», що розповідає історії українських жінок, які пішли добровольцями на війну з Росією. Продюсерка фільму – Марія Берлінська.

У кінострічці представили шість історій абсолютно різних дівчат, які захищали нашу державу на Сході, а четверо з них й досі воюють. За документами жінки оформлені швачками і куховарками, насправді ж – вони снайперки й парамедики. У фільмі згадується, що в сучасній українській армії досі немає можливості офіційного оформлення жінок на «чоловічих» позиціях.

Презентувала кінострічку ветеранка російсько-української війни та представниця української команди на Іграх Нескорених 2018 – Майя Москвич:

«Невидимий батальйон» розпочався як звичайне соціологічне дослідження у 2015 році про участь жінок в армії. Завданням було з’ясувати проблеми жінок у цій сфері. Було виявлено, що дуже багато військових посад є закритими для жінок. Після того «Невидимий батальйон» переріс в адвокаційну компанію, яка почала боротися за права жінок в армії. Згодом, у 2017 році, народився ще один проект, власне – сам фільм, який ми сьогодні будемо дивитися. «Невидимий батальйон» унікальний тому, що він знятий українськими продюсерами про українських жінок-ветеранок. Історії дівчат – це не історії якихось окремих особистостей, це збірні образи жінок, які є на війні, образи кожного, кого торкнулася ця війна…».

Тиша, що запанувала у глядацькій залі від початку, так і не була порушена до самого кінця. Не було жодного телефонного дзвінка, розмов й обговорень пошепки, як це буває зазвичай під час сеансу. Протягом всього фільму дехто з глядачів не міг стримати сліз, дехто так і сидів у заціпенінні, дехто часом відводив погляд від екрану.

Після того, як закінчилися титри, до розмови повернулася дещо розчулена Майя Москвич. Вона зізналася, що після кожного перегляду фільму в неї виникають певні емоції. Пізніше до слова була запрошена волонтерка Наталя Попова:

«За п’ять років медичного волонтерства можу сказати, що у війни не жіноче обличчя. Коли ти заходиш в палату до пораненого чоловіка, ти відразу запитуєш, що йому потрібно, які проблеми, коли операція і так далі… А коли бачиш перед собою поранену дівчину – то її хочеться лише обняти. Я знаю, що цим дівчаткам потрібен захист і потрібна допомога кожного з нас. Їх треба гріти, любити й оберігати».

Волонтерки Майя Москвич та Наталя Попова подякували усім за виявлення інтересу до фільму і запросили глядачів до дискусії. Своїми враженням поділився доброволець, який був на фронті з Андріаною Сусак (позивний «Малиш»), яка знімалася у фільмі. Він розповів, що Андріана робила такі речі, які під силу не всім чоловікам. Також слово взяла й жінка загиблого воїна. Вона поділилася тим, що вже чотири роки лікує посттравматичний синдром, і дається це їй дуже важко.

Усі присутні вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання.

«Невидимий батальйон» нагадав нам усім, в який час ми живемо. І справа не в тім, хто воює. Бо як сказала Наталя Берлінська: «У війни не жіноче і не чоловіче обличчя, війна сама по собі – не людська справа».

Попрощалися глядачі гаслами «Слава Україні!» і «Переможемо!».







3

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter