«У фіналі мені випав слабкий суперник», – волинянка, яка завоювала «золото» в Австралії
01 Листопада 2018
Фото: Юлія КОЦЮБА
У Луцьку гучними оплесками, почесною грамотою та криками зустріли волинянку Майю Москвич, яка привезла «золото» з «Ігор нескорених», що відбувалися цьогоріч в Австралії.
Ця неймовірно тепла зустріч відбулася в осінній день, 31 жовтня.
За словами Майї Москвич, момент зустрічі з прихильниками для неї набагато хвилюючий, ніж те, що відбувалося в Австралії, і до Австралії.
«Я всім вам надзвичайно вдячна за підтримку. Ви навіть не уявляєте, наскільки вона відчувалася. Хочеться всіх вас зараз обійняти і подякувати», – з усмішкою та гордістю промовила Майя Москвич.
Журналісти Район.in.ua зібрали для своїх читачів найкращі та найвлучніші цитати, які медалістка озвучила на своїй прес-конференції.
***
«Я не казала, що точно візьму «золото», але казала, що прикладу максимум зусиль. Довго не знала, хто мої суперники. Все, що я знала, це те, що мені потрібно відпрацьовувати постріл, аби потім не жаліти. Я йшла з метою, і не залежно від результату, я мала бути задоволена, і ні про що не шкодувати. Вийшло так, як вийшло».
***
«Напевно, всі, хто за мене переживав і молився, перестаралися, тому що за різними обставинами, саме в фіналі мені випав досить слабкий суперник, якого я таки перемогла».
***
«Підготовка до змагань була важкою. І коли я змагалася, то медаль для мене не була головна, адже я досягла того, чого хотіла. Та коли я зрозуміла, що були люди, які за мене переживають, і ця перемога, можливо, буде крапелька радості для тих, хто вболіває. Тому, коли я все-таки отримала медаль, то присвятила її тим людям, які переживали за мене. Я сподіваюся, що ви отримали якусь радість, і вам було приємно».
***
«Коли на мене одягали медаль, в той момент я думала, що за мене радіють люди і потрібно сказати, що ця медаль для них, тому що для мене в той момент вона не мала великого значення».
***
«Найважче в перші дні – це було пережити зміну часового поясу. Коли в нас день, то в них ніч. І якби я сказала, що перебування в Австралії було наче уві сні, то це була б правда. Але з часом я звикла».
***
«Цей проект абсолютно в багато чому мені допоміг. Для мене це стало якоюсь точкою зв’язку зі світом, тому що після повернення з АТО, я не відчувала причетності до вас усіх, до суспільства. Я прийшла, а ви інші, і я інша. І в нас не було про що говорити, тому що я пережила щось своє, і не було бажання починати якийсь діалог. А зараз вже є про що говорити. Є вже якась точка дотику, і «Ігри нескорених» мені її дали».
***
Передрук без дозволу Таблоїда Волині заборонений.
Фотогалерея
Популярне
- Переглядів
- Коментарів
