«Бєлуха», портянки і п’ятикілограмові штани – волинська журналістка показала шахтарський стиль

Журналістка Людмила Яворська, яка нещодавно побувала у одній з шахт Нововолинська, розповіла про свої враження та показала справжню шахтарську «моду». Що одягають волинські шахтарі на роботі, Людмила описала у своєму дописі на Фейсбук:

«А розкажу-ка я ще про шахтарський фешн. Бо, як не крути – то моє перше сильне враження на шахті.

Вдягаються шахтарі на роботу - як капуста. І спочатку здається: хана!.. якщо замотаюсь в оце все - кроку не ступлю...

Нижній шар одягу місцеві називають "бєлуха". Це - сорочка і штани з такої натуральної і на вигляд дуже грубої тканини. Дивно, але на дотик та "бєлуха" виявилась досить приємною.

Портянки. Якби мені колись сказали, що доведеться намотувати портянки. Не без допомоги, звичайно, але намотала. Протрималася конструкція аж добрих півгодини, а потім... потім десь згубилися в чоботах, а я - почала губити чоботи, бо меншого, ніж 40-вий на шахті не знайшлося.

Верхній шар - теж штани і сорочка (мабуть, то все ж швидше куртка), але вже з цупкішої тканини. Штани важать... не знаю, скільки саме, але точно більше, ніж мій кіт, а мій кіт важить 4,2 кг. Вагу додають спеціальні нашивки на коліна (хоча в мене вони були під колінами. Штанів класичного розміру "м" на шахті теж не тримають). Але ті нашивки - то велике спасіння. Бо шахтарське "іти" часто означає не тільки рух головою зверху, а й пересування на чотирьох, а то - і геть повзання.

Каска буває не тільки помаранчевою. Чогось думала, що - тільки. На неї закріплюється ліхтар з довгим шнурком, на кінці якого щось типу (я так зрозуміла) блоку живлення. Весь час випадав з кишені і я думала: ну як, як вони ще й ці шнурки контролювати можуть?..

Для повного екіпірування перед спуском у шахту видають саморятівники - респіратори, які забезпечать киснем в аварійній ситуації. Теж нелегка штучка, яку я героїчно пронесла перші сто метрів, щоб "відчути себе справжнім шахтарем"... далі - вже не так героїчно - погодилась на допомогу більш досвідчених підземників.

Загалом ми пробули в шахті близько трьох годин. Намотали десь шість кілометрів. Місцями було нестерпно спекотно, місцями - неймовірно вітряно... Втомилася так, як ніби три дні не спиняючись збирала картоплю (це найважча фізична праця, яку пробувала і з чим можу порівняти). А це ж ми тільки ходили, а інші - працюють на цій глибині, в цьому одязі...

Але я дуже рада була почути, що нашим шахтарям нещодавно замовили новенький спецодяг. Вперше за... хз скільки років. Бо вони ж такі, такі... короче, заслуговують найкращого», – йдеться у дописі.

Сподобалось

Журналістка Людмила Яворська у шахтарському вбранні

Сподобалось

Журналістки Людмила Яворська та Віта Сахник у шахті

Сподобалось

Так шахтарі готуються до занурення на моторошну глибину

Сподобалось

Журналістка Людмила Яворська у шахтарському вбранні

«Таблоїду Волині» Людмила розповіла, що опускатися було страшно, адже глибина була майже як на 100 поверхів під землею:

«Опуститися в шахту – це було однією з моїх професійних мрій. Типу журналіст змінює професію і все таке... Цікавішу професію важко уявити. Шахта № 9 «Нововолинська» – це 369 метрів під землею. Була переконана, що нападе якась паніка від замкненого простору, від розуміння, який пласт поверхні над головою... але ні. Думаю, через те, що не було часу на паніку. Було неймовірно цікаво на кожному кроці. Думаю, в шахти треба робити екскурсії. Особливо для офісного планктону, якому «важко» працюється», – каже журналістка.

***
^{Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}