Із Зарудчів – в Ріо: волинська олімпійка поділилася секретами успіху

_{Текст: Максим ДЕМБОВСЬКИЙ}

Уродженка села Зарудчів, Любешівського району Валентина Мирончук буде виступати на Олімпійських Іграх в Ріо-де-Жанейро. Вона є представницею легкої атлетики, дисципліна – швидка ходьба. Ця Олімпіада для 21-річної дівчини стане першою у кар’єрі. В інтерв’ю для нашого видання вона розповіла про своє спортивне життя і не тільки.

- Валентино, як і коли Ви прийшли у спорт?
- Спортом я почала займатися ще в шкільні роки. Приблизно, в дев’ятирічному віці спробувала себе у бігу, але у мене це не дуже швидко виходило. Навчаючись у шостому класі, вирішила зайнятися спортивною ходьбою, і через деякий час у мене стало виходити. Я почала отримувати задоволення від цього. Тоді, напевно, зрозуміла, що спортивна ходьба – справа мого життя.

- Пам’ятаєте про своє перше досягнення у спортивній ходьбі?
- Так. Це сталося, коли я навчалася у дев’ятому класі. Я тоді виконала норматив кандидата у майстри спорту на дистанції 3000 метрів.

- Багатьом здається, що спортивна ходьба – це дуже просто. Але чи це так є насправді, чи, все-таки, існують певні приховані складнощі у цій справі?
- Спортивна ходьба – це такий вид спорту, в якому важливу роль відіграє техніка спортсмена. Зокрема, під час ходьби потрібно слідкувати за тим, щоб були коліна випрямлені та не було «фази польоту», тобто, щоб дві ноги не були відірвані від землі. За недотримання цих деталей судді можуть дискваліфікувати спортсмена.



- Які курйозні випадки траплялися за час Вашої спортивної кар’єри?
- Був один такий випадок. Це сталось перед командним чемпіонатом світу, який мав відбутись у Римі. Ми були вже на зборі в Києві. Коли нас зібрали за день до вильоту, щоб провести збори, виявилося, що мені не зробили візи. Звісно, це був шок. Але знайшлися добрі люди, і ми зробили візу за один день. Я змогла вилетіти на змагання, і здобула там олімпійську ліцензію.

- Чим ви займаєтесь у вільний від тренувань час?
- Окрім спортивної ходьби, я ще навчаюся в Інституті фізичної культури і здоров’я Східноєвропейського національного університету. Тому у вільний час я виконую завдання, які задають в універі. Окрім цього, люблю ходити на прогулянки та слухати музику.

- Де Ви відпочиваєте в період, вільний від змагань і навчання?
- В цей час я їду до себе додому в село Зарудчі, щоб допомогти матері по господарству, побачити її і поспілкуватися з нею. Щоправда, побути там вдається максимум два тижні, адже далі чекає або навчання, або тренування. Тому часу на відпочинок дуже мало.

- Як Вас підтримує Ваша сім’я?
- Моя сімейна група підтримки – це мама і сестра. Вони мені часто телефонують, мотивують до нових звершень. Зокрема, моя сестричка у будь-який момент готова зі мною поспілкуватися, до неї я можу звернутися зі своєю проблемою, і вона завжди чимось допоможе.

- Які цілі та плани маєте на Олімпіаду?
- Оскільки я є тільки майстром спорту України з легкої атлетики (дисципліна – швидка ходьба), то хочу здобути звання майстра спорту України міжнародного класу, і, звісно, гідно представити Україну на Олімпійських Іграх.

А «Таблоїд Волині» бажає Валентині реалізації спортивних планів та підкорення олімпійських висот!