Футбол навиворіт - «made on Avangard»

20 Травня 2015
Невтаємниченому вболівальнику може здатися, що футбольний матч чемпіонату України – це дійство на кшталт «приїхати 22 чувакам на стадіон, пограти у футбол, покрасуватися на телекамери, голи забити, автографи роздати і роз’їхалися». Власне так і виглядає у загальному картинка матчу.

Якщо ж роздивитися 90 хвилин гри під лупою, то з’ясуємо, що до організації поєдинку залучено сотні людей та й власне її підготовка і проведення розтягнеться на декілька днів, якщо не на тиждень.

«Таблоїд» зазирнув за куліси проведення футбольних поєдинків у Луцьку.


Усі організаційні нюанси прописує регламент проведення змагань. Не скажемо, що це товстезна книга, але вона дуже ретельно описує кроки, хвилини та сантиметри: від ширини рекламного банеру навколо поля і правил заповнення стартового протоколу до розміщення телекамер і правил поводження фотожурналістів на матчі. Ігнорувати вимоги регламенту трохи боляче для клубного бюджету – санкцій у ньому стільки ж, скільки прописних істин.

Отже, усе починається з того, що Прем’єр-ліга встановлює дату і початок матчу. У друк відповідно запускаються квитки. Коли вони прибувають у каси стадіону, на «Авангард» починають приходити й телефонувати найпалкіші вболівальники «Волині». Інколи телефонують і о 5 ранку, до речі… Дехто зізнається, що звик купувати перепустки на матчі у радянські часи за 4-5 днів до гри. Тоді у місті часто виникала проблема «зайвого квиточка». Нині, на жаль, ажіотаж буває тільки на «великі» матчі – з Києвом, Дніпропетровськом, Донецьком.

[caption]
Вболівальницька «валюта»[/caption]
[caption]
Черги до каси «Авангарду» не можуть не тішити око – футбол у Луцьку живе. На відміну від багатьох наших географічних сусідів.[/caption]
Готуються до матчу й доглядачі за полем «Авангарду». У них роботи мало не буває. Ранньої весни та пізньої осені з поля треба забрати зайву вологу, а влітку навпаки – не допустити перетворення газону на бетон. Крім того, треба косити газон, вчасно накривати поле спеціальною плівкою або знімати її, аби трава не зіпріла і не пожовтіла. Для хорошого росту трави, дренажу і того, щоб газон не нагадував асфальт, його шипують і каткують. У день матчу працівники наносять розмітку на поле. Додамо, що усі ці процедури у клубі пророробляють не тільки з «Авангардом». Працівники доглядають за полями на вулиці Дубенській, за «Підшипником», у Дачному та в Теремно.

[caption]
Катком по газону на «Авангарді» проходяться не тільки захисники «Волині».[/caption].
Що ближче до матчу, тим більше клопотів. За день до гри до Луцька приїздять арбітри та суперник «хрестоносців». Їх треба зустріти, влаштувати, нагодувати. Це клопіт адміністраторів нашої команди. Найбільше подій припадає, звісно, на день гри. Уранці до Луцьку приїздить ПТС – пересувна телевізійна станція каналу «2+2».

[caption]
«Плюси» - офіційний мовник домашніх поєдинків «Волині». Картинку вони роблять європейських зразків.[/caption]
Розгортаються швидко, згортаються після матчу ще швидше. Ці хлопці і дівчата інколи нагадують акторів пересувного цирку – вони постійно в дорозі (буває мандрують з одного міста проведення матчу в інше декілька разів на тиждень), втомлені, але щасливі, зі своєю специфічною професійною лексикою.

Уранці в день матчу на «Авангарді» відбувається нарада організаторів матчу. На ній головують делегат Федерації футболу, суддівський інспектор гри та один з арбітрів. Здавалося б, що це суто формальна зустріч, адже всі знають, що кому робити. Втім, зустріч о 10 ранку мобілізує причетних до матчу, на ній затверджують ігрову форму команд і спеціальний countdawn – зворотній відлік подій 90 хвилин перед стартовим свистком. У ньому чітко вказано, коли прибувають на стадіон команди і судді, коли розпочинається і закінчується розминка, о котрій гравці збираються в тунелі перед виходом на поле.

[caption]
Ігрову форму адмінстратори залишають на кріслах у роздягальні. Вона чекає футболістів до вечора.[/caption]
[caption]
Передматчева нарада на «Авангарді». Це той випадок, коли чоловіки говорять навіть про моду. Наприклад, про кольори манишок у хлопчиків, які подаватимуть м’ячі. Вони мусять відрізнятися від кольорів команд, арбітрів і їхніх тренувальних манишок.[/caption]
Вхід на «Авангард» вболівальників розпочинається за 1-2 години до гри. Ще раніше сюди приходять правоохоронці, точніше кінологи. Собаки зі своїми господарями зазирають у кожен закуток стадіону, шукаючи вибухівку чи якусь іншу гадість. Зауважимо, що це не єдиний захід безпеки, утім поширюватися про решту не будемо…

[caption]
Вівчарки і кінологи обнюхують глядацьке ядро арени, ВІП-ложу і місця для тренерів та запасних гравців.[/caption]
Команди зазвичай приїздять на «Авангард» з 2 години до гри, трохи раніше від них прибувають телекоментатори гри. Для них облаштовано окремі місця з навушниками і монітором, на який виводиться картинка ефіру. Перед грою коментатори «плюсів» спілкуються з представниками команд, колегами, аби бути в курсі подій в стані суперників. Дехто з них перед ефіром «розминається» спеціальними вправами, раз по раз промовляючи складні скоромовки.

[caption]
Коли матч у Луцьку особливо відповідальний, «плюси» присилають до нас пару телекоментаторів.[/caption]
[caption]
Матч розпочався і разом з футболістами на полі, розпочинають працювати навколо нього оператори, фоторепортери та журналісти.[/caption]
[caption]
Знаменитий і вже розкручений в тому числі «Таблоїдом» кіт Майкон під час матчів полюбляє побути на публіці й інколи лазить між рекламними банерами. Але частіше його закривають у пральній, аби коту не відтоптали лапки. [/caption]
[caption]
Хлопчикам, які подають м’ячі командам на «Авангарді» заздрить пів-Луцька. Для самих же «бол-боїв» календарний матч чемпіонату – звична справа. Утім, хлопці попри дитячий вік вже досвідчені знавці своєї справи, бо знають як саме треба подавати м’яча своєму гравцю і чужому залежно від того як рахунок на табло (і так, щоб поганого слова про себе не почути!) [/caption]
[caption]
Всі знають, що ультрас «Волині» сидять у секторі №17. Утім, вряди годи вони влаштовують на матчах перфоменси й на інших секторах. Інколи ці перфоменси вимагають появи пожежних. У них напоготові відро з піском і щипці, якими можна захопити якусь палаючу чи димлячу штуковину. [/caption]
[caption]
Сектори для вболівальників гостей мають номери 9 і 10 – це за воротами у напрямку проспекту Грушевського. Колись з них на адресу всього стадіону летіла лайка, прокляття і виламані стільці. Після початку війни за незалежність фанати помирилися й сектори волинян і суперників перегукуються патріотичними «зарядами». [/caption]
Матч закінчився, рахунок на табло, команди розходяться по роздягальням, арбітри йдуть писати післяматчевий протокол і дивитися відео спірних моментів. Потроху розходиться публіка, поволі згасає світло прожекторів домашньої арени «Волині». А от робота журналістів і тренерів триває. Телемовники записують післяматчеві коментарі, а головні тренери піднімаються у конференц-зал на обов’язкову (передбачену тим таки регламентом) прес-конференцію.

[caption]
На «Авангарді» не буває прісних і нецікавих «пресух». Колись (не на цьому фото) Луческу у Лучеську волинські ЗМІ спровокували на демарш. Мірча, почувши щось подібне на обструкцію (це було після поразки «Волині» від «Шахтаря» 3:4 і трохи упередженого суддівства), розвернувся і вийшов із зали.[/caption]
[caption]
Інколи особливо велемовним тренерам, на кшталт В’ячеслава Грозного, не вистачає самої лише прес-конференції, аби поширити свої думки громадськості. Вони готові дискутувати й у мікст-зоні.[/caption]
…«Авангард» остаточно затихає через півтори-дві години після гри. Аби вже наступного дня почати готувати до нового календарного матчу «Волині».

Автор: Юрій КОНКЕВИЧ
0
Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter