Головна муніципалка Луцька розповіла, як бути «блондинкою в законі»
19 Лютого 2016
Текст: Наталка ПОЛІЩУК
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ
На якому дивані найкраще читається законодавство, хто подарував авто і чому тяжко спілкуватися з жінками – про це «Таблоїду Волині» розповіла керівник департаменту муніципальної поліції Луцької міської ради Юлія Сиротинська.
Безлімітний робочий день і куточок маминого щастя
У мене розпочинається робочий день о 5:20. Я прокидаюся і починаю збиратися на роботу. Маю донечку-школярку, якій треба приготувати сніданок, допомогти зібратися у школу. Я – жінка, мені потрібно привести себе до належного вигляду. Зазвичай, на роботу прихожу о 8 годині, але коли дуже багато справ, можу прийти і о 7.
[caption] З порогу кабінету головної муніципалки Луцька помітно: тут хазяйнує жінка[/caption]
***
Донечка ходить у другий клас в 4 гімназію. Приходить до мене дуже часто, тому що група продовженого дня до 18:00. Вона сідає на маршрутку, приїжджає на роботу і тут довчає уроки, поки я працюю. Їй тут цікаво. Вона пише, малює, я їй даю завдання. Поки я працюю, вона переписує уроки.
[caption] З доньчиними малюнками не зрівняються жодні майстри[/caption]
***
У нас є мамин день – це неділя, коли мама вся доціна. Я стараюся на ці дні не планувати ніяких справ. Інколи буває, звичайно, що і в цей день не виходить – це коли ми готуємося до сесії, до виконавчого комітету, і всі документи потрібно належно підготувати.
[caption] Робоче місце Юлії Сиротинської[/caption]
***
Я стараюся придумувати для доньки різний відпочинок. Якщо гарна погода, ми гуляємо по місту. Вона любить замок Любарта, любить парк, атракціони. Також їздимо у Рівненський зоопарк, до Львова. Звичайно цим не компенсуєш, але я стараюся надати їй якомога більше позитивних емоцій.
[caption] Даринка - частий гість у маминому кабінеті[/caption]
З пологового – не в декрет, а на стажування
Няня гляділа мою доньку з четвертого дня після її народження і до садочка. Декрету у мене не було. Перед пологами я була на робочому місці до п’ятниці, а в неділю вже народила донечку. У вівторок мене виписали, а в середу я вже розпочала стажування на посаді юриста в департаменті підприємництва в Луцькій міській раді. За результатами конкурсу, я за місяць після стажування почала працювати і донечку гляділа няня. У рік і сім місяців ми пішли у садочок, успішно його закінчили і пішли в школу.
[caption] В кабінеті Юлії Сиротинської багато квітів. Каже, дарують різні чоловіки...[/caption]
Приклад мами: донька хоче стати не юристом, а УЗІстом
Я не хочу, щоб вона була юристом – це для жінки дуже важка професія і ми з дитинства її налаштовуємо, якщо захоче, то буде лікарем. Мама б дуже хотіла, щоб вона була стоматологом, але вона вирішила, що хоче бути УЗІстом.
[caption] Усюди - фото доньки[/caption]
Диван на якому добре читається законодавство
Це було літо, я практично жила на роботі. Дуже часто телефонувала охорона і дорікала, що у 24:00 ще не закрите приміщення. Було дві ситуації, коли я тут ночувала, адже потрібно було перечитати дуже багато нормативно-правових документів. Я згадала, що вдома в коморі маю диван, який непогано впишеться в інтер’єр і я попросила брата його перевезти на роботу. Із того часу повелося: коли я затримуюся довше на роботі, роблю собі чай, зручно вмощуюся на цей диванчик і читаю.
[caption] Диван на роботу Юлія привезла для довгих робочих вечорів[/caption]
Хто дав гроші на авто?
У мене є авто «Део Ланос». Купили у грудні 2014 року. Це недороге авто, його ціна не є непідйомною. Але більшу частину грошей на автомобіль мені дала мама. У мене мама за кордоном. Як і кожна мама допомагає всім, чим може. Дуже багато допомагає внучці, балує її. Вона – улюблена бабуся. Спілкуються по «Вайберу», пересилають одне одному фотографії речей, які доця хоче.
[caption] Купити автівку допомогла мама[/caption]
Жити на одну зарплату?
Що я можу дозволити собі на свою зарплату? Спробувати жити так, як живе 85% українців. До січня 2016 року я на руки отримувала заробітної платні в межах 3300- 3500 гривень, залежно від преміювання. Чомусь зазвичай у нас думають, що заробітна плата чиновника складає 10, 20, 30 тисяч гривень. Моя заробітна плата смішна, зважаючи на кількість тієї роботи, яку виконую. Якби не батьки, то жити на неї – нереально.
[caption] Любов до квітів проявляється і в вирощуванні вазонів[/caption]
«З неба на землю». Замість прем’єр-міністра – начальниця муніципалів
Я дуже амбіційна. У дитинстві діти мріяли стати космонавтами, моделями, співаками, а у мене був період, коли я мріяла стати лікарем або прем’єр-міністром України.
[caption] В робочому просторі Юлії Сиротинської - багато милих дрібниць: статуеток, вазочок, сувенірів[/caption]
Анекдоти про блондинок та робочі «ніжності» від заступника мера
Жартома колеги називають мене кіборгом. Останнього разу під час наради при міському голові заступник міського голови Сергій Григоренко сказав, що в міськраді є «дівчина, яка може знести все». Я з цього жарту довго сміялася. Чи ображаюся я на анекдоти про блондинок? Я вмію сміятися з себе. Я вмію сприймати критику з високо піднятою головою, але коли вона конструктивна. А анекдоти про блондинок я сама розповідаю.
[caption] Юлія Сиротинська каже, що вміє сприймати жарти, а про блондинок сама розповідає анекдоти[/caption]
Не люблю жінок, які підгальмовують
Я керую на роботі штатом з 25 осіб і з них – лише чотири жінки. У нас – чоловічий колектив. Чомусь з жінками мені важко знайти спільну мову. Люди, які мене знають, кажуть, що у мене не жіноче, а чоловіче мислення. Через це мені важко з жінками. Але найбільше я не люблю жінок, які підгальмовують.
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ
На якому дивані найкраще читається законодавство, хто подарував авто і чому тяжко спілкуватися з жінками – про це «Таблоїду Волині» розповіла керівник департаменту муніципальної поліції Луцької міської ради Юлія Сиротинська.
Безлімітний робочий день і куточок маминого щастя
У мене розпочинається робочий день о 5:20. Я прокидаюся і починаю збиратися на роботу. Маю донечку-школярку, якій треба приготувати сніданок, допомогти зібратися у школу. Я – жінка, мені потрібно привести себе до належного вигляду. Зазвичай, на роботу прихожу о 8 годині, але коли дуже багато справ, можу прийти і о 7.
[caption] З порогу кабінету головної муніципалки Луцька помітно: тут хазяйнує жінка[/caption]
***
Донечка ходить у другий клас в 4 гімназію. Приходить до мене дуже часто, тому що група продовженого дня до 18:00. Вона сідає на маршрутку, приїжджає на роботу і тут довчає уроки, поки я працюю. Їй тут цікаво. Вона пише, малює, я їй даю завдання. Поки я працюю, вона переписує уроки.
[caption] З доньчиними малюнками не зрівняються жодні майстри[/caption]
***
У нас є мамин день – це неділя, коли мама вся доціна. Я стараюся на ці дні не планувати ніяких справ. Інколи буває, звичайно, що і в цей день не виходить – це коли ми готуємося до сесії, до виконавчого комітету, і всі документи потрібно належно підготувати.
[caption] Робоче місце Юлії Сиротинської[/caption]
***
Я стараюся придумувати для доньки різний відпочинок. Якщо гарна погода, ми гуляємо по місту. Вона любить замок Любарта, любить парк, атракціони. Також їздимо у Рівненський зоопарк, до Львова. Звичайно цим не компенсуєш, але я стараюся надати їй якомога більше позитивних емоцій.
[caption] Даринка - частий гість у маминому кабінеті[/caption]
З пологового – не в декрет, а на стажування
Няня гляділа мою доньку з четвертого дня після її народження і до садочка. Декрету у мене не було. Перед пологами я була на робочому місці до п’ятниці, а в неділю вже народила донечку. У вівторок мене виписали, а в середу я вже розпочала стажування на посаді юриста в департаменті підприємництва в Луцькій міській раді. За результатами конкурсу, я за місяць після стажування почала працювати і донечку гляділа няня. У рік і сім місяців ми пішли у садочок, успішно його закінчили і пішли в школу.
[caption] В кабінеті Юлії Сиротинської багато квітів. Каже, дарують різні чоловіки...[/caption]
Приклад мами: донька хоче стати не юристом, а УЗІстом
Я не хочу, щоб вона була юристом – це для жінки дуже важка професія і ми з дитинства її налаштовуємо, якщо захоче, то буде лікарем. Мама б дуже хотіла, щоб вона була стоматологом, але вона вирішила, що хоче бути УЗІстом.
[caption] Усюди - фото доньки[/caption]
Диван на якому добре читається законодавство
Це було літо, я практично жила на роботі. Дуже часто телефонувала охорона і дорікала, що у 24:00 ще не закрите приміщення. Було дві ситуації, коли я тут ночувала, адже потрібно було перечитати дуже багато нормативно-правових документів. Я згадала, що вдома в коморі маю диван, який непогано впишеться в інтер’єр і я попросила брата його перевезти на роботу. Із того часу повелося: коли я затримуюся довше на роботі, роблю собі чай, зручно вмощуюся на цей диванчик і читаю.
[caption] Диван на роботу Юлія привезла для довгих робочих вечорів[/caption]
Хто дав гроші на авто?
У мене є авто «Део Ланос». Купили у грудні 2014 року. Це недороге авто, його ціна не є непідйомною. Але більшу частину грошей на автомобіль мені дала мама. У мене мама за кордоном. Як і кожна мама допомагає всім, чим може. Дуже багато допомагає внучці, балує її. Вона – улюблена бабуся. Спілкуються по «Вайберу», пересилають одне одному фотографії речей, які доця хоче.
[caption] Купити автівку допомогла мама[/caption]
Жити на одну зарплату?
Що я можу дозволити собі на свою зарплату? Спробувати жити так, як живе 85% українців. До січня 2016 року я на руки отримувала заробітної платні в межах 3300- 3500 гривень, залежно від преміювання. Чомусь зазвичай у нас думають, що заробітна плата чиновника складає 10, 20, 30 тисяч гривень. Моя заробітна плата смішна, зважаючи на кількість тієї роботи, яку виконую. Якби не батьки, то жити на неї – нереально.
[caption] Любов до квітів проявляється і в вирощуванні вазонів[/caption]
«З неба на землю». Замість прем’єр-міністра – начальниця муніципалів
Я дуже амбіційна. У дитинстві діти мріяли стати космонавтами, моделями, співаками, а у мене був період, коли я мріяла стати лікарем або прем’єр-міністром України.
[caption] В робочому просторі Юлії Сиротинської - багато милих дрібниць: статуеток, вазочок, сувенірів[/caption]
Анекдоти про блондинок та робочі «ніжності» від заступника мера
Жартома колеги називають мене кіборгом. Останнього разу під час наради при міському голові заступник міського голови Сергій Григоренко сказав, що в міськраді є «дівчина, яка може знести все». Я з цього жарту довго сміялася. Чи ображаюся я на анекдоти про блондинок? Я вмію сміятися з себе. Я вмію сприймати критику з високо піднятою головою, але коли вона конструктивна. А анекдоти про блондинок я сама розповідаю.
[caption] Юлія Сиротинська каже, що вміє сприймати жарти, а про блондинок сама розповідає анекдоти[/caption]
Не люблю жінок, які підгальмовують
Я керую на роботі штатом з 25 осіб і з них – лише чотири жінки. У нас – чоловічий колектив. Чомусь з жінками мені важко знайти спільну мову. Люди, які мене знають, кажуть, що у мене не жіноче, а чоловіче мислення. Через це мені важко з жінками. Але найбільше я не люблю жінок, які підгальмовують.