BLOG: Як не стати домашньою куркою, слухаючи чужі поради

Про чужі поради, недоладності деяких книжок, "синдром Мерилін Монро" та інфантильність, яка робить деяких жінок "домашніми курками", у своєму дебютному дописі розмірковує наша нова дописувачка.

_{Автор: Ласт Івка - дівчина, яка пише сумбурно і живе так само; без журналістської та музичної освіти, але співає в душі і в душі; потенційна домогосподарка; пише статті на балконі.}

Оскільки про питання сексу на «Таблоїді Волині» вголос розмірковує така собі Горпина, я візьмусь, власне, за проблеми стосунків. Романтичних і не дуже. І, оскільки я зі старту претендую на те, щоб давати Вам якісь поради, то нехай першою темою і будуть, власне, поради. Накипіло це питання після... поради, яку дали мені (варто зазначити - ненавиджу, коли до мене лізуть з порадами-настановами - особливо, якщо я про це не просила): почитати книгу "Синдром Мерлін Монро" авторства С'юзен Ізраельсон.


Порадили люди, які зі мною близько спілкуються і, напевно, вважають, що і у мене той самий "синдром". Він полягає у тому, що Монро і всі її "сестри по нещастю" (щастю?!) - тобто всі потенційні читачки книженції ловили чи ловлять кайф лише від страждань, закоханостей у недосяжних чи "холодних" чи жорстоких партнерів... А не від нормальних, здорових, стандартнтх стосунків. Сюди ж - інфантильність, залежність від алкоголю, наркотиків, сексу - тут вже хто чим вбивається. Лейтмотивом диво-книженції є фраза типу: "Якщо Вам хочеться закрити цю книгу нафіг - Ви на правильному шляху одужання. У Вас є синдром, який ні до чого хорошого не приведе. Але, якщо Ви дочитаєте книгу і дослухаєтесь всіх порад - шанс одужати є".

Причому ця ахінея - ледь не на кожній із 29-ти сторінок в електронному варіанті книжечки. Не знаю, як кому, а мені ця книга діяла на нерви і ледь не спричинила істерику і то не раз. Була б паперова - викинула б через вікно, а смартфон шкода. Мабуть, дочитала, бо частково все ж, напевно, трохи мазохістка.

Та апофеозом твору стали поради - хто ж достойний бути обранцем (моїм і всіх, хто читає ці поради). Ті, хто змушують серце битися частіше та не спати ночами згідно книжечки... відпадають. А в чарівне місце під назвою РАЦС у подальшому є сенс заперти лише того, хто особливо ніяких хороших емоцій і не викликає... Отак. Все.


Приїхали. Знаєте що?! Та пішло воно нафіг! По моєму, ознакою інфантильності є якраз-таки здатність дослухатися до таких от як в цій книзі порад! А потім - непотрібна тобі людина поруч і в кращому випадку розлучення, а в гіршому - ще більше дисгармонії в і так недосконалому світі. Фігово це - закликати позбутися "щемкої залежності від очікувань і розставань" (за Жаданом).

Як на мене, краще вже бути самій (чи самому), ніж з кимось, при спілкуванні з ким серце б'ється рівно а голова мислить адекватно. Та і Мерлін Монро, якби свого часу дослухалася б до таких от порад, мабуть, була б звичайною домашньою "куркою", а не всесвітньовідомою акторкою і секс-символом цілої епохи.


До речі про секс - він у "ненормальних", нестабільних і нестандартних стосунках (якщо є))) наааабаагато яскравіший і цікавіший, до того ж приїдається не так швидко, як при різноманітних там розрахунках (якщо й взагалі приїдається коли). На цій ноті дозвольте закінчити. До нових зустрічей! І не слухайте усіляких там вумних порад - слухайте лишень власне серденько!

Щиро Ваша - Ласт Івка