Сніданок з Таблоїдом: шоколадний кейк для молодої композиторки Маші Арестович

27 Січня 2019

Фото: Юлія Коцюба

«Таблоїд Волині» щотижня запрошує своїх Інстаграм-читачів поспілкуватися за смачним сніданком. Познайомитися з виданням ближче може кожен, хто візьме участь у розіграші, який проводять у соцмережі. Переможця обирають через генератор випадкових чисел.

Цього разу прийшла черга журналістки Аліни Холбан поснідати разом з читачкою інтернет-глянцю Машою Арестович.

– Як проходить твій типовий ранок?

– Насправді, складно описати, бо кожний ранок проходить по різному. Якщо мені на 8:30 на пари, можу встати о сьомій. Інколи випадає можливість виспатися (посміхається). Але останнім часом таке трапляється дуже рідко. Зараз навчаюся на четвертому курсі, тож треба готуватися до державних іспитів і ЗНО.

Нещодавно у мене вийшов кавер на пісню Сергія Бабкіна. Коли його робила, також часто недосипала.

– Писала ночами?

– І ночами в тому числі. Взагалі, я пишу і свою, авторську музику. Але вирішила почати з чогось популярного, щоб зацікавити людей.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЛУЧАНКА ЗАПИСАЛА ЗВОРУШЛИВИЙ КАВЕР НА ПІСНЮ СЕРГІЯ БАБКІНА. ВІДЕО

– Про твою авторську музику ми обов’язково поговоримо окремо. Чим зазвичай снідаєш?

– Зранку взагалі не снідаю. Максимум – можу випити простої води. Не з крану, звичайно (посміхається). Якщо чесно, вдома майже ніколи не їм. Снідаю у їдальні, вона вже перевірена. Там всі страви як домашні.

– На «Таблоїді Волині» є рубрика під назвою «Кавова розмова», у якій ми традиційно запитуємо героїв: «Чай чи кава?». Якому з цих напоїв надаєш перевагу?

– Чай. Каву п’ю вкрай рідко.

Серед широкого асортименту десертів, який пропонує кафе «PUR·PUR», Маша обирає шоколадний кейк. Аліну ж зацікавив карамельний мус. Щодо вибору напоїв, бажання дівчат співпали. Тож вони замовляють чай «Рівновага» на основі лимону та м’яти.


– Як давно читаєш наше видання?

– Напевно, місяців шість. На «Таблоїді» дуже різноманітна інформація, тому читати завжди цікаво. Особливо мені подобаються усілякі конкурси для читачів. Завжди слідкую і думаю: «Хто ж виграє цього разу?».

– Розкажи, як почала займатися музикою? Скільки тобі було років?

– Мені було чотири роки. Моя мама також музикантка, тож вдома є фортепіано. У дитинстві часто сідала за нього та намагалася щось грати. Мама помітила це і віддала мене у музичну школу.

Тоді у мене вже починав розвиватися слух. А у 8 років я стала писати свою музику. У більшій мірі це була імпровізація, але в результаті виходили повноцінні твори. Вчителька з фортепіано порадила моїм батькам віддати мене до викладача, який займається композицією. Ним стала моя викладачка з сольфеджіо. Я її вже знала, тож нам було легко працювати разом.

У 9 років я пішла на свій перший обласний конкурс по композиції. Коли зайняла третє місце, усвідомила, що композиція – моє покликання і стала займатися цим серйозніше.

– У твоїй родині багато музикантів?

Як я вже казала, моя мама – музикантка. Навчалася у тому ж колежді (Волинський коледж культури і мистецтв імені І. Ф. Стравінського, – авт.), що і я зараз. Тільки тоді це було училище. За освітою вона хоровий диригент.

Старший брат також випускник нашого колежду. Тітка була скрипалькою, дядько – трубач. А от тато не музикант. Я пішла по маминій лінії.

– Зараз ти навчаєшся на музичного теоретика. Складно було визначитись з напрямком?

– Коли мені стукнуло п'ятнадцять, настав час обирати, куди іти далі. Тоді у мене вже назбиралося досить багато власних творів.

Нажаль, у нашому коледжі немає композиторського відділу. Проте на теоретичному відділі я познайомилась з Віктором Анатолійовичем Тиможинським, заслуженим діячем культури. Він запропонував займатися зі мною композицією, якщо поступлю на теорію. Це і визначило мій вибір.


– Окрім фортепіано, граєш ще на якихось інструментах?

– Років у дванадцять, коли побачила виступ Олександра Рибака на «Євробаченні», дуже захотілося опанувати скрипку. Вчитися було доволі важко, цей інструмент забирає багато часу. Крім того, треба було продовжувати грати на фортепіано, писати нові твори, у школу ходити.

Але скрипка принесла мені неабияку користь. Завдяки їй розширився жанровий діапазон, у якому я пишу музику.

У майбутньому хотілося б навчитися грати на барабанах. У мене добре почуття ритму.

– Чим захоплюєшся окрім музики?

– Люблю фотографувати. Нещодавно позичила камеру в одного знайомого і останні три місяці активно практикуюся.

У дитинстві любила створювати різні вироби з бісеру. Зараз теж іноді цим займаюсь. Допомагає відволіктись, направити думки в інший бік.

– Бачила відео на Ютубі, де струнний квартет виконує твій твір «Без емоцій». Мені він дуже сподобався. За характером твоя композиція чимось нагадує музику Стравінського.

– Ого, ти порівнюєш мене зі Стравінським (посміхається). Дуже здивована, що тобі подобається цей твір. Він доволі складний, там використовується багато різних прийомів.

– Чому така назва? Адже сама музика доволі темпераментна.

– Довго думала над назвою. Насамперед, я вклала в неї трішки сарказму. Можливо для того, аби зацікавити людей. Річ у тім, що коли слухачі бачать назву твору, вони налаштовують на певний настрій. В даному випадку вони чекають на беземоційну музику, але потім починають чути щось зовсім протилежне.


– Взагалі, як у тебе відбувається процес написання музики? Це можна робити без натхнення?

– Можна писати і без натхнення. Адже, якщо викладач дає завдання написати твір за певний період часу, у тебе немає іншого вибору.

А коли натхнення є – це взагалі чудово. Тоді намагаюся вкласти у музику більше душі. Це завжди дає хороший результат.

Сам процес написання дуже складний. Зазвичай, спочатку я імпровізую на фортепіано. Але останнім часом можу відразу записувати у нотний зошит.

– Тобі колись снилась музика?

– Так, неодноразово.

– Запам’ятовуєш її?

– Так. Записую нотами. Головне запам’ятати мелодію. Гармонію потім можна підібрати.


– У тебе є хлопець?

– Ні.

– Яким має бути хлопець, аби він зміг завоювати твоє серце?

– Напевно, він має бути музикантом. Тоді у нас будуть спільні теми для розмов та взаєморозуміння.

– Вік та зовнішність мають значення?

– Зовсім ні.

– Згодна з тобою. Про що зараз мрієш?

– Мрію поступити у Київську музичну академію ім. Чайковского. А також хочу зробити свій авторський концерт у травні цього року.

Ще мені хотілося б писати музику до фільмів. Думаю, мені вдасться реалізуватися в цій справі, бо відчуваю до неї тягу.

– До речі, про кіно. Які фільми любиш?

– Люблю дивитись жахи (посміхається). Наприклад, «Астрал», чи «Будинок жахів». Там зазвичай така специфічна музика, яка мені подобається.

Окрім жахів, дивлюсь комедії. Передивилася усі сезони «Сватів». Цей серіал зроблений настільки чудово, що ніколи не набридає.

– А як щодо книг?

– Люблю читати. Але останнім часом не маю коли. Більше звертаюся до літератури, яка потрібна по навчанню.

– Маєш улюбленого автора?

– Дуже люблю Стівена Кінга.

– Це також один з моїх улюблених письменників ще з дитинства (посміхається). Ти бувала в інших країнах?

– Ще не доводилось.

– Яку країну хотілося б відвідати першою?

– Напевно у Польщу. Також хотілося б побувати в Голландії.

– Уявімо, що ти не пов’язала своє життя з музикою. Як гадаєш, ким би ти могла зараз бути?

– Напевно, це був би дизайн. Люблю створювати щось нове, оформлювати інтер’єр. Але без музики життя неможливе (посміхається).




***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]

1

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter