Сніданок з Таблоїдом: харизматична татарка Сусанна, для якої Луцьк став домом. ФОТО

^{Текст: Софія ГУДИЧ}

^{Фото: Макс ТАРКІВСЬКИЙ}

Сусанна Зейнідінова виграла в розіграші «Сніданок з Таблоїдом», дівчина будує своє життя в Луцьку вже вдруге. Вперше вона приїхала сюди ще студенткою, обравши під час програми обміну Лесин виш серед інших великих ВНЗ західної України. Вдруге Сусанна приїхала сюди у 2014 році, після анексії Криму. А також забрала на Волинь усю сім’ю.

Друзі називають її Сюзанна. Молода перекладачка з французької майже увесь час працює, вранці часто тренується в спортзалі та любить подорожувати. А «Таблоїду Волині» за сніданком розказала про плани на майбутнє, мрії та в якому закладі полюбляють їсти іноземці.

– Сюзанно, то яка у вас національність?

– Я кримська татарка, народилася в Криму в місті Джанкой.

– А як потрапили до Луцька?

– Причина банальна. Я вибрала університет Лесі Українки. Дізналася про програму навчання за обміном між студентами Криму та Західної України. Вступила у всі вибрані виші, але обрала Луцьк з-поміж Тернополя, Львова, Івано-Франківська. Чому зробила такий вибір не знаю й досі. Пригадую тепер своє студентство як найкращі роки. Через чотири роки повернулася до Криму, бо це моя мала батьківщина, там батьки, рідні. Працювала ці роки в університеті в Сімферополі. Після анексії довелося їхати з Криму, бо країну міняти я не хотіла. Я – українка, моя держава – Україна, тому в 2014 після так званого референдуму приїхала в Луцьк. Всі мої друзі мене підтримали і так я тут. Батьки також переїхали зі мною, працюють в місті, молодша сестра навчається в 5-ій школі.

– Як батьки перенесли зміну місця проживання?

– Звичайно, батьки сумують, їм це далося важче. Мама старається влітку відвідувати родичів у Криму, а я з 2014-го так і не була там. Татові заборонено їхати додому.

– А ким працюєте?

– Я перекладачка з французької мови.

– Чим цікавитеся?

– Іноземні мови – моє все. Я вчуся, їжджу на різноманітні форуми. А також цікавлюся політикою, хоч це питання закинула, коли розчарувалася в цьому.

– Були політичні амбіції?

– Так, були плани переїхати до Києва, стати помічницею міністра. Я вже була в Києві й в останній момент передумала.

– Як давно читаєте «Таблоїд Волині»?

– Роки 3-4 точно, напевно відколи ви працюєте. Люблю рубику «Красуня дня». Цікаво читати про стиль дівчат, інтереси волинянок. А ще ж цікаво, де відкриваються нові заклади, фітнес-клуби.

– Який у вас топ закладів у Луцьку?

– Відвідувати це все не встигаю, йду туди, де зручніше і ближче зустрітися. Люблю Фелічіту, а також часто буваю в «Курені». Чому? Бо це перше місце, куди хочуть потрапити іноземці, щоб відчути українську кухню і її колорит.

– А часто в нас бувають іноземці?

– Так, я вже перекладала і весілля, і судові засідання, і екскурсії. Тому бувають дуже часто.

– Що тут приваблює іноземців, зокрема французів?

– Щось нове зазвичай, якщо говорити про подорожі. А ще наш регіон цікавий інвесторам.

– Часто подорожуєте?

– Як тільки є можливість! Дуже люблю попдорожувати. Перша моя подорож – Франція, Страсбург і Париж. Я там навчалася і це й було вікно в Європу. Була в Чехії, Польщі, а цьогоріч спробувала «олінклюзів». Спрообувала і досить. Аланья – це було дуже гарно, ця природа, на деревах банани і гранати, це дуже цікаво. А ще я розумію турецьку, тому місце для мене ідеальне. Проте, надаю перевагу музеям, пішим прогулянкам.

– О, я розумію вас. Якось теж була на морі й навіть не засмагла, бо їздила в місто, гуляла… Ех, аж захотілося у відпустку. До речі, я так розумію, Ви дуже відповідальна. А чи бувало таке, що пускалися «во все тяжкие»?

– Був складний період в гуртожитку, я жила з не дуже благополучними дівчатами. Тоді моя успішність зійшла на нуль, я все частіше бувала на парах не готова до занять. Один раз викладачка навіть запитала, чому я аж з Криму приїхала, якщо не вчуся. Тоді я розповіла про ситуацію, були гучні розбірки на рівні деканату. А дівчинку, яка псувала мені життя в гуртожитку, вигнали з університету. Тоді навіть її кавалери дзвонили і казали, щоб я владнала це питання, інакше мене знайдуть мертвою в Гаразджі й в Крим втекти не встигну. Тоді я була маленька, в чужому місті й дуже боялася. Я все ж попросила, аби дівчина довчилася і я жива.

– А вам відомо, як далі склалася доля цієї людини?

– Цілком випадково ми зустрілися в «Версалі». Вона запитала, чи не хочу я її вбити. Я відповіла, що ні.

– А ви пробувала відкрити власну справу?

– Постійно про це думаю. Що я вмію? Розмовляти іноземними мовами і вчити дітей. В Луцьку багато іноземних шкіл, конкуренція потужна, тому я шукаю, що б вигадати унікального. Я не дуже ризикова, тому все ретельно планую.

– Про що мрієте?

– Збудувати сім’ю, мати багато дітей і працювати вчителькою. Коли я переїхала сюди, то думала йти в школу, але з тією зарплатою я б не змогла жити. Але мрію я не лишаю, маю розпочату кандидатську про французькі запозичення в турецькій мові. Соню, а щодо вас… з якими темами любите працювати?

– Я репортажистка, люблю писати по нове: це і концерти, і заклади, і нові місця. Крім того, колись підписала в Фейсбуці на крупу «Фемінізм УА» і понеслося… досліджую гендерні теми.

– О, знаю таку спільноту, теж читаю ці новини. Читаю ці спільноти, цікавлюся темами сексизму і гендерної рівності, зокрема в роботі і рекламі. На жаль, не завжди є з ким про це говорити.

– В Луцьку є феміністки-активістки, але вони мені нагадують одиначок в цій справі. Потужної спільноти мені особисто бракує. То ви себе вважаєте феміністкою, правильно?

– Це питання розглядаю з двог боків. Я вважаю, що про рівність, права жінок, квоти й однакову зарплатню треба говорити, але не відходячи від теми жіночності. Я вважаю, що треба рівність на роботі й в політиці, але жінка була жінкою. Остання тема крищуща – це «згода на секс». Сотні мемів, жартів, але ж тема це серйозна.

– А «Таблоїд Волині» написав про це великий матеріал.

– Чудово ж! Я один раз говорила про це з друзями. Ми зібралися на Різдво і почали обговорювати рекламу, яку аналізувала Тетяна Микитенко на «Рагу.лі». Це була реклама львівського кафе. В екламі були жінки з фруктами в «цікавих місцях». Я обурювалася, адже я за нормальну і цікаву інтелектуальну рекламу. Чоловік за столом мені заперечив і сказав, що бізнесменів цікавлять насамперед заробітки, реклама, яка притягує, щоб на ній не було, головне – увага. Я була безсила в своїх доводах.

– Так, тема щемлива… Сюзанно, а чи думала ви, що ваше життя складеться саме так?

– Я мала переїхати і в Францію, і в Київ, але це місто мене тримає. Звісно, я не думала, що буде так, але це місто я щиро люблю і хочу тут жити.

_{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}