300$ на чай та напій-візитка – історії луцького бармена. ФОТО

06 Лютого 2019

Теекст: Софія ГУДИЧ

Фото: Юлія ФІЛІРОВСЬКА

Володимир Янюк – бармен з 10-річним стажем, тож до Дня бармена розповів нашим журналістам, що буває в барменській практиці та як працювати з гостем, чому бармени іноді дозволяють собі довгі розмови та як можна отримати на чайові 300 «зелених». Нині Володимир працює в кафе «Pur Pur». Свою роботу хлопець любить і вважає заклад справді затишним та комфортним місцем.

– З чого все почалося?

– Все починалося ще в студентські роки, поїхали літом в курортну зону відпочивати і підзаробити водночас, тоді мені й запропонували роботу за баром. Мені сподобалося і вже під час навчання чотири роки їздив на цю туристичну базу для підзаробітків, це мене «затягнуло».

– То ти – самоучка чи навчався десь справі бармена?

– Я не самоучка. Був на курсах, відвідував різноманітні тренінги. Щоб розвиватися в цій сфері, ти сам в себе повинен вкладати кошти і робити це частенько.

– Бували веселі історії за період роботи?

– Якщо чесно, то з хлопцями ми колись жартували, що з нашого досвіду можна написати якусь книгу. Можу запевнити, що веселі історії бувають постійно, а я все не перестаю дивуватися тому, що може відбуватися.

– Бармен – це психолог. Погоджуєшся з такою думкою?

– Взагалі я маю дві вищих освіти, здобув фах соціального педагога і юриста. За першою освітою ми вивчали психологію досить широко. То можу казати, що бармен і психолог – це професії, які часто пересікаються між собою. Часто гості приходять не просто випити хорошого напою, а шукають сповідника і порадника. Бували історії, що спонукали до спілкування, гості теж неодноразово приходили до мене, щоб поспілкуватися.

– А є та історія, яку запам’ятав найбільше?

– В пам’яті одна історія закарбувалася. Я працював в одному із закладів Луцька, до мене прийшов гість і ми почали спілкуватися. В нього була складна ситуація: кинула дружина, забрала дітей. Чоловік був при грошах і дуже розчарувався, що від нього пішли, насамперед, діти. Ми з ним проговорили три години, хоч увесь час впродовж цієї розмови були замовлення. Мій напарник побачив, що триває розмова, і весь цей час готував усі замовлення сам. Впродовж цього спілкування гість випив буквально дві кави, але залишив 300 доларів за те, що зміг вилити свою душу за барною стійкою.

– Чи зупиняв гостей, які хотіли випити ще?

– Хороше обслуговування полягає й у максимальному збереженню здоров’я гостя. Ми не маємо гонитися за чеком і великим прибутком, наше завдання – якість. Якщо в цю якість іноді входить потреба зупинити гостя і сказати, що це йому нашкодить, то треба казати «стоп». Це може бути як і надмірне вживання алкоголю, так і нерозуміння гостем свого вибору.

– Відчуваєш, що порадити гостю, щойно він зайшов у заклад?

– Порадити щось одразу неможливо, тому ми розпитуємо, що люди полюбляють і вже від цього відштовхуватися в рекомендаціях. За період роботи на барі я схильний думати, що з часом смаки змінюються. В юні роки ми любимо більш солодке, а вже більш в дорослому віці надаємо перевагу специфічним і своєріднішим смакам. Раніше багато хто любив лікери, а вже згодом перейшов на сухіші і терпкіші напої.

– Які твої барменські лайфхаки?

– Перший найголовніший лайфхак – посмішка, другий – любов до своєї роботи. Якщо щодня ти приходиш на роботу з посмішкою, це бачать гості, це відображається на тому, що ти готуєш для них, і вони повертаються знову і знову.

– Бармен п’є на роботі?

– Ні. Є створення нових напоїв і нових калькуляційних карт. У таких випадках ми дегустуємо, тестуємо, стараємося вдосконалити напій. Проте, стараємося це робити у свій вихідний. Якщо говорити про каву, з якою я зараз працюю більше, то тут свої особливості. В нас є кілька видів: стовідсоткова арабіка та купажована кава. Її особливість в примхливості щодо погоди. Її смак може змінюватися з вологістю повітря, температурою. Каву дегустую декілька раз на день, щоб балансувати той ідеальний смак.

– А що ти любиш пити?

– Не бачу свого життя без кави. Люблю свою каву, але полюбляю ще й під час прогулянок заходити в нові заклади та просто дегустувати, дізнаватися, які тенденції.

– То де в місті найкраща кава?

– Найкраща кава в мене.

Аби продемонструвати свої здібності, Володимир запропонував свій напій-візитівку. Бармен стає за стійку та бере до рук каву, яку похвалив раніше. Переконує, що, випивши її, ми ще повернемося.

«Капучино – це те, що найкраще демонструє майстерність, адже важливо збалансувати температуру для виділення з молока лактози і сахарози, аби капучино було смачне», підсумовує бармен.
















***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].

13
Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter