«Легше сказати, де у мене нема татуювань», – футболіст «Волині» Андрій Яковлєв

^{Фото: Юлія ФІЛІРОВСЬКА}

^{Текст: Анна МОРАРЬ}

Андрій Яковлєв безперечно зараз є одним із найяскравіших футболістів ФК «Волинь», до того ж впевнено закріпив за собою статус найкращого бомбардира луцької команди під час весняної частини чемпіонату сезону 2017/2018, забивши 6 м'ячів у ворота суперників.

«Таблоїду Волині» вдалося поспілкуватись напередодні останнього домашнього матчу «Волині» у цьому сезоні, який, до речі, видався дуже напруженим, але завершився неймовірною перемогою «хрестоносців», із вихованцем донецького «Шахтаря» та гравцем, що вже встиг спробувати свої сили у чемпіонатах 8 країн світу, Андрієм Яковлєвим.

– Яка позиція ближче до душі: хавбек чи форвард? Тому що у різних командах, ти грав на різних позиціях

– Хавбек.

– Розкажи трішки про те, яким був шлях до професійного футболу, ще до академії донецького "Шахтаря". Можливо, хтось допоміг чи підштовхнув тебе піти до академії?

– Починав, як і всі прості хлопці: грав у дворі. Всі говорили, що найкраще вдається саме футбол. Тоді сам взяв у мами 20 гривень і пішов на секцію футболу. Я ще був зовсім малий, мені було лише 7 років.

– Чи були колись у тебе думки повернутись в "Шахтар", але вже досить успішним футболістом?

– Були і є, звичайно, але це доволі складно, хоча все від мене залежить, значить ще не той рівень.

– Яка гра і гол є для тебе найбільш пам'ятними у твоєму житті на даний момент?

– Напевно, саме гра з БАТЕ, за який я тоді виступав, із " Шахтарем" у Лізі Чемпіонів найбільш пам'ятна, а голи здебільшого всі пам'ятаю, хоча перший забитий м'яч - ні.

– Ти перейшов до "Волині" цієї зими з грецького "Нікі Волоса" вільним агентом. Як велись переговори із луцьким клубом? Та чому обрав саме Луцьк?

– У Греції все було складно, сварились довго, хоча в мене контракт був ще до літа. Не хотів там більше грати, хотів повернутись в Україну, адже до "Волині" не грав в Україні вже 8 років і, чесно кажучи, дуже скучив за батьківщиною.

Я приїхав з Греції за три дні до Нового року і не мав особливого бажання довго їздити на перегляди, просто хотів пограти в Україні і тим самим допомогти хорошому клубу залишитись хоча б у Першій лізі. До того ж "Волинь" - клуб із знаним ім'ям. Так, зараз є певні проблеми, команда грає в Першій лізі, але місто тут живе футболом, дуже круті вболівальники, тому я відразу підписав контракт.

На додачу, президент сказав, що у наступному році буде завдання вийти у Прем'єр-лігу, головне - це зараз залишитись. Хто ж знав, що ми будемо так до кінця весняної частини боротись за виживання, всі сподівались на інше. Я, коли підписував контракт, дивився кого уже на той момент було підписано - і це дуже хороші футболісти, тому зараз для нас велика загадка: чому ми плетемось десь в кінці таблиці, хоча, я думаю, мали б бути десь посередині із таким складом.

– Плануєш далі залишитись у Луцьку?

– Буде видно, зараз важко щось казати. Якщо все буде добре і клуб залишиться в ПФЛ, а ми максимум зусиль для цього докладемо, то тоді вже буду розмовляти із керівництвом. Контракт з "Волинню" у мене ще на 2 роки.

– Швидко тобі вдалось знайти спільну мову із головним тренером та керівництвом клубу?

– Насправді ні, з тренером не відразу знайшли спільну мову, спочатку було більше звикання один до одного, але зараз все добре. А до керівництва запитань немає, без перебільшень, вони зробили для нас найкращі умови.

– Знайомий особисто із Віталієм Кварцяним?

– Ні, лише вітався за руку. Чув багато про нього, було б цікаво познайомитись.

– Зараз ти виступаєш під 10 номером, під яким грали і Ерік Бікфалві, і Флорентін Матей, що були доволі яскравими особистостями у " Волині". Ти сам обрав цей номер, чому саме десятка?

– Так, я сам обрав, спочатку хотів 7, але під нею вже грає Олег Герасим'юк, була вільна десятка, тому я взяв її. Десять - взагалі дуже легендарний номер, не лише у "Волині".

– Як тобі Луцьк? Маєш вже якісь улюблені місця?

– Спершу здавався дуже похмурим, порівнюючи з Харковом, звідки я родом і де живе понад 1 мільйон людей. Але зараз дуже подобається, навесні місто розцвіло і око радіє. Луцьк - не мегаполіс, проте, тут дуже затишно, вже маю кілька улюблених закладів і в місті, і на околиці.

– Оскільки Луцьк - невелике місто, тут усі знають футболістів. До тебе точно прикута увага вболівальників. Не заважає це тобі?

– Зовсім ні. Можливо це нескромно прозвучить, але в Луцьку я навпаки не відчуваю цього. Ось, наприклад, у Білорусі чи Росії дійсно було важко пройтись по торговому центру, всі фотографувались, а тут усе спокійно. Це зрозуміло, тому що " Волинь" поки грає не так, як би хотіли вболівальники, і не у Прем'єр-лізі, Перша ліга - це точно не рівень "Волині".

– А яка ситуація зараз із договірними матчами у клубі?

– В клубі створені прекрасні умови в фінансовому плані, зібрались усі професіонали, абсолютно нова команда, тому навіть немає сенсу грати на договірняках. У минулому сезоні, я думаю, таке було, але зараз прийшло 25 нових людей - усі дорослі хлопці, які точно не хочуть псувати своє майбутнє, втратити репутацію і загубити кар'єру заради якихось там кількох тисяч доларів. Про таке навіть ніхто не задумується, тим більше, коли є серйозне завдання - залишитись в Першій лізі.

– Набрали 25 нових людей, ви швидко подружились між собою?

– На диво, дуже швидко. Можливо, під час гри буває важко, але за межами поля ми добре дружимо, колектив мені дуже подобається. Ось тільки нещодавно ми зустрічались разом на барбекю, круто провели час, було весело.

– У яких іноземних чемпіонатах, де ти ще не грав, хотів би спробувати свої сили?

– Зараз вже більше грає роль фінансова сторона: обираєш той клуб, де хороші умови і заробітна плата. Я вже виріс з того віку, коли хочеться грати тільки за ідею, коли неважливо скільки платять. Зараз такий час, що потрібно заробляти гроші.

– А загалом які чемпіонати тобі найбільше подобаються?

– Найчастіше дивлюсь АПЛ, але так як поїхати грати в Англію майже нереально, то я просто насолоджуюсь крутим футболом.

– Зовсім скоро розпочнеться Чемпіонат Світу 2018, за кого будеш вболівати?

– В принципі, ні за кого, тому що Україна не бере участі, а так то я за хороший і якісний футбол/

– Є у тебе футбольний кумир?

– Ні, я ніколи нікого не наслідував, у мене не було ніяких плакатів і тому подібного.

Намагаюсь від кожного відомого та успішного футболіста взяти для себе щось: якісь фінти, дії і взагалі максимально корисну інформацію, але такого, щоб точно наслідувати когось у мене немає. У кращих вчаться - і це абсолютно нормально.

– Як ти любиш проводити свій вільний час та відпочивати між іграми та постійними тренуваннями?

– Дуже люблю ходити в кіно, не пропускаю майже жодного нового фільму. Я справжній кіноман, тому і вдома завжди дивлюсь різні фільми та серіали, окрім футболу.

– Як налаштовуєшся на матчі, можливо, у команді є традиції, яких ви дотримуєтесь перед кожною грою?

– У мене немає якогось секрету, як я налаштовуюсь на гру. Я просто намагаюсь абстрагуватись від усього і трішки розслабитись перед матчем, щоб вийти на поле без зайвих хвилювань, а для цього вмикаю улюблену музику.

Щодо традицій, то зараз у нас новий колектив і взагалі все нове, тому як таких у нас зараз немає, але, я думаю, з часом щось подібне буде стовідсотково з'являтись. Хоча перед двома попередніми іграми я ставив колонку і вмикав пісню "Бармен", ті ігри ми програли, тому цю пісню точно більше не буду вмикати. Пісня сама по собі прикольна, але з нею нам якось не дуже щастить, однозначно доведеться змінювати музику.

– Ти задумувався про те, чим би хотів займатись після закінчення кар'єри футболіста?

– Так, безумовно. Скоріше за все це буде якийсь бізнес, а, взагалі, маю багато ідей. Футбол - моє друге життя, але навряд чи буду тренером. Краще буду інколи збиратись з хлопцями пограти, дивитимусь матчі, але гроші зароблятиму інакше.

– Неможливо не помітити твої татуювання. Скільки їх у тебе? Можеш розповісти хоча б про кілька з них ?

– Та їх не порахувати, легше сказати, де у мене нема татуювань, тому більше набивати не буду. В принципі, вони всі особливі для мене і мають певний сенс. Ось, наприклад, на руці є дівчина-череп з короною, яка нагадує про те, що краса не вічна і потрібно завжди думати про те, що в тебе всередині.

– Яке твоє життєве кредо?

– Я насправді максималіст по життю, завжди хочу бути першим скрізь та у всьому і намагаюсь дотримуватись цього.

– У тебе дуже цікаве ім'я у Інстаграм - @muzhik, ти і в житті такий сильний, брутальний, словом, справжній чоловік?

– В принципі, так, я і в стосунках стараюсь бути справжнім чоловіком, і в побуті.

– На завершення, що ти можеш порадити тим хлопчакам, які захоплюються твоєю грою, щоб досягнути такого рівня і стати успішним футболістом?

– Перш за все, потрібно багато працювати, тренуватись і не відволікатись на дівчат. Також важливо не просто дивитись футбол, а брати для себе щось від кращих гравців, тоді все обов'язково вийде.

БЛІЦ

Чай чи кава?

- Кава.

Спонтанність чи чіткий план?

- Спонтанність.

Будинок чи квартира?

- Квартира.

Активний чи пасивний відпочинок?

- Активний.

"Реал" чи "Барселона"?

- " Барселона ".

***

Передрук без згоди "Таблоїда Волині" заборонений