Хвилинка слави: Станіслав Анісімов – рятувальник з Луцька, який любить інтелектуальні ігри під пиво

11 Лютого 2019

Текст: Юлія ГАВРИЛЮК

Фото: Юлія ФІЛІРОВСЬКА

Настрій: грузинська пекарня «Сулі Гулі»

Ніколи не здогадаєшся, наскільки цікавими є люди, які щохвилини зустрічаються тобі на вулицях, сидять поруч у маршрутках, смакують каву за сусіднім столиком в кафе. А в кожному з них – особиста історія, яка заслуговує того, аби бути почутою.

У рубриці «Хвилинка слави» героєм або героїнею абсолютно несподівано може стати будь-який житель міста. Cловом, якщо побачите журналістів «Таблоїду Волині», – не соромтеся і ловіть свою хвилинку слави!

***

Він постійно знаходиться у вирі подій, тому точно знає, що таке – жити, а не існувати. Надзвичайник, рибалка, громадський діяч і спортсмен. Молодий, енергійний, розумний та успішний – Станіслав Анісімов. Сьогодні він розповість, де черпати життєву енергію і як отримати свою дозу мотивації.

– Як воно: бути надзвичайником, громадським діячем, рибалкою і гравцем футзалу одночасно?

– Не думав, що знаєте про мене так багато інформації (сміється, - авт.). Насправді, поки молодий, то намагаюся вести активний спосіб життя, і то є дуже круто. Я постійно в русі, не знаю, де проведу вихідні, чи вони будуть в іншому місті, чи на роботі, чи на природі, на рибалці, де забуваєш про все. Справді забуваєш, що ти надзвичайник, громадський діяч, футболіст. Трішки важко, але круто. Хочеться побажати людям, щоб вони теж більше рухалися, вели активний спосіб життя.

– Чому найбільше приділяєте часу?

– Важко сказати. Здебільшого, роботі – службі надзвичайних ситуацій. Якщо часу більше є для себе, то обираю рибалку.
Вихідні дуже різноманітні: це можуть бути змагання з футзалу, проведення івентів, корпоративів, того ж «Mind Game». Протягом кожного дня в мене є безліч справ, і кожній з них я повністю віддаюся. Після роботи, тоді, як усі люди йдуть відпочивати, я продовжую свій робочий день (сміється, - авт.), занурюючись у якусь іншу сферу з головою.

– Ви є одним із організаторів «Mind Game». Як виникла ідея запровадити цю гру в Луцьку? Розкажіть детальніше, з чого все почалося.

– Я керівник територіального осередку «Mind Game» в Луцьку. Взагалі все почалося зі Львова, де я навчався. Відповідно знайшов там багато друзів, серед них були і співзасновники нашого квізу «MindGame»: Василь Кохан, Хімко Назарій та Володимир Коваль. Взагалі ідея створення розпочалася із відвідування квест-кімнат. Далі ми зустрілися із таким видом розваг як pubquiz , почали брати активну участь у квізах, але кожен квіз спрямовувася на певну тематику – це здалося нудним. І одного разу, граючи у «Монополію» з'явилася ідея, щодо створення свого pubquiz.

Ми з друзями почали моніторити квізи не лише в Україні, а й за кордоном. Стало цікаво, і ми вирішили зробити свій квіз: «Mind Game», який ми подаємо, як інтелектуально-розважальну гру, надаючи людям більше розваг, більше вивільнення емоцій, тих самих посмішок на обличчі. Нехай люди, які прийшли з роботи або навчання, разом з компанією відпочивають, розслабляються, сміються, самовдосконалюючись.

– Разом із командою «Mind Game» ви долучаєтеся до благодійних справ. Що відчуваєте, коли берете участь в подібних заходах?

– Відчуваєш, що ти Людина. Не хочеться популяризувати нічого. Це просто щось на рівні душі. Приємно стає, й посмішка на лиці з'являється. Я й раніше долучався до благодійності, коли це стосувалося фінансової підтримки, але зараз, коли ти береш у цьому участь сам… надзвичайні відчуття.

– Яка ваша найбільш значима добра справа?

– Збирали кошти дітям на лікування цукрового діабету. Ще допомагали Мар'яні Пархомюк. До речі, Влад і Мар'яна та їхня команда завжди є гравцями у «Mind Game», і вони беруть участь на Всеукраїнському фіналі. Ще в традицію увійшло збирання іграшок, цукерок, мандаринок, розмальовок діткам з важкою долею до Дня святого Миколая.

– Ви працівник служби із надзвичайних ситуацій. Розкажіть про один із випадків, який найбільше Вас вразив (негативно чи позитивно).

– Різні випадки були. Я працюю два роки начальником караулу, був за керівника на гасінні пожежі, рятував людей, вирішував ситуації дорожньо-транспортних пригод. Були й смішні випадки, а були й такі, що пригадувати не хочеться.

Один із кумедних випадків – порятунок кота з дерева цілою бригадою. Просто уявіть собі цю картину (сміється).

– Чи правда, що причиною надзвичайних ситуацій є зловживання алкоголем?

– Ні, це одна із причин. Є дуже багато різних факторів.

– Розкажіть про один з найнебезпечніших випадків на роботі. Як долаєте страх?

– Стах, як такий, подолати завжди важко. Але є людський фактор: ти мусиш через той страх переступити, бо хочеш людині допомогти, це – обов'язок. Про найстрашніші випадки не хочу згадувати.

– Нині у Луцьку став попопулярним футзал. Ви – активний гравець. Отож, де і коли можна зіграти або подивитися гру? За яку команду граєте?

– Граю за команду ФК «Рятівник». Цікаво те, що в цій команді всі гравці є представниками нашої національної служби із надзвичайних ситуацій. Де можна зіграти? Зараз можливостей грати й розвиватися в плані фізичної культури є дуже багато. Адже, коли я був дитиною, то постійно ходив на стадіон, і це для мене вже було щастя. Нині в кожній школі, в кожному університеті, коледжі є футбольні майданчики. Це дуже круто. В принципі, де хочеш, там можеш і грати. У нас в Луцьку є аматорська ліга з футзалу Волині й багато інших ліг. Спершу з командою ми були у третій лізі, вигравши у ній, ми оперативно брали перемоги в інших лігах і турнірах. І от зараз ми граєм у першій лізі.

У футзал пограти можна в «Адреналін Сіті». Там є такий Руслан Корпош, один із співзасновників цього руху в Луцьку. Зараз на Волині доволі поширений футзал, проходить безліч потужних турнірів й в інших містах. В нас є п’ять ліг, в кожній лізі по вісім-десять команд. Я вважаю, що це дуже потужно.

– Як гадаєте, чи зможе футзал обігнати за своєю популярністю футбол?

– Це два різні види спорту.

– Як часто їздите на риболовлю? Який Ваш найбільший улов?

– Як тільки є змога, так відразу беру вудочку й іду на річку. Як люди в церкву ходять, то я так на рибалку ходжу (сміється, - авт.). Найбільший улов – сом на 7 кілограмів. На Стирю тут у нас зловив, до речі.

– Поділіться, де в Луцьку чи поблизу Луцька найкраще клює?

– Це неважливо. Просто треба вміти ловити рибу.

Є один негативний фактор – це браконьєрство і нерозумне бачення людей щодо природи. Люди ловлять різну рибу. Моя ж позиція така, що я випускаю більшість риби, тому що хочу, аби мої діти й внуки могли теж рибалити. Для мене це спосіб життя. Я від того отримую величезний кайф.

– Якби довелося обирати між риболовлею і футзалом, то що б обрали?

– Важко сказати. Не зможу відповісти.

– Зустрічаєтеся з кимось? Якою має бути дівчина, яка здатна підкорити ваше серце?

– Своє щастя я вже знайшов – у Львові. Від подробиць утримаюсь. Скажу лиш те, що моє серце вже підкорене (сміється, - авт.).

– Ви успішна й різностороння людина, яка встигає займатися кількома справами одночасно. Розкажіть читачам «Таблоїда Волині», де отримати свою дозу мотивації?

– Потрібно завжди вести внутрішній діалог із собою, довіряти собі й вірити у себе попри все. Мотивація, вона всюди: у келиху вина, в коханій людині, рідних і друзях. Головне – хотіти ту мотивацію помічати.


Бліц-опитування:

– Детектив чи роман?

– 50/50.

– Реп чи рок?

– Рок.

– Театр чи кіно?

– Органний зал.

– Тусовка чи сон?

– Тусовка (в сенсі проведення часу із компанією, а не алкоголем).

– Спланованість чи спонтанність?

– Друге.

–Зима чи літо?

– Осінь.

– Солодке чи солоне?

– Солоне.

– Йовович чи Куніс?

– Куніс.

– Подорож чи айфон?

– Подорож.

– «Беха» чи «Мерс»?

– «Беха».





***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]

9

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter