Хвилинка слави: 21-річний засновник луцького розсадника декоративних рослин

15 Листопада 2018

Текст: Юлія ДЗЬОБИК

Ніколи не здогадаєшся, наскільки цікавими є люди, які щохвилини зустрічаються тобі на вулицях, сидять поруч у маршрутках, смакують каву за сусіднім столиком в кафе. А в кожному з них – особиста історія, яка заслуговує того, аби бути почутою.

У рубриці «Хвилинка слави», героєм або героїнею абсолютно несподівано може стати будь-який житель міста. Cловом, якщо побачите наших журналістів, то не соромтеся і ловіть свою хвилинку слави!

***

Сьогодні ми розповімо про хлопця, який не лише знає наукові назви рослин, яких у буденному житті ми називаємо зовсім по-іншому, а й заснував у Луцьку свій розсадник! Крім цього, він займається спортом, слухає музику, грає на барабанах та укулеле і ще багато іншого. І йому лише 21!

Знайомтеся – герой «Хвилинки слави» Геннадій Данько.


Якби треба було розповісти про себе двома реченнями, що б це було?

Мені цікаво бути різносторонньо розвиненою людиною – я займаюсь наукою, спортом, також стараюсь бути гарним членом сім’ї. Про те, як в мене це виходить, говорять лише мої вчинки та результати.

Ви навчаєтеся у Вроцлавському Університеті Природничих Наук. Як обирали виш і галузь?

Влітку, після 10-го класу, ми з батьками радилися, чим варто займатися в майбутньому. Я часто прислухаюся до їхніх порад, вони є моїми друзями по життю. З’явилася пропозицію щодо цікавої перспективної галузі, в якій мало спеціалістів. Праця з рослинами зацікавила також тим, що в ній є щось таємне та магічне: якщо розібратися, ви закопуєте «камінчик» в землю, а з того місця вилазить кущ, який цвіте та дає красиві плоди.

Зараз я розумію, чому відбуваються такі процеси, але те, що вони мають місце серед нас, для мене досі залишається дивом. Думаю на мене також підсвідомо, ще в школі, вплинув пантеїзм Сковороди та любов до природи, яку мені змалечку привив тато і дідусь.

У Вроцлавський Університет Природничих Наук я потрапив на безкоштовне навчання, вигравши конкурс Teraz Wrocław. Можливо, якби не це, я б вчився в Києві і хтозна, як повернулася б моя доля.


З чого почалося таке захоплення рослинами? Які ваші улюблені?

Я випадково потрапив в руки одного з найкращих викладачів Вроцлава, а можливо й Польщі, у цій галузі. Заняття проходили в парку, він великий ентузіаст, а я взагалі вважаю, що цей світ рухають ентузіасти. Мене настільки зацікавили дерева та кущі, що вирішив ходити на дві групи, щоб краще засвоїти свіжі знання.

Я дивився на дерево і розумів, що воно з’явилось тут 300 років перед тим, як я сюди прийшов, і можливо, ще буде тут стояти стільки само. Бажання розмножувати такі дерева з’явилося моментально, це ж круто, спричинити появу чогось, що буде існувати можливо 100, а можливо і 1000 років. Обожнюю рослини з родини Гамамелісових, особливо ліквідамбар, фотегріллу та гамамеліс.

Як з’явилася ідея заснувати розсадник? Наскільки складно її було втілити?

Чесно кажучи навіть не знаю, на кожному занятті з дендрології звучали поняття шкілка (розсадник) і шкілкар (людина, яка розмножує рослини). Це автоматично було ясно, що шкілкарем треба стати, тільки не відомо коли. Створення розсадника можна сказати стало для мене стрибком вище голови. Це був дуже великий ризик. Всі мною коли-небудь зароблені гроші на студентських підробітках в Польщі, Work&Travel в США чи практиці я вклав у справу, яку люблю.

Сам процес розмноження рослин був також для мене складним на той час, я робив це вперше, тому прийшлось добряче попереживати. Тут дуже багато нюансів, про які мені вдалось випитати у викладачів, на садових виставках, в передових шкілкарів Польщі на практиці та екскурсіях на найбільших розсадниках Нідерландів чи Польщі. Мій рівень польської чи англійської дозволяв зацікавити їх і справити на них гарне враження, на той час я вже достатньо вільно спілкувався польською, дехто навіть казав, що в мене немає акценту.


Зазвичай чоловікам не надто подобається, коли їм дарують квіти. У Вас це, напевно, абсолютно не так?

Та ні, не дуже люблю зрізані квіти, якщо чесно.

Чи даруєте Ви квіти і рослини рідним і близьким на свята?

Квіти з магазину рідко дарую, коли хочеться подарувати людині щось живе, що буде приносити радість протягом всього життя, тоді дарую рослинки з розсадника. Деякі рослини цвітуть два рази в рік, це ж прикольніше, ніж подарувати квітку, яка зав’яне через декілька днів. Ще одним плюсом є те, що можна вибрати кущик, який цвіте вже на момент покупки.

Ми виготовляємо рослинки за спеціальною технологією, яка дозволяє садити рослини не тільки восени чи весною, але й влітку та взимку. Грубо кажучи, для рослини немає різниці чи температура +30 чи -30 градусів, вона готова до посадки, звичайно в мороз вам просто не вдасться викопати лунку .

Чим ще захоплюєтеся, крім аграрної сфери?

Дуже люблю спорт і музику. Займаюсь греко-римською боротьбою, обожнюю гірськолижний спорт, ковзани, граю на барабанах, укулеле. Хотів би більш професійно займатися акробатикою(все, що вмію це ходити на руках і рондат-фляк), більше читати художньої літератури і подорожувати. Дуже люблю заняття, які розвивають координацію рухів, реакцію, навчають швидко думати і приймати правильні рішення в екстрених ситуаціях, це дуже допомагає в повсякденному житті.


У Вас на сторінці у Фейсбуці дуже красиві фото. Що Вас найбільше надихає помічати красиві деталі довкола?

Зйомка моїх фотографій спричинена скоріше не натхненням, а дефіцитом краси, як я поясню. Коли ми з українських міст потрапляємо в європейські чи американські міста, ми помічаємо красу в кожній будівлі, ми з захопленням насолоджуємось архітектурою, ми втамовуємо свій урбаністичний голод. Так само і зі мною, коли я довго перебуваю в місті.

В мене виникає дефіцит живого, натурального. Як тільки я звідти виїжджаю десь на природу, мене автоматично дивує кожна деталь і я не можу стриматись, щоб не фотографувати все, що бачу.




Кажуть, рослини навіть реагують на музику. Яку музику полюбляєте Ви? Чи вмикали якусь із композицій під час висаджування рослин?

О, музику я страшенно люблю, до музики у мене особливе ставлення! Поки відбувається посадка рослин, то можна переслухати всю музику світу. Надзвичайно захоплююсь творчістю українського гурту БРУДНІ та Latexfauna. Улюблені іноземні виконавці це Supertramp, Parkway Drive, Pixies. Останнім часом багато слухаю Mac Demarco, Canned Heat, Yellow Days.

Найкрасивіше місце, де Вам доводилося бувати, – це…

З найбільш вражаючих видовищ – це Ніагарський водоспад, Карпати, вигляд з гори Ай-Петрі в Криму, але я, по-чесному, в житті не був в красивішому місці, ніж волинський ліс, а якщо в ньому є ще й мох і де-не-де в молоднячку костриця, то це взагалі казка!


Який для Вас ідеальний відпочинок?

Зима, багато пухкого снігу, сонячна погода, високі гори, лижі і Тая поруч. Щоб зрозуміти, про що я кажу, раджу переглянути фільм «The way i see it».

Що найбільше цінуєте в людях?

Є багато гарних людських якостей. Поважаю добрих людей, світлих душею, які готові допомогти іншому, часом навіть на шкоду собі. Знаєте, як в легенді про гордого Данко, який вирвав своє полум’яне серце і освітив ним шлях для людей. Дітей треба навчати цього змалечку, щоб вони віддавали брату більшу частину свого яблука, поступалися місцем сестричці тощо. Люди часто зациклюються на матеріальному і через те живуть в смуті, хоча мені часто зустрічаються дуже щедрі і щирі люди.

Мене також виховували так, що виграє в цьому світі той, хто готовий пожертвувати комфортом заради своєї ідеї. Я поважаю людей, які в силу свого бажання жити краще показують свої надзвичайні можливості, до прикладу, можуть довго бути голодними, жити в холоді, не спати багато ночей, економити на життєво необхідних речах і головне – ніколи не зневірюватися в ідеї, задля якої працюють. Я захоплююся, коли люди проявляють таку працьовитість, характер і волю до перемоги.



Про що мрієте?

Є мрії про які мрієш кожного дня перед тим, як засинаєш, а є мрії про які думаєш вдень. Перші, вони більш особистого характеру і про них краще нікому не розказувати, бо не збудуться.

Мрію, щоб війна, яка також торкнулася моєї сім’ї, закінчилася. Дуже хотілось би, щоб Україна мала якнайбільше власних виробництв, щоб Україна щороку експортувала більше продуктів, а не сировини. Мрію, про те, щоб розумні українці поверталися додому зі знаннями і діяли зціпивши зуби. Мрію, про те, щоб люди впливали на обставини в яких знаходяться, щоб люди перестали чекати, що влада щось покращить чи змінить.

Мрію, щоб ми самі створювали виробництва, самі виготовляли, так як це раніше робили і зараз роблять поляки чи німці. Є певні бар’єри через які ми повинні переступати з характером і це треба робити, бо іншого виходу немає. Все це мрії, які збудуться не через 10 чи 20 років. Все це відбувається зараз за допомогою наших рук та інтелекту.



Детальніше переглянути рослини, які пропонують у розсаднику, та поставити запитання можна тут.



***

Передрук без згоди Таблоїда Волині заборонений.

23

Читати ще

Коментарі

іРИНА

Молодчина хлопець, таких би нам людей побільше!

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter