Артисти «Дизель Шоу» розповіли про «пекло» своєї професії і чому люблять Волинь

Гумористична студія «Дизель Шоу» набуває все більшої популярності в Україні. І не дивно, адже вони поставили собі за мету перевершити навіть мегапопулярний «Квартал». Однак фундамент для таких амбіцій хороший – досить впізнавана команда. Єгор Кругоголов «розширив» «Банду Дизель» Євгенієм Сморигіним (Команда КВК «ЧП» (Мінськ), «Дівчиною з Житомира» Мариною Поплавською та іншими акторами кіно й театру.

[caption] Єгор Крутоголов і Євген Сморигін[/caption]

«Таблоїд Волині» поспілкувався з гумористами на серйозно-несерйозні теми про нелегке життя коміків.

– У вас є сценка «Ад и рай». Що у вашій професії можна назвати «пеклом», а що «раєм»?

Марина Поплавська: Рай – це думки про першу зустріч з глядачем. Так, робота артиста – важка, пекельна діяльність. Часто згадується пісня «Будь проклята моя работа». Але я позитивно ставлюся до таких моментів, бо мене оточують мої друзі, які постійно підтримують. Якщо для тебе це пекло, не займайся цим і знайди собі іншу роботу. Це важко, але це не пекло. Ми несемо радість для людей.

Євген Сморигін: Я считаю, что все, что происходит с нами – это рай, ада нет. Люди сами себе придумывают проблемы, придумывают, что все плохо. А нужно говорить «О, есть проблема? Нужно ее решить –​ и все будет хо-ро-шо». Живи каждый день, как последний. Задавай себе вопрос: «Как бы я его прожил, будь он последним?

Марина: Женя мене відучив говорити «погана погода». Раніше я часто щось критикувала, засмучувалась. А він навчив радіти дощу.

–​ Це ваш спосіб налаштовуватися на позитив?

Євген: Всегда себя настраиваю только на позитив.

Марина (приспівуючи): «…только так можна счастье найти».

–​ Основний посил вашим глядачам, головне завдання на сцені?

Марина: Ми хочемо закохати в себе людей, щоб вони, сидячи в залі, розуміли, що ми такі самі, як вони. Я ніколи не скажу «толпа». «Толпа» до нас не ходить. До нас ходять глядачі, друзі, знайомі. Ми хочемо закохати своїм мистецтвом, щоб вони думали «от на сцені показують моє життя». Вони радіють, бо це їм близько. Головне – стати близькими на сцені. Навчати чомусь ми не прагнемо. Люди достатньо мудрі.

–​ Чи є у вас друзі на Волині?

Марина: Звичайно! У нас багато далеких родичів і добрих друзів.

[caption] Євген Сморигін[/caption]

Порозмовляли з Євгеном Сморигіним.

Євген: У меня в Луцке есть хороший друг –​ отець Стефан. Он духовный человек и был на нашнем выступлении. Кстати, он неоднократно благодарил за некоторые наши номера. Мне нравится на Волыни то, что вы говорите «Слава Богу» –​ «Навіки слава». Я больше такого нигде не слышал.

–​ Вас в школі називали «Женя ЧП»? Багато було в житті ситуацій кризових чи курйозних?

Євген: У меня никогда ЧП не было. ЧП – это чрезвычайная ситуация. А в жизни все должно быть хорошо. Проблема – когда не можешь передвигаться. А пока работатет голова, можна решить любую проблему.

–​ Про Євгена Сморигіна говорять «Талановита людина талановита у всьому». А Ви який із своїх талантів виділяєте?

Євген: Я –​ отец троих детей. Мой самый большой талант – мужская сила! (сміється)

–​ Синам яку пророчите долю?

Євген: Это их выбор. Главное, чему должны научить родители - не делать зла другим. Пускай сами думают, чем они будут заниматся.

[caption] Марина Поплавська[/caption]

–​ Три основні амплуа Марини Поплавської «Дівчина з Житомира», вчителька у школі і зірка «Дизель Шоу». Вам яке з них найближче?

Марина: Усі три. Я ні від чого не відмовляються і ніколи не спалюю мостів. Прекрасно відчуваю себе в амплуа вчителя з досвідом більше 20 років. «Дівчата з Житомира» –​ це доля, починаючи з 1997 року. Без дівчат мене не запросили б «Дизель Шоу». І це теж подарунок долі. Я вдячна всім трьом епізодам свого життя. Взагалі вважаю, що треба вміти бути вдячною.

[caption] Єгор Крутоголов[/caption]


–​ Кожен номер – це більше робота автора, актора чи ваша як менеджера?

Єгор: Авторский сценарий отличается от актерского. У нас, у актерского цеха, всегда есть свой взгляд, мы подстраиваем персонажа под себя. Даже авторам интересно увидеть финальный продукт. Это общая творческая работа.

–​ Гумор – це робота чи хобі?

Єгор: Это тип мышления. Я придерживаюсь теории, что юмор – это защитная реакция, которая взрастает в человеке, если он не хочет это делать кулаками. Я всегда был крупным парнем и, естественно, дети постоянно подкалывали. Я человек добрый и развивал в себе чувство юмора. Не помогал юмор – шла фактура. Чувство юмора нужно постоянно развивать.

–​ Як зображати веселість, коли зовсім не радісно?

Єгор: Профессия не позволяет быть грустным. Драматическому актеру быть грустным простительно. Но для комика не позволительно появляться на людях и не шутить, не хулиганить. Бывает сложный график, какие-то неурядицы, что-то не стыкуется, тогда я просто останавливаюсь, думаю, о том, что в моей жизни происходит. Сморю на людей, окружающих меня. Они занимаются любимым делом, и тебя начинает отпускать. Ты начинаешь ценить то, что имеешь на данный момент.

Каждый раз все равно находится человек, который скажет, что это не твое, и у тебя не очень получается. Это может быть даже очень близкий человек. Но главное – продолжать верить в себя. Со следующего утра начинаешь все заново.

Я занимаюсь юмором с 1992 года и в разных ипостасях – КВН-щик, актёр сериала, ведущий «Звезды Youtube». Сейчас мне нравиться быть актером «Дизель Студио», поскольку этот проект носит название нашего бренда («Банда дизель»), который мы ведем уже много лет. Это было очень волнительно, когда мы увидели на целый экран «Дизель Шоу». Значит, мы чего-то добились, раз в столице имеем собственное шоу.

–​ Яким ви бачите вектор розвитку «Дизель Шоу»?

Єгор: Я вижу развитие студии по нескольким направлениям. Мы сейчас тренируемся на «коротком метре» – скетч-шоу. Это не совсем короткие истории, это развернутые ситуации, сцены до 3-5 минут. Впоследствии планируем перейти в кино. Уже имеются некоторые сценарии.

–​ Чому ви не берете дружину в проект «Дизель Шоу»?

Єгор: Она работает официальным фотографом «Дизель Студио». Какое-то время я себе не очень представлял, как это работать с женой, очень сомневался. Оказалось, что это даже приятно. Она всегда «под боком».

–​ Ви захоплюєтеся «Формулою-1»…

Єгор: О..да!

–​ ..і хочете, аби син був гонщиком. Чому не актором?

Єгор: Я побаиваюсь его втягивать в этот мир, потому что это взрослый мир. И если он начнет сниматься, все станет очень серьезным. Это графики, это дедлайны, переработки. Это жизнь взрослого человека. И сколько бы я не читал биографии актеров, которые начали карьеру в молодом возрасте, получалось, что детство проходит мимо. Если у него будет осознанный выбор стать актером, я ему помогу, но форсировать не стану.

^{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа).}


[caption] Артисти «Дизель Шоу» і фанати[/caption]