Зірка «В бій ідуть лише «старі»» завітав на Волинь

30 Липня 2015
Український актор, режисер, народний артист України, член Національної Спілки кінематографістів України Володимир Талашко приїхав на відпочинок до рідної Волині.

Відомий актор завітав до санаторію «Лісова пісня», що в Шацьку, – пише на своїй сторінці у «Facebook» журналістка Віта Шепеля. Їй вдалось поспілкуватись із зіркою кінострічок «Капітан Немо», «Як гартувалася сталь» та «Народжена революцією» особисто.

***

Як казав мій учитель Кость Петрович Степанков, треба інколи заїжджати в ті місця, де закопана твоя пуповина. Маю родичів у Ковелі, на Старовижівщині – зрідка, проте бачимося. Мій батько був машиністом поїзда, мама працювала на фабриці. Коли мені виповнилося п’ять років, сім’я виїхала на Донбас – після війни там потрібно було піднімати промисловість. Макіївка стала моїм другим рідним містом, як і для багатьох інших земляків.

***

Колись більшість із них співали народні пісні, зараз лише лаються. Забули українську мову, повністю обрубали своє волинське коріння. Їх тепер рятує Путін. Питання – від кого? Вони ж жили краще за західняків, скрізь були першими: в райкомах, обкомах, ЦК партії. За рік до вторгнення в моїй Макіївці відкрито агітували за ДНР, а місцева влада лише усміхалася, прикриваючись фразою: «У нас демократія».


* * *

Сучасного кіно немає. Є продукт, який створюється для того, щоб швидше і дорожче його продати. І дивно було б вимагати від нинішнього міністра культури знімати те, що будує, а не руйнує. Що живе десятки, сотні років і не втрачає актуальності, не пропагує ненависті, а вчить любити матір, батьківщину, пісню. Такого тепер немає. Тому я не знімаюся в кіно і не дивлюсь по телевізору низькопробних пародій на фільми.

***

Напередодні 9 травня я знявся в хвилинній соціальній рекламі, яка за два дні зібрала 1 млн. 200 тис. переглядів. У ній ветеран Другої світової, у військовій формі та орденах, розмовляє по телефону з внуком – воїном АТО. Саме він, а не російський убивця-найманець, є продовжувачем справи переможців – нехай пам’ятають про це жителі сусідньої країни, не здатні відрізнити правду від брехні.

* * *

Краще би вчили діток співати і танцювати, аніж воювати. Бо виростає покоління, яке знає усе про, скажімо, англійські рок-гурти, і водночас не може заспівати колискову, котру чули в дитинстві від мами. Це вина батьків, школи, поплавських, які калічать наших дітей у своїх горе-університетах. Одна мама бідкалася, що в її дитини болять сідниці від безперервного сидіння на концертах Поплавського. Три місяці такого «навчання» – і трійка в заліковці гарантована.


* * *

Багатьом моїм студентам (я викладаю в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого) подобається російська телеведуча Тіна Канделакі. Проте мало хто з них знає історію дівчини Тіни, яка спустилася з гір і так досконало вивчила російську мову, що їй може позаздрити будь-який корінний росіянин. Або ще український приклад – актриса Ольга Сумська. Вона чудово грає в кіно, співає, танцює, веде передачі, а як граційно плечем уміє повести! Все це не впало їй з неба, а стало результатом копіткої багаторічної праці. Тепер вона забезпечена людина.

***

Коли ж прикладом успіху студенти називають актора чи співака, головним генератором таланту якого є мішок з грошима, то я таким відповідаю, що олігархів, футболістів і бандитів на всіх не вистачить. Потрібно вчитися. Хочете гарно жити – вчіться.


* * *

Чи знаєте ви хоч одного депутата, який би не обіцяв своїм виборцям викоренити корупцію? Корумповані нині всі – від дрібного чиновника до президента. Наживають статки злочинним шляхом, а потім будують церкви – щоб Бог простив гріхи. Лицеміри. Напевно, не існує в Україні храму, побудованого в наші дні не за бандитські гроші, а так, як це робилося в давні часи: збираючи по копійці кошти протягом сотні літ.

***

Чому ж не будують по селах бібліотеки, клуби? Вони ж там занедбані, з прогнилою підлогою і дахом, що протікає. Гарну пам’ять лишили б по собі – не одне покоління селян дякувало б. Систему, яка дісталася нам у спадок з часів совка, не так просто зламати. Декілька революцій, що сталися в останні роки, нічого суттєво не змінили. Як крали – так і крадуть, нахабно, безкарно, придумуючи фантастичні механізми махінацій. Прокурорів-корупціонерів, в яких кілограми золота і діаманти в шухлядах, випускають під заставу.

* * *

Є фільми, які переглядаєш очима, а от Леоніда Бикова потрібно дивитися серцем. Маємо сьогодні чорно-білу і кольорову – осучаснену – версії картини. По-різному ставляться до фільму в кольорі – його багато критикують. Я особисто не дивився, а от молодь каже, що такий варіант їй подобається. Головне, що цілісність картини не змінилася, і до глядача доносять правду про війну.


* * *

От ви, дорогі земляки, розпочніть із себе. Я знаю, що ви лізете зі шкіри, заробляючи в Польщі на красивий одяг для своїх дітей, на смачну їжу, навчання в престижному виші. Спробуй хтось перегородити вам дорогу – ви такий хай піднімете! А самі своїй дитині не додаєте головного – духовних харчів, які творять з них Людину. Вчіть з дитиною вірші класиків, співайте разом українських пісень, робіть екскурси до витоків свого роду, подорожуйте сторінками історії краю й України. Це жива вода, яка не дасть загинути слабенькому поки що паростку миру, свободи і процвітання.

***

Я вклонився землі батьків – і щасливим, повним сил для праці і боротьби, повертаюся до Києва.
0
Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter