За що сварили, що радили та чим годували – відомі волиняни розповіли про своїх мам

13 Травня 2018

Оноре де Бальзак сказав: «Серце матері — безодня, в глибині якої завжди знайдеться прощення». Мама – це найважча професія у світі, без вихідних, без премій та відпусток, з купою проблем, понаднормової роботи та безсонних ночей. Мама – це найкраща професія в світі, із океаном радощів, захоплення, водоспадом щоденних ніжних поцілунків та обіймів…

З нагоди Дня матері «Таблоїд Волині» розпитав у відомих волинян про те, за що вони отримували «на горіхи» від своїх мам, які поради рідних матусь найбільш запам’яталися та заради яких улюблених страв вони поспішають до материнського дому.

Марія Адамчук, президент благодійного фонду «СТОПРАК» та Консультант з управління субпроектом Світового Банку у Волинській області:

Моя мама – найдобріша людина на світі. Вона ніколи в житті не кричала на нас із братом. Раз чи два за все життя трохи підвищила голос, то це означало шо все, капєц (сміється, авт.). Вона завжди виховувала нас правильно, наголошуючи, що ми повинні бути в першу чергу Людьми, мати власну думку та міцний характер. Мама у молодому віці пішла з роботи і весь час присвятила нашому з братом вихованню.

Стосовно поради, то, можливо це дивно, але з самого дитинства мам вчила мене завжди самій за себе платити. Тобто, мені, як жінці, звісно подобається, коли чоловік оплачує, скажімо, вечерю, але я пам’ятаю мамині настанови. Напевно, цією порадою мама мала на увазі, що я не повинна бути залежною від когось.

А ще мудрість моєї мами полягає в тому, що вона ніколи не карала нас. Нещодавно вона зізналася, що знала про те, що я в юності покурювала. Я ж то завжди думала, що така розумна, «никаюсь» добре (сміється, авт.). Тобто мама ніколи не панікувала, не кричала, не втручалася у наші промахи. Ну і ми з братом дуже боялися її розчарувати.

Зі страв я найбільше люблю мамині чебуреки – вони найсмачніші у світі!

Сергій Скулинець, шоумен, співак:

Найцінніша мамина порада – бути чемним, порядним та допомагати тим людям, які цього потребують.

Мама мене майже ніколи не сварила. Не пам'ятаю, щоб мені він неї перепадало за щось.

Найсмачніші страви, які готує мама – борщ з кислої капусти, картопля тушкована з м'ясом, нарізана маленькими кубиками, та налисники зі сметанкою!

Тетяна Власова, солістка гурту «АССА»:

Мама у мене – найкраща в світі, я це постійно повторюю і абсолютно в цьому впевнена. Щоправда, я на неї зовсім не схожа – ні зовні, ні характером; я більше все-таки пішла в тата. Але мама завжди була і є моїм головним і найближчим другом. Скільки себе пам’ятаю, завжди розповідаю їй абсолютно все.

Я багато років не живу в Луцьку, але ми досі маємо традицію – телефонувати одна одній зранку і бажати гарного дня, а потім зідзвонюватись ще ввечері і ділитись тим, що за сьогодні сталось.

Головне, чому мама мене навчила – поважати себе. Це те, чим я вже багато років керуюсь.


В дитинстві я була дуже чемною дитиною, тому сварити мене особливо не було за що. Пригадую хіба що випадок, коли в першому класі ми з подружкою Сашою вирішили, що ми – вже дуже самостійні та пішли в гості до моєї бабусі. Це було не те щоб далеченько, але на вулиці вже сутеніло, а батькам ми про наш спонтанний візит нічого не сказали. Вони нас, звісно, шукали, а ми, повернувшись, ще й сказали, що, мовляв, гостювали у подружки. Мама в цієї подружки, виявляється, вже побувала, тож нам із Сашою добряче дісталось – не стільки за те, що ми кудись пішли без дозволу, скільки за те, що обманули. І це було гарним уроком.


Коли приїжджаю в Луцьк, завжди знаю, що мама приготує щось смачне. Вона продумує меню за кілька днів до нашого приїзду, і це завжди щось інше. Я люблю мамині домашні страви і, відпочиваючи в Луцьку, їм справді дуже багато. Пробую, звісно, себе обмежувати, але не скуштувати, наприклад, мамині вареники з капустою або чорницями – це ж неможливо!

Ірина Демчук, учасниця шоу Модель XL:

Моя мама, Світлана Домініківна Кушнірук – викладач домри та гітари, якого люблять діти та поважають батьки, керівник ансамблю «Тільки для тебе». Диригент оркестру та знана і шанована в місті людина, яка уже майже 30 років виступає на сцені. Моя мама грає ключову роль в моїй долі. Половина моїх рішучих та доленосних рішень лежать і на її плечах. Мама – то моє третє плече!

Найкраще, чого вона навчила – боротись до кінця і вміти відпускати ситуацію.


Вона ніколи не вставляла палок в колеса моїм рішенням, ніколи не осуджувала мої вподобання, завжди пітримувала мене в моїх починаннях, проте не хвалила, щоб я не розслаблялась (сміється, авт.). Мама завжди мене підштовхувала до потрібних та рішучих кроків, коли я боялась.
Те, що я ходила на олімпіади, виступала на конкурсах та концертах, брала участь всюди, де тільки можна брати участь, було тільки з її допомогою.


Пам'ятаю, як мені вихователька в ліцеї запропонувала піти на «Міс Ліцей», адже в мене було достатньо талантів для участі, проте в школі мене б не підтримали. Навряд чи хтось хотів би бачити «пишну» учасницю. Мама мене підтримала і допомагала в організації: ми з нею репетирували творчі конкурси, допомогла в написанні візитки, пошуком суконь. Врешті ми зайняли третє місце з титулом «Міс Посмішка».


Що вже казати про нашу життєву комунікацію: у вуз ми поступали разом. На концертах виступали разом. Я декілька разів була солісткою її оркестру і постійною третьою домрою.


А ще ми тричі успішно співали на прекрасному міському конкурсі «Народна зірка». Це було дуже зворушливо, хоча інколи на репетиції в нас було лише 1-2 дні. А перший мій вокальний виступ був на сцені з усією сім'єю, коли мені було 4 роки.

Мама знає про моє життя все: про зйомки, про роботу, про роботу після роботи і до. Про друзів, стосунки, про те, як повертаюсь додому зранку, про саме дурне і веселе. Про те, що не знає фейсбук і жодна сторіс в інстаграм.

Зараз Світлана Домініківна дає мені настанови по телефону, завжди мене підтримує: у зміні робочого місця, у вирішення якихось людських відносин. Хоча в дитинстві я завжди отримувала добрячого прочухана за невиконані завдання, чи оцінки в школі. І частенько – за зухвалу та темпераметну поведінку. Проте я ніколи не брешу і завжди чесна.

Інколи не хочеться травмувати мамину душу якимось дурними ситуаціями в житті чи на роботі, хворобами чи невдачами, проте мамине серце завжди знає, що щось не так, і дізнається, навіть якщо стараєшся умовчати – так було дуже часто.

На мамин ювілей я хотіла зробити їй сюрприз, і приїхати з Києва додому не попередивши. І коли вже сіла в автобус, вона набрала і запитала, чи все добре, чи я сиджу. Коли я намагалась брехати (а брехати я не вмію зовсім), вона посміялась, і сказала, що я була загадкова останні дні, і вона чуяла, що я приїду. Скільки уваги, приділеної лише мені в цій історії! А ви уявіть собі, що в нашій сім'ї з чотирьох дітей не був обділений ніхто, і всі повиростали здорові та доглянуті.

Я хочу сказати таку прекрасну річ, котру мене навчила мама: вона виховала в мені не одну особистість, а декілька водночас. Якщо мені стає дурно і погано, хочеться ненавидіти світ і плакати через труднощі, ця особисть швидко лягає спати і назовні виходить інша – сильна і усміхнена, котрій нічого не страшно. Я цього навчилася у мами. Мабуть, по генам від неї мені перейшов колосальний діапазон емоцій, від якого я здатна любити і обійняти весь світ, будучи щасливою тут і зараз. Це безцінна здатність!

Назар Пащук, волинський гуморист, шоумен, учасник команди «Замок Любарта»:

Найцінніша мамина порада в мому житті – це те, що моя мама давала мені можливість вчитись на власних помилках і завжди підтримувала мене в моїх виборах.

Пустощі... навіть не знаю. У мене є старший брат, і ми завжди з’ясовували стосунки. От, мабуть, за це перепадало найбільше.

Ну а готує мама смачно абсолютно все! Вдома у мами і смакує все інакше!

Галина Конах, співачка та педагог з вокалу:


Моя мама ніколи й нічого мені не радить! Єдине, наймудріше материнське, що вона робить – завжди каже одну фразу: «Доню, я тобі довіряю, ти доросла й саменька знаєш, як краще!». Й після цього виростають крила!

Дякую тобі, Мамочко, за найціннішу мотивацію!

P.S. І тут хотілося б внести невеличку поправочку: ці слова від матусі чую з років шести (!!!). Повірте, діє безвідмовно й до сьогодні.

Щодо дитячих пустощів – такого не траплялося, бо була, зі слів мами, дуже доброю й спокійною дитиною!

P.S. Ех, добре, що тоді їй не розповіли, як я, шестирічна, потягнулася з човна за жовтою лілією для матусі й, не розрахувавши міцність водяної квітки й швидкість човна, стрімголів булькнула під воду... Дід Льоня лише з другої спроби мене дістав із стохідікських глибин. Швидко опанувавши себе опісля стрімкого занурення й не подаючи виду, що злякалася, весело промовила: «Як добре все-ж-таки, що я вмію плавати, а то б Ви і не побачили, що я випала із корабля» (так, саме «кораблем» тоді мені видавася той старенький дерев'яний човен, на котрому везла трофейну «кувшинку» для... МАМИ!)

Щодо страв, то можу вас запевнити, що навіть скибка хліба, турботливо й з любов'ю намащена маслом, з маминих рук – найсмачніша!

Наталка Войтович, телеведуча передачі про світські події Луцька «Солодкий вікенд», ведуча різних урочистостей і модних показів:


Як і кожна людина, я люблю і ціную свою маму, вона – мудра жінка, поради її – підковані життєвим досвідом, і вона їх роздає щодня. Особливо, що стосується господарства. Ми живемо окремо, і мама дуже хоче, щоб я була вправною господинею. Вона ще і досі ставиться до мене, як до малої, часто вчить, як правильно вчинити. Я вперто неслухаючи, зрештою, все одно роблю так, як радила мама.

Їсти готувати теж навчила мама, хоча вона куховарить смачніше, ніж я. У дитинстві так, щоб дуже перепадало від батьків, такого не пам’ятаю. Сварили за якісь помилки, але рідко. Батьки робили моє дитинство яскравим, за що їм дуже вдячна, і, звісно, у нас – теплі і добрі стосунки.

Наталія Ісаєва, дизайнерка та бізнес-тренерка:


Найцінніша порада – слідувати своєму серцю...

Стосовно пустощів, за які перепадало, то я була активною дитиною із невгамовною творчістю... Були зіпсовані речі, яким вигадувалось нове призначення, розбиті коліна від невпинних ігор та подорожей велосипедом, проте, таке враження, що у моєї мами усі мої дитячі дослідження Світу викликали дружню підтримку. Моє дитинство було вільним від покарань.

Найулюбленіша мамина страва – вареники із чорницею!

***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]

5

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter