Віктор Павлік розповів у Луцьку, чому тримає на телефоні фото Монатика

26 квітня 2017

Текст:  Оксана ФЕДОРУК
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ
Настрій: «ЛЬВІВСЬКА МАЙСТЕРНЯ ШОКОЛАДУ»
 

Його давно називають «народним Шикидимом України», проте офіційно народним артистом Віктор Павлік став зовсім нещодавно. Він жартує, що тепер спатиме спокійніше та зізнається, що, насправді, для нього це ще більша відповідальність перед Богом і людьми.

Артист тричі батько та двічі дідусь, проте має чудову форму та залюбки ділиться секретами гарного вигляду.

Віктор Франкович замовляє еспресо без молока та стакан джерельної води, змішує їх, випиває залпом, не смакуючи, і ми починаємо нашу розмову.
 
– Наше традиційне питання: що більше полюбляєте – каву чи чай?
 
– Останні два роки почав більше пити каву. Причому, еспресо, навіть ближче до рістретто. Нещодавно був в одеській «Майстерні шоколаду», то ніде такої смачної кави не пив, як там. Я смакував кавою в Італії, то, справді, у «Львівській майстерні шоколаду» краща.
 

А перед тим років 25 я кави не пив взагалі. Тільки ту, що бабця варила, домашній ячмінь, воно, здається називалося. Вона додавала туди молоко, вимішувала. Я любив цей напій з хлібом і маслом, той дитячий хліб мені досі смачніший.


 
– А Ви готуєте самі? Яка Ваша фірмова страва?
 
– Так, я готую, різне. Знаєте, я такий «готувальник», що можу кашу «з топора», як-то кажуть, приготувати. Я собі залізу в холодильник, і все, що там є, можу використати і приготувати щось смачне.
 
– Яку кухню любите?
 
– Звичайно, люблю рідну кухню - куліш, мамалига, вареники, пельмені, хоч і кажуть, що вони російські, сало - відносно, але тільки свіже, з чорним хлібом. Картоплею в мундирах люблю посмакувати.
 
Східна кухня подобається – грузинська, азербайджанська, турецька, адже я жив рік у Туреччині. Їсти можна все, головне – не переїдати.


 
– Маю сказати Вам комплімент – досить гарно виглядаєте. Як підтримуєте себе у формі? 

– Ну, мушу Вам зізнатися, що це я далеко не найкраще виглядаю, бо зараз маю концерти і щодня переїзди. Гарно виглядаю - це коли я вдома відпочину кілька днів. А так - п'ю багато води, ходжу багато в баню, у спортзал, взимку вже близько 18 років катаюся на лижах. 

Сніданок у мене вже кілька років розпочинається з вівсянки – це святе, я так даю подарунок шлунку вже з самого ранку. Чому коні такі сильні? Бо вони їдять овес. Я п’ю кілька стаканів теплої води, також вживаю різні олії вже кілька років кожен ранок – розторопша, кедрову, зараз лляну. Вона гіркувата, не дуже приємна на смак, але корисна.



 
П’ю багато води, але тільки до обіду, бо далі вона не в користь. Я читав, що японці п’ють кожен ранок 4 стакани води, це як внутрішній душ.
 
Плюс до всього я байкер. Зараз я покажу, якого маю гарного мотоцикла, Harley-Davidson Softail Slim look – таких 20 в світі є. Американська армія 60 років тому мала на озброєнні ці мотоцикли, на їх основі мені зробили такий.



 
Я багато рухаюсь, рух - це життя. Як Енштейн казав, поки велосипед крутиш - то є життя, зупинився - велосипед впав, так само і життя. Принаймні, я собі так придумав, що потрібно постійно бути в русі. Бог - це любов, а рух - то життя, він тримає людину.
 
– Давайте із такої смачної повернемося до музичної теми. Минулого року Ви отримали звання народного артиста. Давно відчували себе народним чи щось змінилося у Вашому житті після цього?
 
– Так, мене давно називали народним. Але тут є два моменти: перше, що я став спати спокійніше, бо раніше, де я не виступав, то дуже часто оголошували народним, якось незручно, а тепер типу сплатив податки – спи спокійно (посміхається, - ред.). І друге – я отримав ще більшу відповідальність перед Богом і людьми, відповідальність за те, що Господь послав мене на цю землю робити те, що я роблю і люблю – співати, прославляти Бога, тому це дуже важливо.
 
– У «Лізі сміху» Ви виступили на сцені разом із командою «VIP Тернопіль».  Як Вам такий досвід?

– Я погодився на їхню пропозицію одразу, це був цікавий для мене досвід. Хлопці дуже веселі, молодці. Там ваш земляк також грає, Аркадій Войтюк, дуже поважаю його. І взагалі команда «VIP Тернопіль» – мої земляки, молодці, дуже позитивні.

 
–  Ваш колега Павло Зібров нещодавно знявся в українському фільмі «Інфоголік», чи Ви отримували пропозиції приміряти на себе амплуа актора?
 
–  Я не знав про це, але скажу щиро – по-доброму йому заздрю, бо це моя давня мрія – знятися в кіно. Навіть не стільки в кіно, як зіграти у виставі в театрі. Страшить мене лише те, що я дуже погано запам’ятовую велику кількість тексту, коли грав у «Білосніжці» – трохи імпровізував (посміхається, - ред.).
 

– Хотіли б зіграти позитивного чи негативного персонажа?

– Не знаю, чи зміг би я зіграти негативного героя. Кажуть, для цього потрібно мати більше майстерності.


 
– Хто з молодих вітчизняних виконавців Вам імпонує, кого слухаєте?
 
Мені подобається Христина Соловій, один із її кліпів дуже гарний та цікавий. O.Torvald  непогана команда, бажаю їм успіху на «Євробаченні». З Женею Галичем ми давно знайомі, з ним «байкеруємо» разом. Діма Монатик мені імпонує…
 
– Він, до речі, з Луцька.
 
– Серйозно? Я не знав, я його дуже люблю, обожнюю. Я його пам’ятаю ше з «Х-фактора», де і мій син Олександр брав участь. 
 
Мало з ким я тримаю фотографії на телефоні, з чужими людьми, маю на увазі. А ось дивіться! (показує фото з Дмитром Монатиком, - ред.).


 
– Для мене свого часу стало несподіванкою, що, виявляється, Ви рокер в душі..
 
– Так, є таке. Я завжди любив рок (посміхається, - ред.).
 
– Розкажіть трохи про Вашу рокову програму «Pavlik Over Drive».
 
– У мене є дві кардинально різні програми – одна попсова, звичайна, а друга – «Pavlik Over Drive», півторагодинна рок-програма, кавери в хард-роковій обробці на найкращі мої та інші хіти. Наприклад, ми дуже гарно зробили версію пісні «Я піду в далекі гори». І я бачу, що людям це цікаво.
 
Ідея з’явилася після того, як рок-команда із Хмельницького «Чумацький шлях» запропонувала мені дуетом виконати мою композицію «Шикидим» у рок-варіанті. Після цього я вирішив записати цілий альбом в такому стилі і створив проект «Pavlik Over Drive».

 
– Розкажіть про Ваші плани.
 
– Головна новина – ми з Андрієм Тимощиком, є такий аранжувальник в Києві, під продюсуванням Влада Сотникова, придумали зробити нову версію пісні Кузьми «Соло». Це не кавер, це абсолютно нова версія композиції.
 
«Ми з вами є на тій землі, як клавіші на піаніно. Хтось - бемоль, а хтось - дієз, але в кінці з нас кожен – людина. Хтось - біла клавіша, а хтось – фальшива, брудна, чорна нoта. Хтось завжди буде - "за", а хтось обов'язково буде – "проти". І хтось придумав ше до нас, що білих клавіш трохи більше, а чорні вище них стоять, їх зачіпити пальцем легше. І так живемо в сім октав, маестро тисне на педалі, хто пан між нами, хто пропав. Вистава довга - їдем далі»,  – це Кузьма, дуже сильно і неперевешено.

«Соло» – одна із улюблених пісень мами Андрія, Ольги Михайлівни. При житті Андрія вона не була мегапопулярною, я не пам'ятаю, щоб вона часто звучала, тому ми вирішили дати друге життя цій пісні. Я планую зняти відео, це для мене дуже-дуже важливо.


 
Під час розмови у «Львівській майстерні шоколаду» підійшов хлопчина юного віку та попросив сфотографуватися із Віктором Франковичем. Це яскравий доказ того, що на творчості «народного Шикидима» виросте ще не одне покоління українців.


 Донька Віктора Павліка Христина Донька Віктора Павліка Христина
 Сини Павліка - Олександр і Павло Сини Павліка - Олександр і Павло







 
***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу tabloyid@gmail.com.

+1
+5
-1

Додати новий коментар