СЛОВОПОРТРЕТ: Тетяна Ціхоцька

10 червня 2015

Уже другий рік як Тетяна Ціхоцька переїхала з Луцька до Львова. Причина проста і приємна – співачка вийшла заміж. У столиці Галичини у Тетяни новий не лише сімейний, а й творчий і діловий статус. Сьогодні вона – головний адміністратор і солістка Заслуженої академічної капели України «Трембіта».

Втім артистка, як і личить справжній волинянці, «коренів» не забуває. Днями нагадала про себе у не зовсім звичному для себе амплуа – естрадної співачки. Саме завдяки Ціхоцькій, як ініціаторки та організатора та підтримки Фонду «Новий Луцьк» Ігоря Палиці у Луцьку відбувся концерт «Наш Івасюк». Це творче дійство, організоване на базі колективу «Трембіта», стало уже традиційним для Львова, де воно проходить пʾятий рік поспіль в день народження Володимира Івасюка - 4 березня.

Тепер же і Луцьк долучився до справи вшанування памʾяті творчості Володимира Івасюка. 5 червня, у стінах облмуздрамтеатру відбувся концерт, у якому брали участь хор та оркестр капели «Трембіта», а також співаки: Павло Табаков, Оксана Муха і Тетяна Ціхоцька та скрипаль Мар’ян Ломага.
 
* * *
Українці знають пісні Івасюка. Але мало хто знає їх автора. Я сама донедавна не знала, що пісню «Капелюх», яку співає «Піккардійська терція», написав він.

* * *
Коли я приїхала у Львів, то ми винайняли квартиру у будинку, де жив Володимир Івасюк - у сусідньому під’їзді. Лише потім я про це дізналася. І зрозуміла: це був знак.


* * *
Я познайомилася з сестрою Івасюка Галиною на концерті у Львові. Це був перший концерт з моєю участю. Тоді вона зайшла до нас за куліси, і вже з коридору емоційно почала коментувати виступи. І коли дійшла до мене, сказала напівжартома: «А де ви взяли цю Памелу Андерсон??!». На мені тоді було плаття з виразним декольте. Галина Івасюк - це жінка, після спілкування з якою відчуваєш, що торкнулась «лагідного сонця», стільки вона дарує тепла, світла та позитивних емоцій. Тішусь знайомством з нею. Саме вона з великою повагою згадувала Василя Івановича Зінкевича і з захопленням перераховувала його таланти: хореографа, модельєра одягу, філософа… Результати його роботи можна побачити в музичному фільмі «Червона рута».

* * *
Я починала як естрадна співачка. Об’їздила по конкурсах пів-України, маю альбом власних естрадних пісень. На всеукраїнському конкурсі «Перлини сезону» потрапила у фінал і мала усі шанси перемогти, але голосом більше переміг хлопець з зеленим волоссям, який заспівав пісню «Ідіот». Тому я повернулася до народного співу: моя естрада не була нікому потрібна. 

* * *
Мені пропонували підписати контракт з «Територією «А» - обіцяли концерти, популярність. Але я відмовилася. Бо від мене вимагали віддати усі свої пісні, забути про їх авторство. І мене б врешті спіткала доля усіх учасників «Території «А», більшість з яких зараз – ніхто.

* * *
Якийсь час я жила в Маріуполі та Ростові. Я знаю мешканців Сходу України. І дуже добре розумію сьогоднішню ситуацію. Я часто казала: якщо ми звернемо на них увагу, якщо ми не почнемо розуміти їх, працювати з ними – буде біда.


* * *
Після мого досвіду роботи з Дмитром Гершензоном іншим аранжувальникам зі мною важко: я знаю, як має працювати справжній аранжувальник і дуже вимоглива.

* * *
Нікому не раджу їхати на телевізійні талант-шоу. Слава – це випробування не для всіх, до неї йдуть крок за кроком. Треба мати фундамент, щоби стояти і тримати її на голові. А телебачення робить молодих співаків популярними вмить. І вони або зникають після закінчення шоу, або потрапляють в рабство до продюсерів, щоденними виступами даючи можливість заробити тим дядям. Так, це теж спосіб стати популярним, але це не творчість.

* * *
Моду на музику часто диктує бізнес. Компанії випускають нові програми для аранжування і поширюють нові обробки пісень. Особливо це характерно для танцювальної музики.


* * *
Завжди щастить тим людям, які горять своєю справою. Буває, мучишся, шукаєш потрібний текст пісні. Відкриваєш шафу, і звідти падає книжка, яка стоїть на полиці 10 років, і відкривається на сторінці з піснею, яку шукала.

* * *
Якось купила у Львові збірку народних колядок, і знайшла там пісню з моєю музикою. Написано: «музика народна». Я не ображаюся – добре, що людям подобається.

* * *
Пісні на народні тексти, які я пишу для своїх концертних програм та для дитячого репертуару фольклорної студії «Жайворонки», виходять як народні. Їх не розрізняють, та й не задумуються, що це авторська музика, хоча часто питають – де я взяла такий репертур? 

* * *
Музику писати не важко. Вона або приходить, або ні. Мені вона на текст приходить. Читаю текст – народжується музика. Звичайно ж це текст чи вірш, які мене зацікавили.


* * *
Аранжування може вбити музику. Адже пісні Івасюка довгий час не звучали саме тому, що їх треба було «переграти» у сучасному стилі. Роману Мельнику, як аранжувальнику пісень, що увійшли до програми «Наш Івасюк», це вдалось. Цікавий факт, що його батьки свого часу працювали викладачами у Волинському інституті імені Лесі Українки, мама - Оксана Юріївна - була завідуюча кафедрою музики. Батько – Василь Михайлович - професор, доктор наук, був проректором з наукової роботи в тому ж інституті, який зараз є Східноєвропейським університетом.

* * *
Я не люблю народних пісень в сучасній обробці, в «тимчасових» стилях. Народна пісня – вічна, з нею так не можна.

* * *
Мене завжди дивували «Різдвяні зустрічі з Аллою Пугачовою», при всій величезній повазі до неї. Все думала: чому там немає жодної колядки?! Там стільки українських виконавців! Хто би їй підказав??


* * *
Ми колядували, ще будучи студентами. Тоді масово не колядували по місту. Але було «парт-завдання»: ходити по домівках ветеранів війни та праці і вітати їх з Новим роком. Це відбувалось напередодні Нового року, тому було дивним, що вітання складалось з колядок і народних віншувань. А коли приходило Різдво, то ми ходили колядувати вже з власного бажання – було дуже весело.

* * *
Був період співпраці з Миколою Орешком – директором фірми «Корона», який займався організацією концертів, як правило московських зірок. Тоді я здобула перший організаторський досвід. І тоді вже жила бажанням записати колядки. На концерті Крістіни Орбакайте у «Промені» мені дуже сподобалося якісне озвучення. Тоді ще подумала: записатися б у цих спеціалістів, навіть якби у Москву довелося б їхати! Бо місцеві аранжувальники не вірили в популярність такого пісенного матеріалу. Після концерту підхожу до звукорежисера, який саме змотує кабель. Питаю російською: «У вас есть студия звукозаписи?». А він: «Звичайно є! У Тернополі!». Це був Андрій Качало зі студії «Бастер», яка потім усі 10 років озвучувала і забезпечувала феєричним світлом мою «Коляду». Це було набагато дорожче, аніж запрошувати місцевих спеців, але я хотіла мати спокій, щоб все було на найвищому рівні.

* * *
Як приїздили московські зірки, то щиро дивувалися нормальним умовам нашого життя.  Бо далі Москви, «на периферії» так не живуть.

* * *
Робота в студії для мене часто була більшим задоволенням, аніж виступ на сцені. Ніколи не забуду ці творчі муки, нічну роботу – адже вдень то шум з вулиці заважав (студія була в центрі міста, у «Просвіті»), то напруга в електромережі скакала – і всю роботу треба було починати спочатку. Комп’ютерами ще не користувались.


* * *
На «Олексі» тоді записувалися безліч українських зірок. Постійними «клієнтами» були «Кролики» - дует Володимира Данильця і Володимира Мойсеєнка. Тут вони писали усі музичні «підклади» для своїх концертних номерів.

* * *
«Кролики» в житті набагато смішніші, ніж на сцені. Там вони, як на мене, кривляються. Тільки у Луцьку тоді дозволяли собі на сцені заспівати. Їм їхній шеф це забороняв – вони ж коміки! Але вони вночі, коли керівник ішов спати в готель «Україна», верталися на Олексу і писали ліричні пісні.

* * *
Я не люблю коли Україну показують дешево, примітивно, по-сільському. Тому оцей «Фестиваль сала» - це ціла біда. Слава Богу, його більше не проводять.

* * *
Мені не подобається творчість Волинського народного хору – це не спів, а вереск. Народна пісня так не співається. Хто хоче в цьому переконатись, знайдіть на "ютубі" старі записи 30-их років Козловського, колядки наприклад, чи пізніші записи Солов’яненка, чи хору Вірьовки. Якось я дізналася, що такий стиль виконання був характерним для усіх радянських філармонійних колективів. Які співали «Лєнін всєгда живой», так і українські народні пісні... Звичайно позитив, драйв, який вони «гонять» під час виступів, не може не чіпати публіку – це «заводить».

* * *
Хоровий спів – це гордість українців. Не кожен народ має таку пісенну культуру. Українська пісня характерно звучить терцією. Ми з мамою завжди в два голоси співали.

* * *
За оренду театру для проведення «Коляди» я платила як заїжджа зірка. В той час коли всі місцеві виконавці платили символічну вартість. Я ж не належала до жодної державної установи, тому мене ці пільги не стосувались. Тим не менше, коли поставало питання запрошення, то їх у мене щоразу вимагали як зі свого колективу. 5 перших років «Коляду» не відвідав жоден чиновник, а потім, коли пішов розголос і збирались повні зали, приходили і намагались підняти людей з місця, на яке був куплений квиток, бо воно належить їм. Може хто не знає, але в 6-му ряді 6-ть центральних місць належать адміністрації театру. Це традиція ще з радянських часів, коли під час будь-якого концерту мусили бути присутні представники контролюючих органів.


* * *
Сьогодні я щоразу маю конфлікт з керівництвом театру і погрози, що мені більше не дадуть зал театру, бо не віддаю їм ряд місць, як вони до того звикли. Вважаю це корупцією і не вважаю, що наші чиновники повинні відвідувати мої концерти за мій чи ваш рахунок. Звичайно я була б невдячною, якби не згадала, що одного разу на ювілейний концерт «Коляди» від Дмитрука Василя Павловича я отримала суттєву знижку за оренду і ще раз безкоштовну оренду для проведення концерту пісень УПА, який я знову хочу організувати цього року на Покрову. Моє прохання тоді задовільнив голова Волинської обласної ради Валентин Вітер – з вдячністю згадую. Звичайно ж запрошення є, але для людей чи організацій, які допомагали чи матеріально підтримали дійство.

* * *
Тільки через пʾять років після того, як ми зробили першу «Коляду», Волинський народний хор згадав, що їх обов’язок – популяризувати традиційну народну музику. І зробив теж різдвяний концерт. Ще через три роки вони зрозуміли, що треба нарешті робити кольорові афіші – і стали їх робити такими ж синенькими як у нас і це автоматично прорекламувало наш концерт. Така ж історія повторилась і з «Волинським Великоднем»

* * *
Уже живу думкою про «Коляду». Рік ми пропустили через неспокій в країні. Але не можна жити тільки війною. Українська пісня сьогодні це наші душевні ліки.

Записав Юрій РИЧУК

+1
-7
-1

Коментарі

Хто тебе , Танюшик, за язик тяне бруднити Волинський хор, Скільки їх програм ти бачила? Кажуть, в цьому році вони тільки в Луцьку при повних залах 5 різдвяних концертів дали! А ти скільки?
А в тебе самої який голос? Як в тебе забрати мікрофон - чого ти варта без компютерної обробки і підсилення звуку. Того ти і не можеш жити без тернопільського "Бастеру" - як справжня блондинка без пластичного хірурга.
Будь скромніша - це прикрашає жінку!

Молодець Тетяно! Скільки можна оглядатись? Час самій ставити планку іншим! Те болото тіко тронь ) зара комарів назлітається. Чи мух, якщо то не болото;)

Танічка,ти умнічка! Не стій на місті,дерзай,люби,твори! Та,і критика повинна бути,маєш право-бо ти в цій галузі фахівець! А всім не вгодиш? Хай кожен зробить те,хоч що
ти! Удачі!

То в якій галузі Таня фахівець? Може в модельному бізнесі - так на останніх фото спинка вже не гнеться,а може мікрофон облизувати звукорежисерам бастеру щоб визвучили добре її шепіт?
Нехай вийде на сцену того ж драмтеатру і спробує без апаратури заспівати хоч один куплет так , щоб в залі почули її справжній вокал... А тільки тоді, як щось почуємо, почне нам розказувати про Козловського, який до речі, мікрофона ніколи в руки не брав, про хор Вірьовки , який співає ще голосніше ніж Волинський хор..
Миколо, не соромся, прийди в філармонію і послухай , що таке насправді народний хор, А Танюшику розкажи про артистичну етику і тактовність!

Молодець Тетянко!Якщо талант то у всьому і кругом!!!Все правильно і гарно сказано!Ну а таких коментаторів як пан "Діма" взагалі бажано не сприймати.А на рахунок Волинського хору,то я зовсім не бачу бруду,що маємо те маємо!Всі хто знайомі з творчістю Тетяни Ціхоцької будуть згідні з усім сказаним у цій статті.Творчих успіхів красуне,сімейного щастя і здійснення усіх планів і мрій!Чекаємо нових концертів і пісень!

От то-то дала...Тетянка...Чудова риса-навалити купу в тій хаті,звідки вже виїхала Але!Достатньо подивитись-ДЕ Ціхоцька і ДЕ Волинський Академічний....І як люди виходили з її концертів вже після другого "номеру"...а ті ,хто залишався,ПРОСТО ЧЕКАЛИ пісні з репертуару того ж таки, Волинського Народного Хору-"За вікном чорна хмара в"ється..",яка звучить в хорі вже 24 роки,і яку без напрягу СТИРИЛА Тетянка...чромусь не в Козловського стирила ,а саме в тому "нездалому" хорику.... Дивна фігня получається....І на свої заходи ,чомусь, совала саме "бригади"з того "верескливого"хору...бо люди йшли САМЕ на них...Не варто впадати в"прєлєсть"до самої себе...хто зна,як життя повернеться....У славетному Львові довго не тримають,особливо "надто"талановитих...А потім,як казав І.Козловський:"Прийде коза до воза"....Хай щастить!

Ну мушу відповісти ). Дякую всім за теплі коментарі. Писала те що говорила давно, просто інтерв'ю давно не брали. А що стосується пісні "На дворі чорна хмара в'ється" чи як ми її ще називаємо "Колядник" то її я співаю з дитинства і навчила мене її моя бабуся, яка ще жива їй 93 роки і вся родина наша знає цю пісню. а щоб Ви зрозуміли хто в кого вкрав то я Вам вказую на факт - в 2000році вийшов мій аудіоальбом "Коляда" в якому є ця пісня, тобто ви розумієте, що я її знала ще раніше ніж 24 роки виконання Волинського хору. І виконую я її так як знала з дитинства, навіть є розбіжності в словах. Скажу більше - перший різдвяний концерт в Луцьку був саме "Коляда" і пісня колядник одразу стала популярною і вже роками пізніше спромігся на різдвяний концерт хор. Це не складно взнати - підняти документи оренди театру.

Добавлю). Я нікуди не виїхала. Не дочекаєтесь. Мене вистачає на 2 міста. Родини - моя і мого чоловіка в Луцьку. У Луцьку діє створена мною дитяча фольклорна студія "Жайворонки" як робила так і робитиму концерт "Коляда" і не тільки , як ви бачите

Таня, нікуди і не виїжджай. Тебе не вистачає і на однусоту нашого міста - тебе вистачає всього аж на 2 концерти в рік. Ніхто і не помітив , де ти пропала, якби не цей скандальний СЛОВОПОРТРЕТ.
Просто скажи, що в тебе криза віку, а з нею криза творчості і ти, щоб привернути до себе якусь увагу, відважилась несвідомо когось облажати.Під руку попався успішний Волинський народний хор, який зібрав 2 повних зали, після чого відмінили твій концерт. Памятаєш, колись після розлучення з Пугачовою Кіркоров побив молоду журналістку, щоб про нього знову згадали . Потім злякався,плакав, ліг в дурку... Навіщо тобі така слава?
Може ти вже і шкодуєш, тоді знайди сили або вибачитись, або просто промовчати...
Будь гарною дівчинкою!

Браво, Танюша!)))) Я, зі свого боку, хочу побажати тобі удачі і успіхів в творчості, а не в обгаджуванні кого б то не було. Чомусь завжди думав, що повага до колег має превалювати над бажанням пропіаритись. Мабуть відстав від життя і від способів "відроджування українських народних традицій". )))

Борисе, може б Ви нагадали коли це був відмінений мій концерт, після 2 аншлагових Волинського хору? Аншлаги якого - пів залу запрошень. Не мрійте )) всі концерти які я планувала відбулись і враховуючи Вашу прискіпливу увагу до моєї творчості Ви мали б знати, що за 5 днів до концерту в касах квитків не було. Тобто АНШЛАГ і не по запрошеннях. На інтерв'ю я не напрошувалась - поцікавтесь в автора. Я вільна творча особистість і роблю свої концерти коли хочу і вважаю за потрібне і не змушена відпрацьовувати зарплату, виконувати план як державний колектив. І маю право висловлювати свою думку і зауважте без образ, які собі дозволяють працівники філармонії - культурна еліта. З якою я не на "ти". З творчою кризою - теж не вгадали)). Багато і плідно працюю.
На цьому дякую за побажання від пана Олександра Стадника в щирість яких не вірю. Я щира в своїх думках і словах, так - прямолінійна і дуже б хотіла пишатись своїм рідним колективом. Шкода, що наші журналісти не звикли писати критичних статей по кожному публічному заходу. Ситуація в культурному житті міста була б іншою. Всім дякую за увагу, більше на цю подію не маю вільного часу).

І дійсно, давайте вже закінчимо говорити про "творчість" "творчої особистостості". Це розмови ні про кого, і ні про що. Для мене і для всіх моїх артистів це як "Моська лает на слона..." (вибачте, що без перекладу). Посміялися сьогодні, та й годі.)))

Шановні, подивіться на ситуацію з боку глядачів. Хто хоче дивитися і слухати Ціхоцьку- хай слухае і дивиться,а хто хоче слухати і дивитися Волинський академічний хор-хай слухае і дивиться. Запитання- ДЕ? Філармонія досі не мае своеі сцени і відповідного приміщення, концертуючі колективи та співаки не мають достойноі концертно- прокатноі площадки. Краще давайте повоюемо за колишне приміщення будинку культури офіцерів,яке гние і розвалюеться. Хай би це приміщення передали Волинській філармоніі. Тоді б розмова йшла не про 2,3,чи 5 концертів. Тоді треба було б наповнювати залу для глядачів щодня,обладнати світло,звук,виготовляти декораціі,костюми шити для різних програм і на тих різноманітних програмах гроші заробляти для створення нових програм,іншим співакам було б місце та й Тетяна Ціхоцька могла б поконцертувати,доки ''Промінь'' зроблять і ще питання-чи там буде концертно-прокатна площадка.. В Украіні в кожному обласному центрі е філармонійна сцена і концертно-прокатна сцена. Тільки Луцьк,як сирота. І Волинський театр ім.Т.Шевченка нікому нічого не був би'' винен'' і працював би в своему режимі,без гвалтів,що комусь повинен свою декорацію дати(чомусь, бо хтось не здатен виготовити для своеі концертноі діяльності декораціі)або звільнити балетну залу і відмінити репетицію. І всі б любилися,підтримували і хвалили один одного.Шануймося.

Гарний спів і режисура! Із великим задоволенням послухала "Коляду". Молодці!

Шкода, що на Волині можна тільки хвалити когось. За критику чи слово "неподобається" видеруть очі і перестануть вітатися. Митці, б****

Додати новий коментар