СЛОВОПОРТРЕТ: Андрій Тимчук

Один із лідерів гурту «ФлайzZza», Андрій Тимчук, він же Тіма, він же арт-директор культового луцького клубу «Кораблик», у інтерв'ю газеті «Відомості» розповів про труднощі та потенціали української музики, волонтерську діяльність гурту та порадив, як нам завжди залишатися сповненими позитиву.


* * *
Щодо «Art Territory», то давно очікував і навіть хотів би бути співорганізатором чогось схожого, сучасного, більш свіжішого у Луцьку. У нас є «Ніч у замку», є «Бандерштат», є інші класні події, але от якраз такого формату бракувало: з тими ж таки райтерами (графітчиками), брейкерами, купою цікавих локацій, прикольними майстер-класами, сучасною музичною сценою та ін.

* * *
Надіюсь, що наступні «Art Territory» будуть ще крутішими. І, дай Боже, щоб ми десь на 30 чи 50 ювілейному фестивалі заспівали «..туди, де сонце встає, рветься серце моє..»

* * *
Прикро, що вся та ситуація, яка останніх півтори роки є в Україні, все ж таки не посприяла тому, щоб люди змінилися в думках. Малий відсоток, як на мене, змінився та змінює світ навколо, а решта все одно слухає москальську попсу і те, що нам нав’язують, а не те, що хотілося б, аби чули та бачили українці в своїх домівках, офісах і на вулицях.


* * *
Мільярди, які витрачає Росія, щоб підтримати та пропагувати свою культуру в цілому світі, і в першу чергу в Україні, аби нав’язати «русскій мір», як вони говорять, роблять свою справу. Багато людей вже ототожнили себе з російською мовою, музикою, кіно, книгами і навіть здогадки не мають про те, що є в Україні своє культурне багатство, яке варто було б, особливо зараз, підтримувати, піднімати з глибин, насолоджуватись і поширювати.

* * *
В першу чергу потрібно міняти мислення людей – зробити українське популярним і поширеним. Де ми зараз маємо найбільш конфліктні та проблемні місця в Україні? Правильно – Схід і Крим. Саме там в Україні найменше чули та бачили українське. Для того, щоб почати виправляти ситуацію, потрібно законодавчо сформувати певні необхідності та потенціал, аби українські артисти мали доступ і можливості розташовувати свої матеріали в ефірах радіостанцій, телеканалів... Щоб не трапилось так, що людина, нарешті, дозріває до українського, а його ніде немає в ефірах.

* * *
Коли я вмикаю котрийсь із українських музичних або й немузичних каналів, і там на 90% лунає російськомовний або англомовний матеріал і не бачу жодного із сотень своїх колег-музикантів, які десятиріччями вкладають у творчість, в музику і в Україну свої зусилля та інвестиції, то це заставляє задуматися, що пора щось міняти. Як змінити? У першу чергу, ментально, мені здається. Треба робити різноманітні заходи, концерти, фестивалі, медійні проекти та шоу, інформувати, розповідати, популяризувати своє, українське.


* * *
Коли ми недавно їхали з концерту в Польщі, провели невеличкий експеримент: півтори години дороги проклацували польські радіостанції. За весь цей час почули лише одну англомовну пісню – та й та була з акцентом – ймовірно, що це співала теж польська команда. Все решта - польська мова. І "асортимент" стильовий теж крутий – і рок, і хіп-хоп, і джаз, і диско, і поп. Навіть класика десь проскакувала.

* * *
В Україні лише окремі радіостанції підтримують вітчизняний продукт, загалом тенденція досить сумна. Особливо це стосується центральних радіостанцій та каналів, які якраз більше продукують москальську версію українського ефіру.

* * *
«ФлайzZzа» постійно шукає якісь фішки, працює над тим, щоб не бути старомодними, аби дати українській музиці більш сучасний подих, бути цікавими молоді. Ставку потрібно робити на молодь – саме вона може бути основним рушієм в подальших перспективах нашої держави. Треба робити українське модним, різностороннім, класним, щоб молоді люди це підхопили і надалі цим пишались та цінували, як це відбувається в будь-якій іншій країні.


* * *
Ми ж, як гурт, навіть у цей складний для України час, намагаємось десь відшукувати кошти, час та зусилля, аби творити і надалі український продукт, тим самим збагачуючи «українську музичну бібліотеку». Ми ходимо на концерти своїх колег, шукаємо їх свіжі записи, підтримуємо українське кіно, читаємо нашу пресу, блукаємо по правильних українських інтернет-ресурсах і т. і. Гадаємо, що так має робити кожен українець!

* * *
Ми постійно беремо участь у різних волонтерських заходах, або просто підтримуємо своїх рідних і друзів як фінансово, так і морально. Передавали частину коштів зі своїх концертів, продавали з аукціонів різні свої речі (диски, футболки), «продавались» на побачення і «сьорбали» каву з тими, хто нас «купив», а потім кошти передавали волонтерам.

* * *
Знаю, що у мене є друзі на передовій, які слухають «ФлайzZzу», можливо, заряджаються тим самим позитивом, і, думаючи про Батьківщину, роблять свої подвиги.


* * *
З давніх часів у нас була велика торба футболок (напевно, штук 50), які ми мали підготувати для наших фанів на концертах. Але порадились і вирішили передати їх бійцям – їм вони однозначно згодяться більше. Було, що зібрали, наприклад, чотири здоровенні рюкзаки з різними речами, починаючи від ложок, кружок, постілі та закінчуючи флешками, одягом, і несли їх в наш військовий госпіталь.

* * *
Хочеться дати людям більше позитиву, тому що сірості та проблем і так вистачає в буденному житті, особливо останнім часом. Хочеться бути якраз в цей час трішечки тим променем, який має давати більше світла, щоб люди більше посміхалися та цінували кожну мить свого життя.

* * *
Років зо три тому у нас був зимовий тур по Західній Україні. Пам’ятаю, був шалений мороз. Ми їхали вночі з котрогось із міст в інше місто, і по дорозі, фактично серед полів, щось трапилось із двигуном. Відповідно з пічкою, що нас гріла, теж була проблема. Дубар неймовірний. Ніч темна. Жодного автомобіля, бо ж який вар’ят буде гасати по ночах в такий мороз? Кілька годин померзли, але врешті-решт з відмороженими пальцями таки побороли ситуацію і погнали далі. А могли б і залишитися там з бурульками на носах посеред дороги.


* * *
Зайве у музиці - обман. Коли створюються спеціальні штучні проекти аби, дурячи людей, тупо косити на них бабло.

* * *
Зайвим вважаю також консервативність в музиці. Часто буває, що люди з крутою музичною освітою не можуть грати щось більш просте, цікаве та нестандартне. Зайвою у музиці буває ще її гучність.

* * *
Я великий фан музики і вже років 25, напевно, є її колекціонером, тому для мене середовище такого гатунку, як «Кораблик», фактично ідеальне. Я маю змогу там ділитися цією якісною класною музикою, яку в принципі мало хто чує або чує в малій кількості. Це хороший стимул бути завжди «в формі» – маю на увазі пошуки та вивчення музики.


* * *
Не менш важливий момент і покликання – привозити до Луцька цікаві гурти – показувати Україні українське. Правда, хотілося б більшої підтримки, розуміння та віддачі людей – аби приходили на концерти іноді навіть маловідомих гуртів. Адже ми здебільшого добряче селекціонуємо і відбираємо найбільш якісний продукт, який хотілося б показати лучанам. Саме тому моє завдання як арт-директора - розглядати і відчувати потенціал в гуртах і виконавцях: місцями нікому не відомих, але не менш крутіших за вже зірок українського шоу-бізнесу.

* * *
Кожен із нас індивідуальний і неповторний. Потрібно бути вдячним Богу, батькам і долі за те, що ми взагалі є на цьому світі. Насолоджуватись життям, а не шукати в ньому суцільні проблеми.


* * *
Дивіться на світ трішечки ширшими очима. Пізнавайте його, а не зациклюйтесь. Міркуйте позитивно і шукайте добро навіть в дуже негативних речах.

* * *
Не забувайте посміхатись – тоді і світ усміхнеться вам!