Що розповіли про музиканта, який помер у Луцьку

Життєві сили раптово і невблаганно залишили українського музиканта, перкуриста «Піккардійської терції» Івана Вощину. Трапилося це у Луцьку на концерті з нагоди відкриття реконструйованого стадіону «Авангард» п’ятого вересня. Сьомого вересня чоловіка поховали у Сокільниках на Львівщині.

Спогадами про свого світлого й талановитого брата поділилася газеті «Слово Волині» рідна сестра музиканта Леся Магольник, яка проживає зараз на Львівщині.

***

Ми з ним в стосунках дуже добрих були. Часто, знаєте, брат із сестрою погано ладнають, сперечаються – ми з ним не сварилися взагалі. Все життя ми разом. У сім’ї нас було тільки двоє дітей: я та Іван. Батько наш також був музикантом – грав на барабанах, а мама – кравчиня.

***

Спочатку він взагалі у футбол грав. Хотів у «Карпати», місцеву команду. Якось батько пішов на тренування, подивитися, як син грає, чи бути йому футболістом. Пішов, подивився, і сказав: «Ти, синку, в футбол не годишся. У тебе біг доволі слабенький. Іди-но краще в музику!». А тут мій брат, знаєте, самоучка був. Батько купив йому барабанну установку, і так він навчився. Вступив у військову академію, і там продовжив освоювати барабани. Видно, мав він це в крові.

***

Коли приїжджав з концерту, то часто казав мені: «Леся, ти навіть не уявляєш, як я люблю ту музику!» Приходив, і палички барабанні не випускав з рук – всюди носив з собою. Для нього то було Щось!

***

Він один раз каже: «Леся, даю тобі квитки, ідемо зі мною. Я тебе запрошую в «Оперу» (Оперний театр у Львові), там буде концерт з «Піккардійською терцією». Ти ніколи брата не чуєш, от підеш – послухаєш». Знаєте, я взагалі пікардійців дуже люблю, але це було щось неймовірне. Музика, ударна установка і перкусист… Дуже мені сподобалось. Для нього то теж був особливий виступ… Він побачив, що я там, і грав! Просто надзвичайно. Я дивувалася, що то ніби записано на якійсь касеті, – не вірила, що так можна відбивати тими паличками.

[caption] Іван Вощина на своєму останньому концерті запам'ятався позитивним настроєм та енергійністю[/caption]
***

Він все готував: м’ясні страви, рибу. Особливо смачно в нього виходила фарширована риба.

***

З дитинства, пам’ятаю, брат дуже любив загравати з дівчатками. Він багато говорив, а тому всім подобався. Любив дівчат, футбол, повеселитись – дуже шустрий хлопець! Такий собі, знаєте, львівський батяр!

***

Він мав друзів багато, бо постійно спілкувався з людьми. Дуже любив хорошу компанію. Запрошував часто, пригощав. Якщо ви раптом прийшли до нього в гості, він так просто не відпустить – зразу за стіл накритий! Нікого не випустив би без того, щоб хоча б філіжаночкою кави пригостити. До них було приходити в гості – одне задоволення.

***

Було багато планів. Він взагалі постійно планував. Але була у нього така цікава особливість: не розповім, поки не зроблю. Так і тримав у таємниці, і показував уже самі результати! Хотів ще жити! Для сина, для дружини… По роботі мав у Харків з’їздити, по Україні… Двома місяцями раніше отримав квартиру від військової частини. Хотілося йому жити, дуже хотілося…