Професія крізь об'єктив: тайський бокс від луцького бійця Сергія Снитюка

17 Липня 2017
Фото: Роман Домбровський

Бувають професії, які, на перший погляд, здаються дивними та не надто зрозумілими, але коли придивитися ближче, прислухатися до настанов, то можна побачити усю їхню добру суть та філософію.

«Таблоїд Волині» у рубриці «Професія крізь об’єктив» пропонує читачам поглянути на різні види роботи з нового ракурсу та оцінити майстерність людей, які вкладають душу в свою справу.





Сергій Снитюк почав займатися тайським боксом у 16-річному віці, а уже через три роки розпочав свою тренерську діяльність у межах бійцівського клубу «Pit Bull».







У той початковий трьохрічний період вдалося чимало досягнути. Хлопець став призером різноманітних турнірів і навіть здобув спочатку бронзу чемпіонату світу, а згодом і срібло. Однак, початок викладання іншим свого ремесла — це новий рівень сприйняття того, що ти робиш.






Сергій навчає дорослих бойовому мистецтву муай тай. Розповідає, що йому пощастило — багато учнів просто продовжують своє навчання, переходячи з дитячої/підліткової групи. Звісно ж, є новачки, які починають, скажімо, у 25 чи у 35 років. А ще є так звані групи здоров'я із зменшеним навантаженням, здебільшого для сімейних занять.






Кожне тренування проводиться по-різному. Зазвичай, щоразу є розминка, силові вправи, відпрацювання техніки та клінч.





У залі хлопець проводить від восьми годин щоденно — у будні, і у вихідні. Своєю роботою хлопець живе, адже займається тим, що любить робити понад усе.





«Найважче розвинути у людях мотивацію — бажання приходити двічі, а то й тричі на день. Зі своїми бійцями ми спілкуємось і поза залом. До кожної людини потрібно шукати індивідуальний підхід. Пояснювати, що боєць — це, у першу чергу, характер.



У тренерській професії надихає моральний аспект. Я прагну аби молоді люди росли в нормальній компанії, без шкідливих звичок, справжніми чоловіками, адже більшість спортсменів у тайському боксі — саме чоловіки» , — розповідає Сергій.






У роботі тренера є й дуже приємні моменти, коли твій вихованець перемагає і йому піднімають руку — це ніби твоя перемога помножена на два.



Хлопця дивують люди, які, не маючи стосунку до боксу, кажуть, що тут породжують насильство:

«Це все одно, що я вам розказував би про авіаконструкції — те, чим я ніколи не займався і чого не знаю. Коли людина приходить сюди, проводить кілька тренувань, спілкується з нами та іншими учнями, лише тоді вона може зрозуміти хоч якусь суть», – зауважує Сергій Снитюк.









***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].
0
Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter