Професія крізь об'єктив: тайський бокс від луцького бійця Сергія Снитюка

17 липня 2017

Фото: Роман Домбровський

Бувають професії, які, на перший погляд, здаються дивними та не надто зрозумілими, але коли придивитися ближче, прислухатися до настанов, то можна побачити усю їхню добру суть та філософію.

«Таблоїд Волині» у рубриці «Професія крізь об’єктив» пропонує читачам поглянути на різні види роботи з нового ракурсу та оцінити майстерність людей, які вкладають душу в свою справу.



Сергій Снитюк почав займатися тайським боксом у 16-річному віці, а уже через три роки розпочав свою тренерську діяльність у межах бійцівського клубу «Pit Bull».





У той початковий трьохрічний період вдалося чимало досягнути. Хлопець став призером різноманітних турнірів і навіть здобув спочатку бронзу чемпіонату світу, а згодом і срібло. Однак, початок викладання іншим свого ремесла — це новий рівень сприйняття того, що ти робиш.




Сергій навчає дорослих бойовому мистецтву муай тай. Розповідає, що йому пощастило — багато учнів просто продовжують своє навчання, переходячи з дитячої/підліткової групи. Звісно ж, є новачки, які починають, скажімо, у 25 чи у 35 років. А ще є так звані групи здоров'я із зменшеним навантаженням, здебільшого для сімейних занять.




Кожне тренування проводиться по-різному. Зазвичай, щоразу є розминка, силові вправи, відпрацювання техніки та клінч.



У залі хлопець проводить від восьми годин щоденно — у будні, і у вихідні. Своєю роботою хлопець живе, адже займається тим, що любить робити понад усе.



«Найважче розвинути у людях мотивацію — бажання приходити двічі, а то й тричі на день. Зі своїми бійцями ми спілкуємось і поза залом. До кожної людини потрібно шукати індивідуальний підхід. Пояснювати, що боєць — це, у першу чергу, характер.

У тренерській професії надихає моральний аспект. Я прагну аби молоді люди росли в нормальній компанії, без шкідливих звичок, справжніми чоловіками, адже більшість спортсменів у тайському боксі — саме чоловіки» , — розповідає Сергій.




У роботі тренера є й дуже приємні моменти, коли твій вихованець перемагає і йому піднімають руку — це ніби твоя перемога помножена на два.

Хлопця дивують люди, які, не маючи стосунку до боксу, кажуть, що тут породжують насильство:

«Це все одно, що я вам розказував би про авіаконструкції — те, чим я ніколи не займався і чого не знаю. Коли людина приходить сюди, проводить кілька тренувань, спілкується з нами та іншими учнями, лише тоді вона може зрозуміти хоч якусь суть», – зауважує Сергій Снитюк.





***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу tabloyid@gmail.com.

+1
+5
-1

Коментарі

Професія цього імбіцила-тітушка палиці. Завжди підпирає кутки з собіподібними під міськрадою,коли гаряче на сесіях

Давно знаю Сергія, ні у чому подібному він не був замішаний. Алюди завжди шукають крайніх,але далеко не тих,хто справді причетний...так розбиратись і напрягатись не треба...

А у вас є докази??? Якщо є, я вам дам 1000грн!! Згідні??

Як на мене,то достойна і потрібна професія.Сам думаю записати у якийсь хороший клуб малого,щоб не тинявся,а ріс нормальним пацаном.

Сергій порядна людина яка вкладає душу в своє діло, а всякі хто бояться сказати йому це в очі іди далеко на*****

Люди ,не заздріть ,а працюйте над собою так,як ці хлопці і досягайте певних висот!

Я люблю спорт, я поважаю спортсменів, я поважаю Сергія. Приємно, що в нашому місті зараз мода на здоровий спосіб життя, на спорт! Я радий, що Сергій і інші спортсмени займаються тренерською діяльністю, культивучи цим молоде покоління культурних, здорових і сильних людей! Слава Богу! Слава Україні! Слава нації!!!

Додати новий коментар