Перші гроші, тусовки з Монатиком і чуйка в бізнесі: Хорзов поділився історією успіху. ФОТО

26 Червня 2018

Текст та фото: Оксана ФЕДОРУК

Луцький бізнесмен-ресторатор Роман Хорзов зібрав справжній аншлаг на своїй публічній лекції, яку він провів у рамках «Школи свідомого громадянина».

«У мене сьогодні солдаут, як в Олега Винника», - пожартував він на початку заходу.

І справді, місць для лучан, які прийшли у зал РЦ «Промінь», вистачило не для всіх, дехто стояв або навіть сидів у проході.

Модерувала захід Галина Падалко, яка і запитувала у гостя, як він потрапив у сферу обслуговування, чому вирішив закрити нічний клуб "Опера", яким буде його новий заклад.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: УНІКАЛЬНА ПІЦА, РЕСТОРАН ДЛЯ ДІТЕЙ ТА НА ДАХУ: ХОРЗОВ РОЗПОВІВ, ЯКИМ БУДЕ ЙОГО НОВИЙ ЗАКЛАД

Прозвучали й інші цікаві питання, відповіді на які занотував «Таблоїд Волині».

***

У мене дві освіти вищі – я менеджер і перекладач, з червоним дипломом. У 2004-05 роках потрапляв два рази у Німеччину на стажування, в банку і на пивзаводі, це був ритейл-маркетинг. У нас із маркетингом зараз не все добре, а тоді взагалі була пустеля. Ніхто не розумів поняття «клієнт», «клієнт завжди правий». Кеш вклав – кеш забрав, ось і все. Зараз теж ще залишилися ці пережитки, я вважаю, тому що на сьогодні треба мислити від понять «клієнт» і «гість» і на цьому бізнес будувати, особливо у сфері обслуговування.

***

На 4 чи 5 курсі мені запропонували в «Зефірі» вести вечірки. Я був МС, смішний, в шляпі якійсь бігав, придумував якісь новаторські на той час речі. А це 2004-05 роки – час, коли кажеш «коктейль», а всі – «о-о-о»! «Зелений мексиканець» - Боже, а хто це?». Це така ера була, «цнотлива», і тоді заходило абсолютно все. Ми починали, щоб ви розуміли з ким – Діма Монатік, Артем Неба, Толік Токіо, МС Дим, які зараз в Києві дуже потужні. Ми всі грали в баскетбол на вулиці, а потім по вечорах збиралися, робили такі тусовки, я просто пішов у менеджерську «стезю», а вони – у більш творчу. З того часу і почалася моя кар’єра.


***

Я в той час закінчував університет, йшов на червоний диплом, і мені пропонують посаду маркетинг-директора. Пам’ятаю, що мене дуже гнітило всередині те, що я – з червоним дипломом – сиджу в якомусь кафе, якимось менеджером, чесно, думав: «Я неудачнік». Тоді ця сфера вважалася не дуже престижною. Я ходив на співбесіди в інші компанії, на перекладача. Намагався все змінити, але не вийшло. Зрозумів, що треба розвиватися у цій сфері.

***

За два роки роботи в цій компанії я став проект-менеджером, який, як десант, висаджувався, наприклад, у Криму – три проекти, три контракти на консалтинговій основі – запускаємо, я повністю на себе все забирав. Паралельно я займався такими проектами як «Золото», «Бравий Швейк», «Бамбарбія».

***

Я цю сферу не обирав, все сталось якось абсолютно випадково. У студентські роки навіть на дискотеки не ходив, бо грошей не було. Мені батьки давали на місяць 10 грн і проїзний на тролейбус. Це був весь мій капітал. Я один із перших у своїй групі, хто почав заробляти і працювати, ніхто не розумів – як це на 2 курсі після пар бігти до дітей, я заняття проводив, за 1 долар і 50 копійок на маршрутку. Вчив дітей англійської – an apple, a table, I go, I come і так далі.

***

У мене ще тоді була якась педагогічна жилка, і хто брав участь у моїх тренінгах – не дасть збрехати, що в мене є якась метода, яка затягує людей.

***

Не вважаю себе талановитим, а скоріше продуктом тренувань. Ось порівнюють Мессі і Роналду, кажуть Мессі – це талант, а Роналду – людина, яка багато тренується.

***

Чуйка помножена на досвід – оце моя формула успішного бізнесу.


***

Мене питають: «Ви на аудит приїдете? Скільки це коштує?». «500 доларів». «А що ви за це розкажете?». «Скажу, чи вам варто взагалі це робити чи ні». Питають, чи я Ванга. Я кажу, не знаю, я – як кішка: заходжу в приміщення, якщо в мене мурашки біжать по шкірі – то все буде. Я пересвідчився, що саме перше враження – воно на 90% правильне. Тому що у цій сфері бізнес побудований на емоціях. Якщо зловив емоцію – то вже півсправи зроблено. Далі вступає досвід і структурна організація роботи.

***

Треба бути емоційним, робити все від серця, але все одно фільтрувати все через голову.

***

Рух – це життя. Якщо не рухатися – можна потрапити у полон власної зони комфорту. Ніби нормально-нормально, я не товстий – бац! – 105 кг на вазі. Так само і мозок, запливає. Я зустрічаю інколи молодих людей, які кажуть: «Ай, завтра! Наступного року! З понеділка!» і так далі. Рєбята – вчора, вчора треба було думати, щоб завтра зробити щось успішне. Треба рухатись, піднімати свій зад з дивана і бігти щось робити. Бо як каже мій батько: «Під лежачого офіцера навіть пиво не тече».

***

Демократизація у сфері обслуговування – це майбутнє. Нове покоління – більш демократичне, ходить в ресторан в кросівках і джинсах. Мій тато не може зрозуміти, як можна так прийти в хороший ресторан, а молоді люди вже не сприймають ресторани як святковість, а більше як буденність, тому і дивувати їх стає все важче. Тому сьогодні ці «розважалки», шоу, які змушують тебе стати, похлопати чи потанцювати – це пережитки, які відпадають. Хоча народ у нас трохи скутий і тому, що обмежені доходи в населення, це обмежує культуру споживання їжі в ресторані.

***

Я мав невдалий стартап із шаурмою, не всі проекти прикольні в мене виходили. Чотири роки тому я зловив хайп з Європи, що кебаб – це кльово. Але через півроку закрили, бо не пішло. Ми випередили події, не було тоді цієї культури. А зараз в Німеччині кальянів, кебабів – повно, більше, ніж німецьких сосисок.

***

Є такий принцип: «What happened in the club – stay in the club» (Все, що відбувається в клубі - лишається в клубі), це принцип нашого бізнесу. Приватна таємниця, якою б вона не була, - лишиться в клубі. Перше, що я забороняю своїм працівникам – обговорювати гостей: що вони говорили, з ким прийшли, у що були одягнені. Забороняю обговорювати на будь яких-рівнях – як в колективі, так і вдома.

***

Треба максимально щиро і багато працювати, і так само треба відпочивати. У мене відпочинок активний, я відпочиваю з родиною, багато займаюся спортом, їжджу на полювання, на риболовлю. Найбільша криза виникає, коли лежу на дивані і думаю: «Блін, чого я лежу, треба щось робити».

***

Мій перший життєвий принцип – ніколи не кажіть, що немає часу. Викресліть це з вашого вжитку. «Не встиг, не вийшло» - це фрази, які пов’язані лише з вашою поганою самоорганізацією. Я це теж пройшов, якщо правильно плануєш свої кроки – завжди все встигнеш, було б бажання.

***

Ніколи не зупиняйтесь. Хто читав Гете «Фауста», той знає, що диявол забрав душу людини, коли вона сказала: «Остановись, мгновенье, ты прекрасно!». Зараз кажуть на це – зона комфорту.






Довідково: Роман Хорзов - бізнесмен-ресторатор, тренер, інвестор та управлінець закладів у сфері розваг, харчування та послуг. Загальний практичний досвід – більше 50 реалізованих проектів по всій Україні. Наразі він – управлінець та співвласник 5-и закладів у сфері Хо.Ре.Ка (Дядя PIZZA, Львівський Штрудель Opera Dance Club & Karaoke Restaurant. Lutsk та інші). Також допомагає втілювати успішні проекти іншим як консультант. Цікаво, що Роман - автор власної методики навчання персоналу будь-якої ланки: від офіціанта до керуючого. Його практичний досвід проведених тренінгів – більше 500 годин.

5

Читати ще

Коментарі

Отто Скорценні

Що це там в Проміні робить колишній главмент Луцька? В нього є потужний досвід ритейл-маркетингу наркотичних речовин у Ківерцях, а зараз їздить на авто за 25 000 доларів... вирішив відкрити опіумну курильню під патронатом Шпигачки?

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter