Найкраща студентка Волині розповіла про хуліганство і прогуляні пари

12 вересня 2016

Текст: Юля ФІНКОВСЬКА
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ
Настрій: кав'ярня «Франс.уа»

У всіх вишах стартував новий навчальний рік. Старшокурсники розриваються між навчанням, роботою та відпочинком, першокурсники сумують за домашньою їжею та тремтять в очікуванні невідомої сесії. У пору нелегкої студентської осені «Таблоїд Волині» поспілкувався із володаркою звань «Найкращий студент-митець» та «Найкращий студент Волині» Христиною Сухоставською.

Дівчина розповіла, як часто прогулює пари, чи важливі для неї оцінки, якою бачить сучасну успішну жінку та поділилася цінними порадами зі студентами.

– Традиційне питання кавових розмов – про улюблені напої. Чому надаєте перевагу: чаю чи каві?

– Чаю. Особливо трав’яному. А найбільше люблю карпатський збір, завжди купую його сама або прошу друзів привезти запашний пакетик із мандрівки.

– Як з’явилася ідея взяти участь у конкурсі? Як готувалися до нього?

– Якщо чесно, це було дуже спонтанно. Спершу я зареєструвалася на сайті, потім мені подзвонили і запросили на співбесіду. Туди я зібралася просто так, без документів, студентського, паспорта, відзнак, грамот і рекомендаційного листа, тобто без усього, що було потрібно. Дуже пощастило, що я лучанка, тому могла подзвонити мамі і попросити привезти мені все необхідне. На початку я не сприймала конкурс серйозно, прийшла туди лише через свою активність. Можливо, мені вдалося перемогти, бо я була справжньою, вільно спілкувалася, не творила жодного фальшивого образу довкола себе. Журі вразила кількість грамот і нагород, що я зібрала за 18 років свого життя. Коли сказали, що я перемогла у своїй номінації і пройшла далі, то мама не повірила, бо ж як я могла так спонтанно виграти у людей, що ретельно і довго готувалися.

– А які відзнаки найбільш особливі для вас?

– Усіх назвати однозначно не зможу, але найбільш знаковими є дипломи за всеукраїнські, міжнародні та навіть міжконтинентальні пісенні конкурси у Польщі.

– Чим відрізнявся всеукраїнський конкурс за звання кращого студента?

– Дуже-дуже відрізнявся. Я настільки задоволена нашим обласним студентським самоврядуванням, настільки все було круто і творчо зроблено, що всеукраїнський рівень здався мені значно нижчим. Не було відчуття, що все зроблено для студентів, нас зустрів напівпорожній глядацький зал,  все виглядало сумно і майже не було репетицій. На всеукраїнському була кардинальна різниця між конкурсантами, адже деякі умови не до кінця усім пояснювалися. Наприклад, я знала, що треба підготувати відео-проект, але навіть не уявляла, що він має бути соціальним і вже реалізованим в рамках чогось. Довелося швидко, буквально за годину, виходити із ситуації і представляти студентський канал «SNU life».

– Результат на всеукраїнському конкурсі вас потішив чи розчарував?

– Я задоволена у будь-якому випадку, бо все ж була учасником, стала лауреатом, і це круто. Звичайно, мені здається, що були і несправедливості, і необ’єктивності, але це нормально для кожного конкурсу. Перемогла дівчинка з Ужгорода,  яка, безперечно, талановита, але зосереджена більше в одній галузі дизайну та створення мультфільмів. Мені ж здається, що кращий студент повинен бути активний в усіх сферах, тому, на мою думку, цікавішою була дівчинка з Києва та дівчинка з Чернівців чи з Чернігова.

– Розкажіть трохи про ідеальний на вашу думку навчальний графік...

Хотілося б довші перерви, справді. Хоч здається, що чотири пари для старших курсів – то не так і багато, але це втомлює, і за 20 хвилин випити чаю, поспілкуватися з друзями, припудрити носика та налаштуватися знову на навчання неможливо. Студентське життя – дуже коротке, треба встигати насолоджуватися усім навколо, а за книжками і парами ми трохи втрачаємо це. Тобто, для мого чудового студентського життя не вистачає лише довших перерв.

– Як часто краща студентка Волині прогулює пари?

– Звичайно, такі грішки були, але цього року я себе взяла в руки в сказала собі: «Христя, треба вчитися!». Бували просто такі пари, на яких ти сидиш і не уявляєш, де ти зможеш застосувати ці знання. Однак, чим доросліші ми стаємо, то усвідомлюємо, що насправді усе було корисним і потрібним для нас. Зараз я сиджу на лекціях, можливо, не веду конспекти дуже ретельно, але відзначаю справді важливі для себе моменти. Звичайно, я не закликаю  сидіти на усіх парах, адже кожен має свої інтереси і розставляє різні пріоритети, але в період сесії відчутно, хто відвідував заняття регулярно.

– Наскільки важливими є для вас хороші оцінки?

– Оцінки для мене є важливими, бо це – показник знань. Звичайно, через різні фактори ми можемо це заперечувати, але хотілося б, щоб знання відповідали оцінці і навпаки. Мені дуже важливо навчатися «на відмінно», і стараюся це робити. Бувають, звичайно, якісь прогалини, бувають і трійки, і четвірки, але все ж намагаюся втримувати планку відмінниці.

– У школі теж були відмінницею?

– Так, закінчила із золотою медаллю, але тільки в університеті зрозуміла, що школа була насправді раєм. Вчитися було так легко і класно, а зараз доводиться докладати неабияких зусиль.

– Ви так старанно навчаєтеся, а як виглядає ваш відпочинок?

– Ідеальний відпочинок – це компанія друзів або коханої людини. Люблю ходити у кіно. Особливо класно відпочивати на природі, це допомагає відключитися і справді відчути полегшення. Як то кажуть, вимкнути голову і увімкнути не всю.

– Що любите читати? Чи є настільна книга?

– Дуже подобається сучасна українська література, зокрема Люко Дашвар. Доводиться читати класику по студентському плану, а для душі читаю вірші Ліни Костенко. Молодь часто постить поетичні рядки у соцмережах, не розуміючи їхнього змісту. Можливо, я теж така була кілька років, але зараз бачу, що усвідомлюю значно більше. Настільною книгою для мене є саме збірка Костенко, бо ці вірші щоразу розкриваються по-іншому.

– Яку музику слухає музикант, найкращий студент-митець?

– Митець слухає різну музику, я – абсолютний меломан. Немає улюбленого гурту, співака чи треку, мій плей-лист дуже різноманітний – від нереальної попси до нереального шансону, а ще рок, реп і хаус. Виконувати ж люблю композиції у стилі поп, джаз і блюз.

– Чим захоплюєтеся, окрім музики?

– Страшенно люблю подорожувати, але не скажу, що є для цього велика можливість. Скажу більше, за перемогу у конкурсі отримала сертифікат на подорож «Відень-Будапешт», і ще досі його не використала. Правда, у жовтні вже точно планую поїхати, щоб не втратити цей розкішний шанс.  А ще мені дуже подобається історія. Можливо, якби не вступила на філологію, то стала б істориком або слідчим.

– А ким хотіли стати в дитинстві?

– Ой, ким тільки не хотіла! Було бажання бути міліціонером, навіть у 9-му класі зі сльозами на очах просилася в батьків у військову училище, але мене змогли відмовити. Потім бажання бути вчителем пересилило, тому й вступила на англійську філологію. Зараз я не орієнтуюся на свою професію, просто вчусь, опановую іноземні мови – англійську, французьку, німецьку. Подобається комунікація з людьми, готельно-ресторанний бізнес, сфера обслуговування. Поки не бачу себе у жодній професії, бо хочу знайти справді улюблену роботу, щоб хотіти щодня туди іти.

– Без яких трьох речей вам складно прожити?

– Не можу жити без своєї маленької сестрички Софійки, завжди за нею сумую. Я 16 років прожила сама в сім’ї, і поява ще якоїсь дитини була тоді для мене шоком. Коли ж вона народилася, то все змінилося, бо її енергії вистачає, щоб заряджати усіх навколо. Я настільки люблю сестричку, що іноді здається, ніби то моя дитина. Також, не можу жити без натхнення і цілей, без цього я гублюся і впадаю в цілковитий ступор. І, звісно ж, не можу жити без сім’ї та друзів, бо я така людина, що катастрофічно не витримує самотності.

– Чи є у вашому житті люди, яких вважаєте прикладами для себе?

– Як кожна юна дівчина, я пишаюся своїми батьками і беру з них приклад. Вони вже пройшли багато чого, мають неоціненний досвід, і хай іноді ми не хочемо повторювати їхню долю, але вчимося на тих помилках. Щодо кумирів, то немає такої людини, яку б я наслідувала у всьому. Навпаки, мені хочеться надихати когось, я виходжу на сцену і щоразу хочу подарувати людям емоції, які б змінили їх на краще, надихнути на здійснення планів.

– У 8-му класі ви відвідували школу шляхетності. Як це допомагає вам зараз?

– То був складний час, процес нашого формування, коли ми серйозно не сприймали настанови та лекції наших вчителів. Фанатіли від серіалу «Ранетки» і бачили свої ідеальні образи дівчат зовсім не такими, які малювали нам на тих шляхетних уроках. Але зараз я розумію, що це відіграло роль у моєму житті, я навчилася вишивати, чим зараз похвалиться не кожна дівчина, та вчасно стримувати свої бурхливі емоції, що дуже рятує у стресових ситуаціях.

– Якою, на вашу думку, має бути успішна жінка XXI століття?

– Успішна жінка зараз – це зовсім не кар’єристка. Найважливіше для жінки – це створення сім’ї, бо жодна робота не замінить почуттів мами та коханої людини. Добре, що сучасна молодь прагне чогось досягнути, але не варто за цим усім ховати свої почуття і ставати черствими. Можна знаходити час і для роботи, і для родини. і для саморозвитку. Власне, ідеальна жінка – це та, яка вміє гармонійно поєднувати у собі всі ці складові.

– Про що мрієте?

– Чесно, переконуюся у тому, що всі мрії можуть здійснитися, бо це навіть не мрії, а цілі, яких ми самі досягаємо. Зараз я мрію, щоб моя діяльність не була дарма зроблена, щоб мною пишалися, щоб я була потрібна батькам, друзям, колективу, студентству, щоб я змогла стати своїм же ідеалом. Хочеться, до речі, щоб люди серйозно ставилися до таких конкурсів, як «Кращий студент», бо це справді мотивує і надихає на майбутні звершення. Також, є бажання поїхати закордон, здобути там досвід, який буду застосовувати в Україні, бо щиро вірю у майбутнє своєї Батьківщини. 


 
– Для вас важливо бути успішною, старанною, а чи не буває бажання кинути усе і трохи побешкетувати?

– Та я і є хуліганка. Не скажу, що така вже я правильна, просто активна, просто не вмію нудно сидіти на одному місці, тому збоку здається, що я намагаюся стати першою в усьому. Батьків у школу не викликали через те, що мама там працювала, і хуліганити мені було складно. Коли хотілося вести себе не зовсім ідеально, а вже на наступній перерві мама про все знала. Бувало, зривали уроки праці, співали на них, чудили на екскурсіях. Конкретніше не скажу, бо соромно (сміється – авт.).

– Що порадите студентами, які лише планують брати участь у різних конкурсах?

– Перш за все, треба бути активними! Дуже швидко мине студентське життя, і не можна провести його лише за підручниками. Треба брати від життя, від університету максимум, вчитися танцювати, співати, бути креативними, розвиватись морально і творчо. І насолоджуватися моментами, поки нам ще не треба заробляти собі на життя!

***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу tabloyid@gmail.com.

 

+1
+5
-1

Коментарі

А ви хоч би написали, де вона вчиться

там в тексті пише - англійська філологія

Лінзи - я фігєю як вона посадила зір... а так - нічо, сімпатішна...

А толку бути найкращим студентом і не знати, ким ти хочеш працювати? Так і закінчить універ із грамотами і медальками, а тоді піде працювати на касі в "Сільпо". Сфера послуг їй же подобається ;)

Додати новий коментар