«Мої квіти забирав, а мені дарував інші, кращі», – волинська письменниця поділилася щемними спогадами про Івана Корсака

Сьогоднішній ранок приніс сумну звістку для волинян – перестало битися серце видатного письменника, журналіста, бізнесмена і надзвичайно мудрої та сильної людини – Івана Феодосійовича Корсака.

Чимало відомих людей висловили свій сум з приводу скорботної звістки. Волинська письменниця та журналістка Жанна Куява на своїй сторінці у Facebook поділилася щемними спогадами про свого мудрого наставника та вчителя:

«Сьогодні не стало Івана Корсака, мого шефа (в широкому розумінні цього слова), учителя, людини, яка кардинально вплинула на мою долю: завдяки Івану Феодосійовичу я потрапила до Луцька, відтак переїхала до Києва, завдяки йому я вчилася писанню й писала.

Він був тим, хто відчував, відчитував на відстані. Восени 2005 року, ніколи досі його не бачивши, я, несміливе дівчисько, кореспондентка районної газети, написала листа до редакції газети «Сім'я і дім», на ім'я самого шеф-редактора Івана Феодосійовича Корсака, в якому надіслала кілька своїх статей, і в якому зазначила (як тепер пам'ятаю), що дуже хочу, аби ті статті йому сподобалися (так мріяла тоді працювати в «найсімейнішому виданні»:)). За тиждень по тому я сиділа в його кабінеті - він запросив на співпесіду – боялася й слово сказати, таким суворим і величним здавався мені цей чоловік.

Тим часом за всі майже 10 років роботи в "Сім'ї і домі" боязні до Івана Корсака я більше не відчувала, лише – повагу. І вдячність. За те, що залишав після роботи і як з дитиною (чи як з ученицею) розбирав мої перші неоковирні статті, кажучи, приміром: "Не варто в письмі вживати слово "страшно", треба написати так, щоб читач відчув отой страх". За те, що повірив у мене й запропонував стати власкором у Києві. За те, що тішився всім без винятку моїм успіхам - і журналістським, і письменницьким. Якось так по-батьківськи тішився. За те, що ніколи не забував, запрошував телефоном на кожну свою київську презентацію.

Він був тим, кому на київські презентації я завше носила квіти. І звідки поверталася з квітами - він дарував навзаєм. Мої квіти забирав, а мені дарував інші, кращі. То був чоловік, який виявляв неймовірну шляхетність і повагу до жінок і дівчат, він загалом був зразком у ставленні до іншого.

Увесь цей час ми листувалися. Зрідка, але листи від Івана Корсака приходили неодмінно. Надто в передсвяткові дні, в яких він вітав із прийдешніми святами, так по-особливому, по-своєму звертаючись "Щирошанована Жанночко". І, що найбільше дивувало, - він ніколи не забував привітати з днем народження. Як він ту дату пам'ятав?..

Щойно дивлюся у скриньку – останній лист від Івана Феодосійовича був саме 25 січня 2017 року. Як же сумно, що це востаннє. Як же болісно, що більше таких теплих листів не одержуватиму. :(
Плачу. І дуже співчуваю родині.

Вічна пам'ять!

Завжи пам'ятатиму. І завжди буду вдячна.

7.12.2017»