Лідер «Mad Heads»: «Хай буде український шансон!»

18 Січня 2016
​Текст: Вікторія ЖУКОВСЬКА
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ
Настрій: «Coffee@Coffee»


Український гурт «Mad Heads» нещодавно привозив до Луцька новий альбом «8». «Таблоїд Волині» поспілкувався з фронтменом групи Вадимом Краснооким у рамках нашої постійної рубрики «Кавова розмова».

– Магічна куля, яка на обкладинці альбому, чи часто до неї за допомогою звертаєтесь?

– Я навіть на другий тур виборів мера у Києві із нею ходив.



– Новий диск – це 17 пісень, як мінімум 1,5-2 альбома можна було видати.

– На той момент, коли назбиралось матеріалу на один повноцінний альбом (а це наприкінці 2013 року), почався Майдан, а згодом війна, тому і не думалось ні про альбом, ні про гастролі на його підтримку. А концерти були іншими – на барикадах, в АТО, благодійні. Людям це треба – збиратися разом, відчувати один одного. Саме в такий час я побачив, як працює музика, як вона допомагає.



– Тобто під час війни музи не мовчать?

– Ні в якому разі. Якось ми повертались з концерту в АТО з Краматорська, а в Ізюмі сила-силенна бійців підходили і кликали до себе, аби приїхали чи виступити, чи просто. Тобто підтримка потрібна завжди, в будь-якому вигляді. Як і пісні потрібні різні – і ліричні, і про мирне життя, і про війну. Оскільки у мене військового досвіду немає, то я взявся за те, на чому я знаюсь. Тобто я міг би бути або поганим солдатом, або, наприклад, музичним полковником.



– «Mad Heads» залишилися такими ж скаженими головами як були колись?

– Думаю, про це варто скласти враження під час концерту. «Mad Heads» – гурт, який виступає, робить шоу, створює оту магію музики. І, як на мене, рок-н-ролу не поменшало. Стилі, інструменти, звучання, змінюється і те, про що ми співаємо. Хоча є речі, які об’єднують той час і теперішній. Це, безумовно, драйв. У нас багато повністю позитивних пісень, чим ми дуже і виділяємось на українській сцені, тому що у нас в традиції плакати, в основному.



– Амбіції на такий великий тур країною. Не страшно було їхати, зважаючи на те, що люди не надто активно нині відвідують концерти?

– Народ мало ходив ці два роки на концерти, але якщо ніхто нічого не зробить, нічого і не зміниться. Десь довелося обпікатися, ризикувати і набиратися досвіду. Але якщо цього разу і невеликі зали, то наступного будуть більші з більшою кількістю людей. Це абсолютна авантюра в наші часи. Адже у нас із повноцінними гастролями катались тільки російські артисти. А всі решта виступали на безплатних фестивалях, днях міста і корпоративах. У нас тут був російських шоу-бізнес замість українського. 90 % гастрольної каси їхало в Росію, культурний простір повністю йшов звідти. В той же час – велика європейська культура. Кого із Польщі, Німеччини чи інших тих країн наші знають? Та нікого практично? Велике нав’язування і зомбування з російського ТБ. Ось і вся відповідь. Дуже важко щось робити, якщо більшість ЗМІ або російські, або копіюють їх. І дотепер так, але воно все потроху змінюється. Є певна інерція.



– Тобто із часом варто очікувати і на український шансон?

– А чом би й ні? Хай буде український шансон! Різні люди – різні жанри. Хай культура буде різноманітною, аби вона була нашою.



– Вадим, ви ж із російськомовної родини. І настільки граматично правильною українською спілкуєтесь! А думаєте ви якою мовою?

– Двома. Ще й іноді англійською. Залежно від того, якою спілкуюся. Я ж в українській виріс – щоліта на півдні країни, у бабусі й дідуся. Дуже багато суржику вивчив, який, здавалося, може бути тільки із Західної України, а він плекався саме там.



– Ви часто виступаєте на днях міста і схожих заходах. Але вас практично ніколи немає на фестивалях. Чому?

– Можливо, це так минулого року склалося. Ми, приміром, виступали на «Трипільському колі», коли розігралася негода і сцену змило дощем. Але виступ таки відбувся, попри усе. А загалом ми виступали на фестивалях постійно протягом тривалого часу. Як от з 2004 і щороку, поки він існував, на найбільшому і найяскравішому українському оупен-ейрі «Таврійські ігри». Часи змінилися і змінилися формати. Зараз з’явилося багато нових, які ще кілька років тому були настільки андеграундними, що не могли собі дозволити запросити гурт «Mad Heads». Зараз вони підросли, а ми до цього, принаймні, відкриті.

Наприклад, торік ми говорили про виступ із фестивалем «Бандерштат», але дати співпали із нашим виступом у Канаді. Так само вели перемовини із «Файним містом», до яких повернемося і цьогоріч. Із того усього, що я бачив, мене приємно порадував фестиваль «Захід» – кілька років про нього чув, бачив, яких артистів він привозить, а торік мені вдалося побувати на ньому в якості відвідувача. Мені подобається, приміром, «Matisyahu» та й загалом фестивальна програма дуже цікава. Це поки, звісно не рівень, як угорський «Sziget», але я побачив таку величезну кількість публіки фестивальної, яка українська, але виглядає як європейська. Достатню кількість публіки, щоб проводити такі заходи і вирощувати фестивалі такого рівня. Та і «Sziget», звісно, не за один рік став таким глобальним.




0

Читати ще

Коментарі

Анонім

Пластмаса він та його погляди

Ананім

а він хіба не гей? ну, не дає

Додати новий коментар