Лідер гурту «Веремій» у Луцьку розповів про улюблений фестиваль та чому молодь має слухати російську «попсу»

21 грудня 2016

Текст: Соня ГУДИЧ
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ
Настрій: «Львівська майстерня шоколаду»

Соліст гурту «Веремій» Віталій Калініченко зізнався,  що «Бандерштат» для нього найулюбленіший серед фестивалів. Він вірить в Україну та український шоу-бізнес.
 
«Таблоїд Волині» зустрівся з Віталієм у «Львівській майстерні шоколаду» за кілька годин до концерту в «Адреналін Сіті». Солісту «Веремія» навіть хвороба не завадила триматися в доброму гуморі та максимально щиро відповідати на запитання «Кавової розмови».

ЧИТАТИ ТАКОЖ: СТОЛИЧНИЙ ГУРТ «ВЕРЕМІЙ» ВЛАШТУВАВ У ЛУЦЬКУ ВИБУХОВЕ РОК-ШОУ
 
– Наше запитання, котре вже стало ритуалом для атмосферних бесід. Що ви любите більше – каву чи чай?

– Чай.

– Заварюєте самі чи любите, аби це робив хтось?

– Найчастіше готую сам. Я люблю чаї з травами і сам собі можу додати туди ті інгредієнти, котрі ніхто навіть не вгадає з першого разу.


– Чому «V» означає Веремій? Хто придумав таку назву для туру?

– Ми придумали її разом. Це дуже цікаво, на концертах наші слухачі часто піднімали руки, розводячи два пальці. Це нагадує літеру «V».

– Яка головна мета гурту «Веремій» в сучасному українському музичному просторі?

–  Насправді, раніше ми займалися більш просвітницькою діяльністю. Пропагували Україну та українське, знайомили аудиторію з історією, вчили її поважати, а тепер маємо значно потужнішу ціль. Ми хочемо вплинути на Україну та музичний простір тут, сформувати нову культурну общину.

​ 

– Займаючись такою культурно-просвітницькою діяльністю, про яку ви сказали, ви напевно відкривали щось нове в Україні і для себе. Що для Вас стало найцікавішим в нашій історії?

– Ми дуже багато подорожуємо, багато виступаємо у містах країни і кожна наша поїздка взагалі відкриває для нас щось нове, якісь непротоптані або забуті стежки: історичні місця, забуті, занедбані, нереставровані замки , цікаві історичні ліси, де бували козаки колись.
 
Є цікава історія з однією із наших перших пісень. Ми, на жаль, зараз її не граємо, не підходить вона по концепції, але ми ознайомилися з творчістю Шевченка і натрапили на «Чорний шлях». В нас є пісня з такою ж назвою. Не кожен, читаючи цей твір Шевченка, може зрозуміти, що ж таке «Чорний шлях». Ми розповідаємо, що це героїчний шлях, який проходив через усю Україну зі Сходу на Захід, таких було насправді багато, але основним вважається цей, це, скажімо, шлях, по якому робили колись набіги татари, спалювали села, знищували місцевість. Через це шлях і названо «Чорним». Через цей попіл, темряву, яку вони несли.
 
Ми, наприклад, відновлюємо цю інформацію, цю легенду серед українців. Це приклад. Зараз ми не акцентуємо увагу на таких речах. Нині, повторюся, піднімаємо актуальну соціальну проблематику.

– Музика для Вас – це не основний прибуток. Якби довелося обирати між комп’ютерною  інженерією та музичною творчістю, чому віддали б себе Ви?

– А хто знає, можливо, я б займався якоюсь третьою справою. Я людина широких поглядів і, зокрема, передостанній кліп я знімав для гурту, тобто маю вже якісь основи кліпмейкерства і, скажімо, відеомонтажу, редагування, зйомки. Я себе ні на чому не зупиняю, нібито ось воно, моє. Завжди себе шукаю в чомусь новому, мені все цікаво. Життя йде, хочеться дуже багато встигнути зробити, тому я не певен, що можу вам відповісти – музика чи ІТ-сфера.

– Ваші кліпи «прокрутилися» на ТБ, ви лунаєте з радіоефірів і знайти ваш продукт в інтернеті – не проблема.  З якого каналу помічаєте найбільший зворотній зв’язок? Це інтернет чи, можливо, «Веремій» найбільше дивляться по телебаченню або слухають на радіочастотах?

– Я не буду кривити душею, скажу чесно, що це інтернет і я в принципі, як і будь-який молодий виконавець свого часу, починав з інтернету. Тому що тебе не знають, а це є вільна мережа, де ти можеш себе проявити. І ми починали з інтернету, закріпилися там і, мені здається, фідбек звідти все ж таки найбільший. Я не говорю про те, що його немає з інших сфер. З інших сфер медіапростору він буде більш істотно впливовим для нас потім, але, оскільки ми трохи туди тільки потрапляємо, то поки що такого ж фідбеку немає.

– А як щодо живого спілкування з аудиторією на фестивалях? Який цей фідбек тут? Є гурти, які важко знайти в інтернеті, проте своїх слухачів на живих виступах вони збирають чимало. Є гурти, які не записують альбомів, бо вони за живе спілкування. Що про такий контакт з слухачами кажете Ви і на якому воно для Вас місці?

– Кожен гурт має свою специфіку, свою атмосферу в тому числі. Є гурти більш акустичного формату, де спілкування з публікою є, можливо елементом шоу, необхідним елементом атмосфери для входження в неї і відчути глибше цю музику. Я не скажу, що в нас цього немає. До речі, ви можете побачити, що ми комунікацію теж ставимо на певний рівень і намагаємося не просто відіграти пісні. Почали практикувати афте-паті. Це може бути справді просте спілкування з людьми, можна разом випити пива, по-дружньому поспілкуватися, тому для нас це теж важливо і ми намагаємося не відставати від інших, хто уже почав це робити.


– А який фестиваль в Україні Ви вважаєте найбільш якісним?

– Я не хочу образити інші фестивалі, але поки що за рівнем організації, за рівнем технічного забезпечення, наповненням, напевно, все ж таки «Захід». Але я бачу, що інші фестивалі зараз дуже швидко набирають обертів і наздоганяють його. Я дуже сподіваюся, що таких фестів зараз буде не один, всі знають «Файне місто», «Бандерштат». Думаю, що вони от-от фактично майже на цьому рівні.

– Чи є цей найякісніший фестиваль Вашим улюбленим?

– Цього не можу сказати. Тому що мій улюблений, напевно, фестиваль «Бандерштат» (сміється – авт.). Через те, що він був першим в моєму житті важливим кроком в розвитку гурту, це був наш перший серйозний фестиваль, де ми гарно себе показали і заявили про себе і завдяки йому наш гурт став гарно розвиватися, став більш відомим. Фестиваль дав нам поштовх в роботі.

– Досягнення якої культурної мети зараз в пріоритеті для всіх митців в Україні, а це і музиканти, і художники, і письменники?

– Гарне питання. Гарне воно тим, що я насправді не задумувався над цим і маю зараз імпровізувати. Я думаю, що щось нове в цьому світі, новий велосипед не варто придумувати. В 19 столітті дуже багато спілок митців було, які разом створювали таку спілку мистецьку, яка була рушійною силою, скажімо, регіону і яка лишила свій певний слід в історії, відголоски якого й зараз актуальні. У сучасному світі можуть бути дуже мобільні спілки ловців, можна робити воркшопи, майстер-класи, робити спільні проекти на європейські платформи. Вигадувати щось нове немає сенсу.


– Повністю Ваша авторська візуалізація композиції «Холодна вода» - це вигадка, книжна історія чи глибока внутрішня драма на екрані? Чим є цей кліп?

– Хм, в куточок заганяєте таким питанням (з посмішкою – авт.). Це багато що насправді. По-перше, це розкриття багатьох актуальних проблем сьогодення для України. В кліпі «Холодна вода» як такої сюжетної лінії немає, але існує візуалізація символів, зокрема хрестик, який просто висить на дереві, це може означати покинуту духовність, яку втрачає країна. Окремо є образ України в колючому дроті, це говорить про скутість самої країни, про те, що вона загнана в рамки, не є незалежна. Символ війни – палаюча балалайка, як символ російської культури і так далі. Там намішано дуже багато символів.
 
Майдан, до речі, зображений у вигляді каски, з якої проростає дерево, тобто проростає щось нове і приносить плоди. Хотілося й це сказати і хотілося показати, що в сучасних кліпах можна показати швидкою зміною кадрів, як динамічно можна знімати роботи. Чомусь багато режисерів ще на пострадянському просторі користуються радянським принципом візуалізації. Намагаються розкрити два кадри в цілому сюжеті. Це не є нормально, сучасний світ динамічніший. Це треба показувати і у відеоряді.
 

– Що Ви думаєте про український шоу-бізнес?

– Що він нарешті починає створюватися.

– То чи буде молодь далі слухати російську «попсу»?

– Думаю, що має навіть. Тому що вона має чути, наскільки неякісною може бути «попса» російська в порівнянні з тою українською музикою, яка створюється.

– Який урок має засвоїти для себе аудиторія гурту «Веремій», який Вам хочеться, аби вона зробила висновок?

– Що в Україні є музика світового рівня.


– Для когось успіх – стаття у Вікіпедії. Що таке успіх для Вас?

– Це кількість людей на наших концертах, це відгуки цих людей, про те, що для них є нова сторінка в житті української музики. Чим більше людей, тим краще.
 
Учора на львівському концерті в першому ряду був хлопчина в інвалідному візку. Це мене дуже вразило, дуже торкнуло. Як потім я дізнався, це був один з кращих концертів в його житті, йому дуже сподобалося, він не думав, що українська музика може бути настільки якісною. Для мене ці слова від цієї людини були здобутком. Кожен концерт відкриває для тебе щось нове.


– Як зробити рок-музику прибутковою в Україні?

– Треба, щоб раніше згаданий нами український шоу-бізнес запрацював, як шоу-бізнес. Ну й з піратами треба боротися, хоча я й казав колись, що вони найкращі наші піарщики. Колись з ними також буде завершено.

– Якщо зникне піратський контент, це не вдарить по багатьох молодих гуртах?

– Вдарить. Але я не впевнений, що заради піратів їм варто працювати. За кордоном піратський контент дуже чітко контролюється, і на нього ніхто не орієнтується, і виконавці виживають без нього.

– Чи можете Ви уявити собі Україну через десять років?

– Так. Я прокидаюся зранку, відкриваю україномовну газету, включаю радіо і чую тільки ефіри українською з українськими ведучими з українськими піснями, потім слухаю новини і не чую інформації про війну. Потім виходжу на вулицю і не бачу реклами ніякої, окрім україномовної. Містами їздять автомобілі українського виробника. Я думаю, що Україна має бути такою. І вона буде через десять років.


– А що зараз в нашій державі Вас дивує?

– Те, що Україна не така. Дивує, що українці настільки загнані в рамки, що вони вважають за норму жити не так, як світ. Вони дуже ліниві міняти своє життя і рухатися до мети. Я не раз казав, що лінь – найбільший наш ворог. Українець просто мириться з негодами, нічого не робить і страждає.

– Чи були у Вас думки виїхати в іншу країну?

– Так. Але я пересилив себе, якщо кожен з нас виїде, то Україну ми не зможемо змінити, перебудувати і це буде просто Мордор якийсь. Найгірше те, що я мав собі таке на думці під час війни, коли я був тут найбільш потрібен. Хочу застерегти від цього всіх українців.

– Від чого залежить Ваш настрій?

– Оскільки я перфекціоніст та ідеаліст, то від рівня досягнутої мети в кожен момент часу.

– А який настрій на сьогоднішній концерт?

– Настрій «афігєзний»! Переживаю через свій стан здоров’я, я ще не відійшов від хвороби. Вчора у Львові все пройшло добре, хоч ми хвилювалися, що львівський і луцький концерт доведеться відміняти. Ось бачите, у мене гарячий чай з імбиром, медом, лимоном, якщо він допоможе, то настрій ще покращиться, хоч і зараз він просто «бомба».













***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа).
 

+1
+2
-1

Коментарі

Інтерв ю скучне! Можна було б журналістці якісь цікавіші питання придумати такій цікавій постатті, як Віталій, а то прочитав по діагоналі ,бо ці стандартні питання і відповіді на них - печаль

Нащо стільки однакових фото? Три б вистачило

Додати новий коментар