Серця Теремно: шлях від виховательки до керівниці

23 Червня 2017
Чи можна в цьому житті заздалегідь підготуватися до змін? Бути у всеозброєнні, коли перед тобою постають нові задачі? Повністю змінити один фах на інший, коли ти отримав, скажімо, педагогічну освіту, а йдеш туди, де випікають запашні буханці?

…Ми кілька хвилин стоїмо надворі, у затишній зеленій території ТМ «ТЕРЕМНО ХЛІБ» – золотий запах хліба тут всюдисущий. І на мою про це репліку начальник зміни хлібного цеху бригади №4 Надія ДЕНИСЮК каже, що цей запах і став першим сигналом про те, що нова робота ляже на її життєву лінію не згірше, як педагогіка, яку вивчала і якій присвятила декілька років.

Вона тепло згадує той час, коли після закінчення педучилища пішла вихователькою в луцький дитсадок №36. Дітвора – це, звісно, нелегко. Зате як цікаво: то слів нових принесуть, то ошелешать якимось запитанням, то пригорнуться довірливо, то таємницю розкажуть таку вселенську, що й не охопити.

– А з хлібом, воно ж як і з дітьми, – каже жінка, поки ми йдемо фотографуватися в цех, де їй все знайомо до дрібниць. Але й по-новому: «ТЕРЕМНО ХЛІБ» постійно в розвитку, тож зміни – це норма, до якої потрібно бути готовому щодня.

Говоримо про те, що від дитини до хлібини – крок. Хліб – це жива субстанція, яка, як і дитина, потребує уваги, терпіння, вправності й хисту. А ще – безумовної любові. Такої, що не купується жодними матеріальними заохоченнями. Відомо ж, що найкращі фахівці виростають з любові до справи, якою займаються з натхненням і віддачею.



Надія Денисюк закінчила не лише луцьке педагогічне училище (нині коледж), а й отримала спеціальність педагога та психолога у СНУ (тоді ще педінститут). Втім, пропрацювавши дев`ять років у вже згадуваному дитсадку, 1997-го року лишилась без роботи: садочок закрили.

– Моя мама працювала на той час у «ТЕРЕМНО ХЛІБ» пекарем, – каже жінка, – тож я бувала на заводі кілька разів. Але навіть уявити не могла, що колись стану частиною цієї команди.

Жінка добре пам`ятає, що прийшла сюди в лютому 1998 року укладальницею хліба і помітно хвилювалася. Чула, що працювати тут цікаво, але не так просто, як здавалося б на перший погляд.

– Тут так пахло хлібом, – зачаровано каже моя співрозмовниця. – І цей дух життя, як сонце – він для всіх. Тобто незалежно від того, ким ти тут працюєш. Тож для мого почину це був добрий знак.

Через півроку її перевели в другу бригаду і вже там вона розпочала вчитися на контролера.

– У контролера дуже відповідальна робота, – ділиться враженнями Надія Денисюк. – Він стежить за вже готовою продукцією, за тим, щоб покупець отримав лише якісний хліб. Цей процес безперервний – зміна вдень, зміна вночі. І це не тільки якість хліба, але й нарізка, те, скільки потрібно його запакувати. Сьогодні хліб не складуємо в цеху, як це було раніше. Комірники дають заявку на потрібну кількість, а ми приймаємо-здаємо, далі хлопці-вантажники складають у ящики, а водії та експедитори вивозять у торговельні точки практично безперервно, а це понад 38 машин!



Контролером Надія Денисюк пропрацювала 18 років. І минулого року лютий, як її особистий місяць змін, став для неї знову визначальним: 25 лютого 2016 року її призначили начальником зміни хлібного цеху бригади №4.

– У контексті цих змін пригадалися мені слова Ніни Миколаївни Антонюк, яка була в нас начальником цеху, коли я лише розпочала працювати на «ТЕРЕМНО ХЛІБ», – каже Надія Денисюк. – Отож на моє запитання, коли ж закінчиться мій випробувальний термін, вона відповіла: «Скільки будете працювати – стільки той термін і буде. Але не лише випробувальним, але й відповідальним». І ось тепер я маю ще більшу відповідальність і нові обов`язки: стежити за роботою бригади, а це 28 чоловік, контролювати нарізку, відповідати за контролера, за стажування нових працівників. Крім того ми рахуємо заявку на хліб (а скільки хліба спекти – говорить нам експедиція). Оці улюблені багатьма батони «Домашній», «Любительський», «Файний», хліб «Здоров`я» – це все ми печемо і вам відправляємо (сміється, – авт.).

Жінка помітно радіє, коли показує хлібопекарське обладнання. Настільки змінилося тут за останні роки устаткування – зросли потужності, зросла кількість продукції. Але найбільше втішена ставленням до людей. Пригадує велике свято в грудні 2013 року, коли відзначали 30 років заводу у Будинку культури: тоді вшанували багатьох талановитих людей. Для того, щоб нічого важливого не впустити – піднімали архіви, шукали для відзнаки тих, хто вже давно на пенсії. Люди сповна відчули, - їх не забувають. Вони – потрібні!

– А минулого року влаштували грандіозне свято сім`ї, – розповідає Надія Денисюк. – Запросили батьків із дітьми, і це був момент відчуття єдиної родини. Надія Петрівна Драпчинська, начальник цеху, та Оксана Василівна Капустян, начальник лабораторії, проводили екскурсії. Адміністрація не забуває привітати нас із Днем народження – це дуже приємно. А ще нам часто наголошують, що ми – команда. Сьогодні це особливо відчутно. І це гріє, додає сил і натхнення постійно змінюватись на краще.



Ну й не були б ми справжніми солодкоїжками, якби не поговорили про улюблену випічку. Я – про надзвичайний хліб «Фінський». По нього часом можу спеціально чкурнути в якусь із точок «ТЕРЕМНО ХЛІБ» . А от Надія Анатоліївна зізнається, що полюбляє хліб із журавлиною, здобні булочки і кекси. Пишається тим, які смачні від «ТЕРЕМНО ХЛІБ» заварні з сиром і торти. Особливо любить «Дівочі примхи».

У вільний від хлібів на підприємстві час може порадувати домашньою випічкою рідних, або їде подорожувати по Україні. Бувала не раз в Одесі, а минуло річ у Карпатах ризикнула взяти участь у рафтингу й успішно подолала з групою відчайдухів гірську річку, спускаючись на плоту.
– У житті так багато емоцій і на відпочинку, і в роботі. Тому треба радіти всьому, до чого є причетним і дотичним! Запрошую молодь приходити до нас на «ТЕРЕМНО ХЛІБ» . І нехай вас не лякає, що у вашому дипломі не вказано такої спеціальності як, наприклад, пекар. Із власного досвіду знаю, що це – не перепона для того, аби отримати новий фах і почуватися в професії щасливою.

0
Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter