Батьківські стереотипи та виховання дітей: що розповіла лучанам відома психологиня

13 листопада 2017

Яка запорука здорового психічного розвитку дитини? Як зрозуміти своє чадо? Як впоратися з дитячою істерикою та не зашкодити малечі? Як врешті виховати щасливу і самодостатню людину?

Луцькі батьки мали чудово можливість поговорити з практикуючою психологинею про питання, які турбують їх найбільше. На нещодавній зустічі, яка була присвячена ранньому дитинству, пролунало чимало злободенних питань. 

Навчала батьків сприятливій взаємодії з дітьми Наталія Кучеровська – кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології КНЛУ. Жінка спеціалізується на питаннях діток, є практикуючим психологом-консультантом та ведучою міжнародної програми для майбутніх батьків «SAFE – практика надійної прив'язаності з дитиною до і після пологів», а ще організаторкою Студії для батьків «Щасливі люди».

Для тих, хто не зміг прийти на психологічний лекторій «Таблоїд Волині» підготував інтерв’ю з Наталею Кучеровською:

Що Ви знали про Луцьк до приїзду сюди, які перші асоціації з містом?

До Луцька я приїжджала перший раз років 10 тому. Це була приємна поїздка під час відпустки, і тому у цей раз я їхала у місто, яке вже не було для мене чужим. Враження, яке виникло при зустрічі з Луцьком у цей раз, – що місто, ніби втомився після довгої і важкої роботи. Можливо, осінь додала свою нотку в сприйняття, але емоційне враження саме таке.

Що найбільше турбує луцьких мам? Про що найчастіше запитують?

Луцьких мам турбують ті ж питання, що і мам в інших містах, які зацікавлені створювати зі своїми дітьми стосунки, основані на співпраці, та допомагати їм ставати самостійними людьми.

Тема нашої зустрічі стосувалася раннього віку дитини, від народження до 3-х років, і найчастіше батьків маленьких дітей турбують питання дитячої маніпуляції, істерик, проявів агресії і способів поведінки у таких ситуаціях.

Обговорюючи з луцькими мамами дитячий вік (від 0 до 1 року), ми виявили, як багато хибних думок і установок чують від оточуючих старших жінок і подруг, які мають досвід батьківства і прагнуть ним поділитися.

Наприклад, досить «живучою» є думка, що немовля не варто часто брати на руки, оскільки це може його розпестити і «привчити до рук», або, що дитину, яка періодично плаче, можна залишити одну «прокричатися». Мами можуть брати до уваги такі настанови, на їх погляд, більш досвідчених жінок. Однак, така поведінка дорослого створює для немовляти ситуацію емоційної напруги, з якою дитина не може самостійно впоратися.

До якого віку формуються основні риси характеру особистості?

Основні риси характеру дитини формуються у період до 5-7 років. У такому віці дитина вже склала власну картину світу. Звичайно, вона ще не здатна її аналізувати, як доросла людина, оскільки її мислення ще не розвинене для складних міркувань. Водночас у дитини вже достатньо досвіду, на основі якого у неї склалися уявлення про те, що можна очікувати від інших людей і від життя в цілому, яка її поведінка отримує схвалення, а яка – осуд, що приносить її радість і задоволення, а що – печаль і страждання. Дитина до цього віку вже виробила свої власні стратегії поведінки у різних обставинах, які допомагають її уникати неприємних ситуацій.

Яка запорука здорового психічного розвитку дитини, віком 1-3 роки?

У цьому віці найбільш важливими для здорового психічного розвитку дитини є два аспекти. Перший, це підтримка теплих і доброзичливих стосунків з дитиною. У цьому віці діти переживають два складних періоди свого дорослішання – це криза 2-х років і криза 3-х років. Можуть бути періоди, коли вони дуже вперті, примхливі, неслухняні, і в такі моменти від батьків потрібно особливо багато терпіння, співчуття до дитини і готовності йому допомагати впоратися зі своїми емоціями.

Другий важливий аспект полягає в тому, щоб батьки змогли підтримувати стосунки співпраці з дитиною в її дослідницькій та ігровій активності. Тут від батьків знадобиться готовність створити малечі оптимальні умови для цієї активності і делікатно її підтримувати. Дитина буде багато рухатися, маніпулювати з різними предметами і поступово засвоювати складніші способи їх використання, а також більш складні стратегії поведінки в різних ситуаціях.

Як себе почуває немовля у ліжку з мамою та окремо в колисці? З якого віку варто привчати дитину спати окремо?

Поруч з мамою, на тілі у мами, немовля відчуває себе максимально комфортно і, що найголовніше, захищено. Це почуття безпеки життєво необхідне для незрілої людської психіки, щоб дитина розвивалася благополучно. У цьому сенсі спільний сон з мамою для дитини на першому році життя природний. Однак, я не візьмуся вказувати конкретний період, з якого оптимально привчати малечу спати окремо, оскільки у різних сім'ях щодо цього будуть різні думки. Набагато важливіше, щоб вирішення цього питання було погоджено, враховуючи потреби всіх членів сім'ї.

Як впоратися з дитячою істерикою та не зашкодити дитині? 

Ситуація дитячої істерики дійсно може стати важким випробуванням для батьків. Тут потрібен великий запас внутрішнього спокою і хороша емоційна саморегуляція дорослого. Загальний принцип дії у ситуації дитячої істерики такий: спочатку знімаємо афект, тобто втішаємо і заспокоюємо, і тільки потім, коли дитина повністю заспокоїлася, робимо те, що вважаємо за доцільне у конкретній ситуації (обговорюємо її, повідомляємо дитині, що будуть введені якісь санкції та ін.). Втішити дитину допомагає такий прийом, як промовляння вголос тих переживань та емоцій, які дитина зараз відчуває.

Наприклад, «ти дуже розсердився, що ми не купили тобі цю іграшку. Я знаю, як це неприємно, коли ти не отримав те, що тобі дуже сподобалося, і я тобі співчуваю... ». Дуже важливо, щоб у цій ситуації батьки змогли втримати себе в спокійному стані, не вибухнути роздратуванням і не зірватися з криками та погрозами. Коли дорослий ставить собі питання про те, що зараз відбувається з моєю дитиною, що вона відчуває, і у відповідь розуміє, що за зовнішньою істерикою приховані емоції, наприклад, розчарування і відчаю, йому набагато легше поспівчувати дитині.

Чи допустимим є крик на дитину? Чим загрожують дитині тілесні покарання?

Крики, погрози, тілесні покарання – все це форми насильства, які не є здоровими способами виховання дитини. І емоційне, і фізичне насильство руйнує довіру у стосунках, ображає почуття власної гідності дитини, підсилює її тривогу та почуття своєї незахищеності поруч з найближчими людьми.

Які можуть бути способи заохочення і покарання дитини трирічного віку?

Одна з найбільш ефективних стратегій виховання дитини будь-якого віку полягає у тому, що ми позитивно реагуємо на все хороше, що робить дитина та ігноруємо все погане. Але я добре розумію, що така стратегія спілкування вимагає певної внутрішньої підготовленості батьків. Окрім того, вона вимагає певної культури батьківства, в якій немає місця жодним формам насильства і яка побудована на принципах поваги до дитини і вірі у її природну здатність навчатися та відгукуватися на позитивні сигнали доброзичливих дорослих.

Що першочергово повинні знати батьки, які виховують гіперактивну дитину (2-3 роки)?

Якщо є підозри на гіперактивність дитини, варто звернутися до лікаря, щоб він поставив точний діагноз і при необхідності призначив підтримуючу терапію. Батькам потрібно розуміти, що гіперактивність вимагає щадного режиму активності, тому що мозок дитини легко перевтомлюється, а також – чіткого розкладу дня. Одна з поширених помилок – записати дитину у спортивну секцію, щоб вона там «вибігалася».

Що робити, якщо дитина у 3 роки видає лише звуки чи вимовляє всього три слова?

Як і у випадку з гіперактивністю, якщо батьків турбує мовний розвиток дитини і їм здається, що він відстає в розвитку, варто звернутися до логопеда. В одному випадку – це може бути варіантом нормального розвитку, а в іншому – дійсно затримкою мовного розвитку, т ому потрібна спеціальна корекційна робота. Якщо говорити про якісь загальні рекомендації, то звичайно, досить інтенсивне живе спілкування з дитиною з самого раннього віку – це обов'язкова умова здорового психічного розвитку.

Якщо дитина у віці 1-3 роки має неврози, чи у змозі допомогти їй лише психолог (психотерапевт)? Яке має бути оптимальне лікування?

Невротичні реакції, які може демонструвати дитина в такому маленькому віці завжди вказують на проблеми у дитячо-батьківської системі стосунків. Особистість дитини ще нерозвинена, у неї немає своїх особистих проблем у цьому віці. Тому лікування полягатиме у тому, щоб разом з батьками розібратися у тонкощах стосунків з дитиною, а можливо, і у стосунках самого подружжя.

Яка може бути мінімальна взаємодія дитини з батьками? Чи можуть няні (вихователі) замінити щоденну опіку батьків?

Такого показника мінімально допустимої взаємодії батьків з дитиною не існує. Діти зі своїм індивідуальним темпераментом у різній степені потребуватимуть близькості з батьками. Одні дітки потребуватимуть частого контакту з батьками і важко переживатимуть розлуку, інші – набагато легше обходяться деякий час без батьків. Треба розуміти, що головне, чого потребує дитина, аби поруч був досить чуйний і добре знайомий їй дорослий. А значить, якщо обставини у родині складаються так, що до малечі потрібно запросити няню, то варто подбати про те, аби дитина мала час звикнути до нової людини.

***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу tabloyid@gmail.com.

 

+1
-1
-1

Коментарі

Психологиня,мисткиня ,ви де вчились журналісти?

Додати новий коментар