«Замок Любарта» розповіли, як їм працювалося з Поляковою, та хто в команді «на виданні»

15 Червня 2016
Текст: Оксана ФЕДОРУК
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ
Настрій: «ЛЬВІВСЬКИЙ ШТРУДЕЛЬ»


Якщо сміх продовжує життя, то цим хлопцям старість точно не загрожує.

Адже команда «Замок Любарта» «відсмішила» пів-України на різних лігах КВН, стала єдиною волинською командою, яка виграла офіційну АМіКівську лігу, вперше за 25 років представляли Волинь та змагалися за КВНівський кубок в Сочі, пробилися у Вищу українську лігу (що в КВНі, мабуть, рівнозначно участі в Лізі чемпіонів у футболі). Відомими на всю Україну волинські жартуни стали після участі в «Лізі сміху», де двічі зупинялися за крок до півфіналу.

«Таблоїд Волині» зустрівся із учасником команди Романом Копитком та капітаном Назаром Пащуком, який і створив «Замок Любарта». Хлопці, на диво, в розмові виявилися дуже серйозними та зізналися, що дорога до «Ліги сміху» насправді була досить важкою.

Тож про те, що відбувалося за лаштунками телевізійного шоу, яким тренером була Ольга Полякова, про волинський КВН та плани на майбутнє - у нашій розмові.

– Розкажіть, будь ласка, як з’явився «Замок Любарта»?

Назар: Я з Ковеля, а вже 4 роки живу в Луцьку. Колись у моєму рідному місті був дуже популярний шкільний КВН, у Луцьку він чомусь зовсім нерозвинений, а в нас зали постійно повністю були забиті. Якось організували Кубок КВН Ковеля і КВНщики, які між собою змагались у школі, створили збірну міста – команду «Лінія відриву». Вона почала розвиватися, а я став капітаном. Якісь мінімальні здобутки в нас були, але особливо ніхто не підтримував. Єдина людина , яка допомагала нам у свій час, скажімо так, почати то все, – Діма Корнелюк, який на той час грав у команді «Єталон».

[caption]
Капітан команди "Замок Любарта" Назар Пащук[/caption]

Переїхавши до Луцька, я вирішив створити збірну міста тут, і знайшлись люди, які підтримали. Створили команду «Замок Любарта» і в перший же рік виграли Першу українську лігу КВН – офіційну Лігу КВН АМіК. Ми стали єдиною волинською командою, яка виграла офіційну АМіКівську лігу. Після того ми їздили в Сочі, ще коли в Україні не було війни. Не поїхали б ні в якому разі під час бойових дій. До речі, в Сочі ми теж були єдиною волинською командою за 25 років.

Роман: Результат поїздки – ми пройшли у Вищу українську лігу, це взагалі для нас був нонсенс.

Після початку воєнного конфлікту, зрозуміло, що Ліга КВН АМіК перестав функціонувати, оскільки це проросійська організація. Але «Квартал 95» зробив «Лігу сміху». Її головним редактором та духовним наставником став капітан команди КВН ХАІ та колишній головний редактор вищої ліги КВН Андрій Чивурін.

​[caption]
Роман Копитко [/caption]

– Чи відрізнявся відбір до «Ліги сміху» в першому та другому сезонах?

Назар: Проходить відбір у три тури. У першому беруть участь абсолютно всі колективи, вони виступають суто перед редакторами і перед своїми колегами-гумористами, які приїхали на цей фестиваль. З них відбирають близько 50 найкращих. Вони виступають вже перед членами журі, тобто зірковими тренерами. І з них відбирають 17-19 команд, які вже борються за те, щоб якийсь тренер піднявся. Насправді дорога досить важка, довга і нервова.

В другому сезоні ми брали участь у відборі з нуля, редактори з першої секунди сказали , що попередні здобутки команди не мають значення. Єдиний момент, що всі телевізійні команди виступали в кінці, в останній день. Двадцять команд, одна за одною «лупили».

Роман: Насправді, це важко, краще би нас порозкидали, тому що все-таки відрізняється рівень команд молодих і тих, які вже пройшли перший сезон. Але зате всі «телевізійні» команди були у рівних умовах.

У нас насправді дуже складна ситуація була. Ми готувались до першого туру в авральному режимі. До другого туру вже в рази краще підготувались.



– Хто зараз грає у команді «Замок Любарта»?

Назар: Грають Михайло Іванович Пастушак, наш фронтмен, сільський голова, житель світу: в свій час він жив і в Луцьку, і в Рівному, і в Полтаві, і в Тернополі, і в Хмельницькому , і в Києві, він дуже обожнює Луцьк і дуже часто сюди приїжджає, але зараз проживає в селі Червоні Пузички, що на Волині. Капітаном команди є я, Назар Пащук. Також із «Лінії відриву» у нас залишилися Володя Тишкун, який буквально два місяці тому переїхав до Луцька, та Андрій Познякевич, який зараз у Києві, військовий. Роман Копитко грав у луцькій команді «Пінопласт». І в цьому сезоні в нас з’явилися два легіонери з Рівного: Дімка «Опозиція» із команди «Сборная бивших» та Володя Кравчук, найстарший із команди. Ну і наш звукач Гріша «Фокс» теж із Рівного. У підготовці до ігор нам також дуже допомагає Женя Сасовський із Сум.

– Якщо говорити про ваших зіркових тренерів, з ким було комфортніше працювати – з Поляковою чи Горбуновим?

Назар: Оля віддала нашій команді дуже багато себе, вона підтримувала нас до останнього. На жаль, у першому сезоні в деяких моментах ми не відчували такої підтримки від першого нашого наставника. Олю ми полюбили дуже сильно всі, і вона нас теж. Ми їздили до неї на «розігрів» в Чернівці на виступ, працюємо зараз трошечки з нею, стараємось, принаймні бути корисними.

Роман: Оля була дійсно нашим тренером, вона могла читати сценарій, який ми принесли, і казати: «Мені це несмішно, давайте переробимо». І варіантів не було, тому що її не переспориш. Вона навіть могла сама написати жарт, який потім пропускали редактори.



– А яка Ольга Полякова поза камерами?

Назар: В принципі ти все одно розумієш, що ти спілкуєшся з зіркою, як би там не було. Але настільки простої, відвертої та щирої людини ще пошукати потрібно. Насправді, до того, як вона нас обрала, ми чули її пісні «Люлі-люлі», «Шльопки-шльопки», знали, що є блондинка, яка співає. Всі розуміли, що в неї такий образ…

Роман: …а після знайомства ми дізналися, що в неї ще є «Пєрвоє лєто без нєво», «Ета любовь», «Асталавіста, сепаратіста» і «Любовь – ета яд», короче, «Полякова стайл» (сміється, - ред.)

Назар: З Олею було дуже класно. Окрім того, що вона одна з найкрасивіших та найсексуальніших зірок українського шоу-бізнесу, у неї є ще один, я думаю, для мужчин цікавий фактор: коли ми з нею спілкувались поза камерами – вона була, як наш конкретний «братан». Такий братик, з яким запросто можна поговорити «по душам».

Роман: Насправді дуже весела і компанійська людина. І ми старалися робити все, щоб їй було комфортно з нами. Знали, що вона любить квіти, тому в кожному випуску старалися дивувати її букетами. На зустрічі приходили, так само дарували квіти. Ми казали, що йшли до неї так, як хлопці ходять на побачення.

– Після того, як ви покинули проект, в соцмережах було дуже багато позитивних відгуків про вашу гру, навіть хештег #ПовернітьЗамокЛюбарта набув популярності…

Роман:
Це я запустив (сміється, - ред.)



.. і багато хто вважає це несправедливим, навіть була думка, що це Потап таким чином помстився Луцьку за зірваний концерт. Що ви думаєте про це?

Назар: У нас думка дуже проста… В першу чергу дуже приємно, що люди за нас так заступились, в той момент у нас були лише емоції і нам то було дуже потрібно... Так сталось, що ні разу «Замок Любарта» не оцінили за візитку максимально, а в тій грі ми зробили все, щоб встали всі члени журі. Як на мене, ми зробили для цього максимум. І про це скандував зал, говорили редактори і сам Зеленський, який охрестив наш останній виступ «найкращим виступом «Замку» за два роки». Потап не встав, це так. Але я думаю, що це пов’язано тільки з тим, що він хотів врятувати свою команду. Він бачив наш рівень і, напевне, щось відчував за свою команду. Все дуже просто. Можливо, він зробив це, щоб його колектив мав більші шанси. На його місці я би зробив так само.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: ПОТАП ПОМСТИВСЯ ЛУЦЬКУ: ЧЕРЕЗ НЬОГО ІЗ «ЛІГИ СМІХУ» «ВИЛЕТІВ» «ЗАМОК ЛЮБАРТА»

Батл – це вже друга історія. Напевне, ми найбільше ображені на нашого колишнього тренера, який мав розставити всі крапки над «і». Нам свій бал віддали Ігор Ласточкін та Лєна Кравець, Лірник чомусь вирішив підтримати Одесу. З ефіру була вирізана ця фраза, але Горбунов заявив, що не буде брати на себе відповідальність, і сказав: «Я віддам бал Одесі, хай вирішує Сивохо». І це зробила людина, яка в принципі знала, що Сивохо нам бал дати не може, після того, що ми зробили на «візитці». Ми знали, що після тої пісні він встане, але це буде один раз. І Горбунов, ми так зрозуміли, вирішив не сваритися з Потапом, адже вони хороші друзі.

Роман: Уже після зйомки, коли ми стояли на сцені, Потап підійшов і сказав: «Вибачайте, пацани, це гра».



– Хто вас тоді найбільше підтримав?

​Назар:
Безумовно, нам було приємно відчути підтримку Олі в той момент і підтримку редакторів. В першу чергу Андрія Петровича Чивуріна. Для людей нашої професії він – це легенда, «ікона» гумору. І почути від нього такі слова, це дорогого коштує і це було просто до сліз.

Роман: Нам сказали, що команда «Замок Любарта» другого сезону – це абсолютно інша команда, ніж у першому сезоні. А «Замок Любарта» в ¼, коли ми вилетіли, – це вже зовсім третя команда. І якщо ми продовжимо в тому напрямку, то в третьому сезон нам має бути легше.

– Братимете участь у наступному сезоні? Які ще маєте плани?

Роман:
Будемо обов’язково брати участь в третьому сезоні «Ліги сміху».

Назар: Також трошки заінтригуємо: якщо все буде добре, з осені ще в одному проекті з’явимося. Все буде дуже цікаво.

Роман: Концерти в Луцьку обов’язково стануть регулярними.



– А з ким із команд «Ліги» найбільше товаришуєте?

Назар:
Так одразу і не виділиш.

Роман: З «Прозрачним гонщиком» любим поспілкуватися (сміється, - ред.).

Назар: Напевне, тому що ми в команді з різних міст і в принципі у нас дуже мало часу на те, щоб бути разом, на іграх ми зазвичай старалися в першу чергу бути з командою, тим більше дуже багато часу займає підготовка. Але з усіма командами спілкуємось. Є такі, з якими ми знайомі вже мільйон років, типу «VIP» Тернопіль чи «Отдихаєм вмєстє».

– Що найбільше запам’яталося чи найбільше вразило під час зйомок?

Роман:
Ти бачиш все, як відбувається зсередини. Ти бачиш того самого Зеленського, який дає тобі поради, спілкуєшся із зірковиими тренерами. Щось одне виокремити, що вразило, дуже важко.

Назар: Для мене, напевне, першим шоком було ставлення Зеленського до цього продукту. У КВНі Масляков – бог, ми це бачили в Сочі, його оточувало 3-4 охоронці і ніхто до нього не міг підійти. Зеленський – постійно з нами, підтримує за кулісами, спілкується. У спілкуванні він дуже простий, що в принципі можна сказати про всіх зіркових тренерів. З тим самим Потапом можна постояти на перекурі і порозказувати анекдоти.

– А який жарт чи курйоз, пов’язаний із КВН чи «Лігою сміху», спадає на першу думку?

Роман:
Багато було таких випадків (посміхається, - ред.)

Назар: З останнього мені пригадується жарт «Сидіть дома і нюхайте свої наркотики». Це сказала «дружина» Михайла Івановича, учасниця ансамблю «Чачка» Вікторія до зірок. І дуже прикольно було спостерігати за реакцією журі, і дуже приємно, що вони круто та адекватно це оцінили.

– Чи впізнають вас на вулицях, чи вважаєте себе популярними?

Назар:
Слава Богу, підходять, фотографуються, беруть автографи. То дуже приємно. Щоправда, не знаю, що вони з ними роблять, можливо кредити беруть (посміхається, - ред.).

Ми дуже переживали за наш перший концерт в Луцьку. Ми не працюємо тут ні з якими місцевими «творцями гумору», робили все своїми силами. Хотіли відсвяткувати наших три роки, а не заробити.

Роман: Так і вийшло в принципі (сміється, - ред.)

Назар: Але люди прийшли, і якби ми відкрили другу касу, ми б її зібрали. Але вирішили поберегти апетити до осені.

Роман: Є думка взагалі поїхати у міні-тур, який закінчиться великим концертом в Луцьку, з командами «Ліги сміху», не такими, як були минулого разу.



– Ви зараз дуже часто спілкуєтеся з журналістами, що найчастіше запитують?

Назар:
Як ви пишете жарти – це просто топ- питання №1. Ми навіть, коли на «Ранку Нової Волині» буваємо, просимо з першого ефіру шматок вирізати і вставляти його постійно, бо доводиться дуже багато разів повторювати ту саму відповідь.

Друге за популярністю питання – про що не можна жартувати. Особисто для нас немає якогось табу. Зрозуміло, що не можна жартувати з фізичних вад людей, з біди, яка в країні чи світі є. А так в принципі у нас немає обмежень.

– Ви відіграли дуже багато ігор в різних куточках України, чи помітили якусь специфіку гумору в різних регіонах України? Чи відрізняється реакція на ваш гумор в Луцьку та інших містах?

Назар:
Ми грали та вигравали в таких містах як Київ, Одеса, Каховка, Дніпро, Чернівці, Чернігів, Полтава і ще в багатьох інших, і кожен зал реагує по-різному. У Луцьку на концерті нам дуже сподобалося реакція у залі на наш гумор. Ми старалися не жартувати якимись стандартними речами, якими тут виграються всі ліги КВН – типу «ГПЗ, 40-вий, клуб «Шайба» і т.п.

Є різниця, якщо порівнювати Луцьк із Одесою, Дніпропетровськом, якщо рівняти з ближчими містами, то в принципі реакція подібна. Але якщо жарт смішний – то він заходить всюди.

Роман: Після «Ліги сміху» ми отримували повідомлення від глядачів з усієї України, і навіть з Росії. Привіти з інших країн досі передають.



– Раніше ви дещо скептично висловлювалися про КВН на Волині, що скажете про його розвиток сьогодні?

Назар:
І я, і Роман – вихідці із волинських ліг КВН. Не дали нам ці ліги рівним чином нічого. А що можуть дати непрофесійні редактори, які не давали нічого командам, а просто вирізали жарти, бо їм так хотілося? Ніякої школи КВНу в нас немає. Це комерційний проект в людей – приїжджають команди, продаються білети, все. Маючи Волинську лігу КВН, яка існує шість років, у нас на сьогодні немає жодної команди з Луцька, окрім нас.

Роман: Навіть, якшо була якась луцька команда, то вона грала лише в Луцьку і все. Перспективи вона не мала ніякої.

Назар: Якщо колись нам хтось запропонує підтримати чи створити якусь лігу, навіть шкільну, ми з радістю би відгукнулися.

Роман: Була ідея в нас створити якусь школу гумору, але дуже не вистачає на це часу і бракує людей, які би хотіли в то вв’язуватися.

– Чим займаєтеся, окрім КВНу, «Ліги сміху»?

Назар:
Я працюю ведучим років шість. Моя мама – тамада із 16-річним стажем. Можна сказати, я пішов по її стопах. Хоча насправді ніколи не хотів бути ведучим, бо завжди бачив маму, яка приходила втомлена пізно ввечері додому. Працював деякий час арт-директором деяких закладів у Луцьку, але стало нецікаво. На цей момент я ніде не працюю, займаюся суто «Солянкою».

– Тобто гумор сьогодні може приносити прибуток?

Назар:
Ну мені здається, ми непогано справляємося зі своєю роботою, нас часто замовляють. А ми в свою чергу стараємося, щоб свято пройшло гарно і запам’яталося на все життя.



– А в чому в житті вам допомагає почуття гумору?

Роман:
Гумор допомагає в тому, що можеш бути душею компанії. Але дуже бісить, коли кажуть: «О, ти КВНщик? Ану розкажи анекдот!».

Назар: Жінка мене менше любить, через те, що я «смішний» (сміється, - ред.)

– Чому?

Назар:
Коли до тебе через кожне питання відповідають з «а-ля претенцією на гумор», мабуть, трошки злишся (посміхається, - ред.).
Насправді гумор допомагає в усьому, я навіть дружині своїй колись говорив, що якби не КВН, не знаю, де би я був на цей момент, яку би мав роботу. Я і з дружиною в принципі познайомився, тому що був КВНщиком.

– А дружина – теж з КВНу?

Ні, вона звичайна дівчина з Ковеля. Але саме завдяки їй я і переїхав до Луцька. Не знаю, коли би наважився. Вона переїжджала на навчання, я вирішив поїхати з нею.

– Читачки «Таблоїда», мабуть, не пробачать, якщо я не запитаю, а хто у вас в команді холостякує?

Назар:
Одружений я та Андрій Познякевич , Володя Кравчук уже в липні планує одружитись. Наш Михайло Іванович, на жаль, втратив свою популярність в дівчат, бо в нього теж є берегиня його «вогнища», «попав на любов» чоловік.

В принципі, якщо комусь цікаво, у нас Вова Тишкун та Рома Копитко – «на виданні». Якщо є покупець на цей товар – я готовий торгуватися, я навіть на ОLX розміщу їх у графу «Віддам безкоштовно» (сміється, - ред.)

***

Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]



























0

Читати ще

Коментарі

НеУстимчук

Хлопці- молодці. Рома- таки

Ю.

Еклерчики вкусняшечки в

Ю.

Еклерчики вкусняшечки в

Ю.

Еклерчики вкусняшечки в

Ю.

Еклерчики вкусняшечки в

Ранок Нової Волині

Молодці! Приходьте до нас іще

ор

як можна щось дати НУЛЮ(0)..

Ksenia

ну да, це ж, мабуть, у Лігу

Real cc

Вони такі дотепні, як телепні

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter