Яких традицій дотримувалися наші предки на Святвечір

06 Січня 2017
Текст: Оксана ВЛАСЮК

У переддень Різдва наші предки не їли до першої зірки, гадали на сіні під скатертиною та імітували голоси тварин під столом.

Про цікаві традиції, яких дотримувалися волиняни, Району.Луцьк розповіла старший викладач кафедри документознавства і музейної справи СНУ імені Лесі Українки, кандидат історичних наук та завідувач Музею етнографії Волині та Полісся Світлана Чибирак.

Вона зазначила, що у волинських родинах, подібно українській традиції загалом, у Святвечір на столі повинно стояти 12 пісних страв. Кутя перед Різдвом – також обов’язково пісна. Це була звичайна каша, заправлена олією. Крім того, на різдвяну вечерю існує своєрідна дискусія – чи можна вносити до переліку страв рибу. В українській традиції вважалося, що риба повинна була бути на столі, не залежно від того, в який день випадала вечеря. Адже риба асоціювалася з Ісусом Христом, який дозволяв вживати її своїм учням. Хоча священики стверджують, що необхідно вважати на день тижня, у який відбувається вечеря.

«Перед вечерею у хату необхідно було занести дідух, або як кажуть на Любомильщині, сніп, який символізував достаток. Пізніше його досипали до жита і пшениці, якою засіювали поле», – зазначає Світлана Чибирак.

До появи першої зірки українська родина не повинна була нічого їсти, тобто дотримувалася дуже строгого посту. У цей час члени сім’ї завершували прибирання в хаті, порали худобу, милися. А з появою першої зірки, сідали вечеряти. Волинський господар повинен був сказати: «Христос народився», після чого господиня мала поставити кутю на стіл. При цьому діти залазили під стіл та імітували голоси різної худоби. Вважалося, що тоді ці тварини будуть водитися у господарстві.

Перш ніж ставити страви, на стіл клали сіно і накривали його скатертиною. Кожен повинен був вийняти соломинку, після чого дивилися, у кого вона довша. Хто витягнув найдовшу соломинку, мав цього року сіяти льон і коноплі, тому що вони будуть найкращими для обробітку.

Якщо хтось із родини у Святвечір був в дорозі, для нього все одно ставили тарілку. Набираючи першу ложку куті, господар підкидав її до стелі і дивився, скільки зернин прилипне. Таким чином визначали, як водитимуться бджоли.

Кутю у Святвечір діти обов’язково повинні були занести бабі-повитусі. При цьому промовляли: «Мати і батько просили повечеряти». Зазвичай за це бабуся давала дітям якийсь гостинець. Це був своєрідний жест вдячності за те, що жінка допомогла діткам народитися на світ. Нагодувати кутею слід було й худобу. Адже предки вважали, що усі без винятку повинні долучитися до Святої вечері.

0
Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter