Як грати в гаражах і досягти успіху: про що говорив Женя Галич з волинськими студентами

^{Текст та фото: Оксана ФЕДОРУК}

«Привіт, мене звати Женя і я прийшов прочитати вам лекцію на тему «Як грати в гаражах і досягти успіху», - такими словами розпочав свою зустріч із студентами СНУ імені Лесі Українки фронтмен популярного українського гурту «O.Torvald» Євген Галич.

Фан-зустріч відбулася напередодні сольного концерту команди в Луцьку у п’ятницю, 21 жовтня, на факультеті філології та журналістики.

В аудиторії, яка ледь вмістила усіх охочих послухати свого кумира, панувала невимушена атмосфера, Женя був у хорошому настрої і дивував своєю простотою та позитивом. Він, як завжди, постійно жартував, тож час від часу зал просто вибухав реготом. На зустріч прийшли переважно дівчата (що абсолютно не дивно), які старанно випитували свого кумира про групу, творчість, нові плани і навіть те, якого кольору у Жені труси. Як виявилося – сірого.



Про що ще говорила луцька молодь та Женя Галич – читайте далі.

– Коли саме виникла ідея створення гурту і що сприяло цьому?

– В 4 роки. В мене вдома з’явився піонерський барабан, і я почав грати. Потім грав на тенісній ракетці, потім з'явився мультик «Бременські музиканти». Я ніколи не сумнівався, що буду музикантом. Перший гурт у мене з'явився в 10 років. Я тоді познайомився з Деном, це гітарист наш. Я не знаю, чим би я займався, якщо не музикою. Тому бажаю кожному знайти таку ціль.

– Що було найважче в розвитку гурту?

– Відносини, розуміння того, що не у всіх людей, які грають з тобою, є бачення того, як все має виглядати і скільки часу потрібно для qjuj створення. На моїй пам'яті були музиканти, які йшли від нас, тому що вони переставали вірити. Або йшли через відносини з своїми дівчатами, які говорили: «Блін, ти апять бил на своєй рєпєтіциї, ти нє удєляєш мнє врємя, іді на роботу нормальную». І чуваки через те йшли. У 2010 році я залишився з одним музикантом – з Деном, і нам потрібно писати альбом «В тобі». Тому найважче було втрачати людей і втрачати орієнтири правильні.



– Розкажи більше про вашу команду, не тільки про тих, хто з вами на сцені, а й хто допомагає вам поза нею.

– У нас є п'ять музикантів. Це я, Ден, про якого я вже говорив, Нікіта, бас-гітарист, такий найкрасивіший з нас і найтатуйованіший. Він професійно займається татуюваннями, він крутий чувак, тільки дуже-дуже агресивний. Саня барабанщик, мені здається, то найкращий барабанщик, з яким я коли-небудь грав чи бачив на сцені, дуже добра і талановита людина. Мені здається, що він найадекватніший серед нас. Він настільки добрий і правильний, що стає інколи трішечки страшно. І Коля, ді-джей «Полярнік», то інопланетянин, який прибув до нас з НЛО, мені здається, що він точно інопланетянин, як його доставили на землю, я точно не знаю. Це людина, яка не піддається абсолютно ніяким логічним поясненням. Ну наприклад, концерт в Одесі, ми відіграли, піднімаємось по сходах готелю, він хапає вогнегасник і весь поверх починає задувати - все, що бачить. Приїжджає поліція, і ніби потрібно вже заспокоїтись, сказати, чуваки, буває, все окей, провтикав. А він бере ганчірку, починає нею махати і тикати їм в хавало. Або бере хустку, переодягається в бабуську. Коротше, він дуже смішний і крутий чувак, з ним ніколи не буває сумно. Він малює, шиє одяг, катається на скейтборді, сноуборді. Я не знаю, немає таких талантів, якими би Коля не володів. Він дуже ерудований і дуже цікава людина.



Є ще звукорежисер Костя. Який грає в групі «Маяк», він відповідає повністю за саунд, який є на концертах. І є два техніки – Юра-молодший і Юра-старший – технік групи «Скрябін», який довгий час працював з Кузьмою. Юра-молодший – то людина, фан-клуб якого набагато більший навіть, ніж в мене. Він користується популярністю серед дівчат, от вчора, наприклад, після афте-паті, ми всі старі люди, пішли спати, а він приїхав пізніше, такий щасливий. Ну він молодий, скільки йому...?

– 25.

– Що?? Я думав, 22. Одним словом, він дуже крутий чувак, в нього ще є група «People inside», він грає на барабанах, гітарі, розбирається повністю у всіх технічних штуках.

Є Даша – наш тур-менеджер, вона організовує фестивалі, в неї є фест «Main stage.UA», раніше займалася «Стопудівкою», вона фанатка гурту «Epolets» (на відміну від нас всіх). Юля Апельсіна – наш директор і наша мама, яка постійно з нами париться, постійно робить так, щоб нам було комфортно і ми завжди скрізь встигали. Є Оля – це наш піар-менеджер, яка займається всіма активностями, розповсюджує інформацію про нас. Є Катя, наш відеограф. Ви бачили відощоденники туру? То все роблять тендітні рученьки Каті. Є команда «Lumen production», наші друзі, які знімають кіно про нас. Ще є світлоінженери Вася і Коля, у Києві вони працювали над шоу. Є два водії – Саша і Паша. Макс – адміністратор знімальної групи. Людей багато, вони працюють, недарма ж вони всі мої гроші з’їдають (сміється, - ред).


– Коли вийде кліп на «Твой дух – твое оружие»?

– Якщо все буде добре, то приблизно в понеділок-вівторок він буде. Поясню, кліп «Твой дух – твое оружие» – це саундрек до фільму «Правило бою», в якому я знявся і який виходить на екрани кінотеатрів з 24 листопада.

– Бокс – це досить-таки жорсткий вид спорту, чи не доводилося використовувати дублерів і взагалі як враження від зйомки?

– Фільм знімався, починаючи з грудня минулого року, і відтоді в мене почалися тренування. Все, шо від мене було потрібно, – це відповідати максимально образу боксера в кадрі. До того я ніколи в житті не займався боксом. Мене дуже складно було дублювати: таких маленьких і татуйованих боксерів, як я, не буває. Ми знімали все реально, і я пару раз отримував в голову, падав на ринзі, втрачав свідомість, але то дуже цікавий досвід, я намагався максимально вжитися в роль, боксував, бігав, стрибав на скакалці.

– Як ви ділили одну житлову площу, важко жилося, ви ж всі творчі люди?

– Нам було трішки більше 20 років, і всім було в кайф жити разом, постійні вечірки, якісь тусовки. Були якісь проблеми з побутом, хто сьогодні готує, чому ти їсиш мою їжу і так далі. Ну дівчат ще ділили, але загалом було нормально.

– Сусіди не надокучали?

– А в нас був приватний будинок.

– Але ж ви перед тим квартиру знімали? (пауза і зал вибухає реготом).

– Двокімнатна хрущовка, в якій жило вісім людей, це було всього два місяця, і більшість часу ми тоді проводили на репетиційній базі.



– Як ти бачиш розвиток рок-музики серед цих паті-мейкерів і Олі Полякової?

– Ми зібрали повну «Стереоплазу» декілька днів тому, сьогодні концерт в Луцьку, 22 міста в турі, мені здається, що все ніби йде на краще. Ну я ж не можу вмовляти людей, які ходять на ті паті, або відмовляти слухати Олю Полякову. Якшо в них такий музичний смак – на хєра вони мені на моїх концертах? Рок музики стає багато, слава Богу, є «Океани», є «Бумбокси», «Оторвальди». Ми в тур з собою взяли «Фонталізу» - це круті чуваки з Донецька.

– Чи зав’язувались коли-небудь романи з фанатками?

– Ще ні, але є всі шанси (посміхається).

– Наскільки важко поєднувати концерти, гастролі і сімейне життя, як твоя дружина ставиться до цього?

– Ну ми постійно спілкуємося по скайпу, і навіть «балуємся» по скайпу (посміхається). У нас такий графік, що понеділки-вівторки ми, як правило, вдома, це під час гастролів. А коли концерти – ми ж не цілими днями їх граємо. Коли був запис альбому, і дружина, і донька постійно тусувалися на студії. З цим немає ніяких проблем, головне, шоб було розуміння. Не важливо, чим займається ваша друга половина, головне, наскільки сильно ви її розумієте. В мене були дівчата, які ставили мене перед вибором – або я, або музика. Вони казали, ти займаєшся якою дивною справою, музика – це не професія.. а зараз вони сидять і… (сміється).

А Лєра – така людина, з якою я зійшовся 9 років тому і ніколи не сумнівався, що саме ця дівчинка буде моєю дружиною. Коли ми познайомилися, їй було 17 років. Коли одружилися – 18. Так, знаєте, під себе побудував все. Так шо, слава Богу, в мене з цим проблем немає.



– Чи пам'ятаєш ти свій перший виступ?

– Це був плац військової частини, стояла якась вантажівка, в неї був відкритий кузов, і там стояв я в 10 років у військовій формі. В мене були клавіші, а Денчик грав на гітарі, він був ще менший за мене, хоча він на три роки старший. І в нас гурт називвався «Небесні ластівки». Повний плац солдатів, а ми граємо якусь фігню – оце такий був мій перший концерт.

– От слухала я пісні «O.torvald», кайфувала і раптом наткнулася на пісню «Ані Лорак». Чим зумовлена така любов?

– Скільки тобі років?

–17.

– Ну от я написав її десять років тому, коли тобі було 7 років. Тоді була «Tериторія А», більше нічого не було. Ми слухали те, що нам давали слухати.



– Найкурйозніший випадок, який трапився з вами на зйомках фільму?

– Там є епізод, де ми почали боксувати з Владом, a для економії грошей вирішили всі бої зняти за один день, ми знімали з 9 ранку, а це вже була 4 ранку наступного дня, в мене опускалися руки і я не міг їх підняти, в якийсь момент Влад мене вдарив сильно, я впав, лежу такий і думаю: «Ну всьо. Відзнявся, зміна закінчена». Було багато курйозів, якось нас забрала нова поліція. Ми доводили, що в нас зйомки, їм було пофіг – забрали всю знімальну групу.

– Чому ваш гурт має саме таку назву?
– От і я не знаю (сміється, - ред.). Ми вигадали її в 2005 році, і вона мені взагалі не подобається. Якби можна було її змінити, я б змінив. Наприклад, «Фіолет» - прикиньте, яка гарна назва.

– Скільки часу записувався альбом «Нашілюдивсюди» і звідки з'явився хештег?

– Він з'явився декілька років тому після якогось з фестивалів. Ми почали його юзати, мені здалося, що це дуже смішно. Ще є #нашілюдивтурі, #нашілюдивслюні.

Альбом записався приблизно за рік. Активна фаза запису була влітку цього року.

– Яка найсмішніша історія, пов'язана з Кузьмою, і коли ти з ним останній раз бачився?

– Несмішних історій не було, насправді. Останній раз я з ним бачився на дні народження в ді-джея Тапольського, в грудні.

Взагалі дуже смішним було наше знайомство. У 2001 році в нас був фестиваль, на якому Кузьма був хед-лайнером, а в мене страшна срачка, діарея, не міг злізти з того унітазу і виступати. І тут завалює Андрюха, в нього пакет з сухариками і мінеральна вода. І він каже: «Малий, шо сталося? Та в мене та сама фігня вже 4 день». І ми на цій «почві» з ним зустрілися, по черзі сиділи на унітазах і хавали сухаріки.



– Де вам більше подобається виступати – на фестивалях чи сольниках?

– Буквально вчора в Тернополі ми відіграли два концерти, один на площі, де було близько 15 тисяч людей, інший – в невеликому клубі, де було небагато людей. Коли вони стоять за парканом якимсь, ти їх так дуже не відчуваєш, а коли перед самою сценою – контакт більш тісний. Мені здається, що більше подобається виступати саме в клубах. Хоча інколи на фестивалях теж дуже крута атмосфера, тому я не можу сказати точно, бо це абсолютно різні виступи.

– А виступ на якому фестивалі цього року запам'ятався найбільше?

– На «Атлас вікенді» сподобався. Дуже крутий фестиваль, аналогів в Україні просто не існує.

– Окрім музики, яке у вас найбільше захоплення?

– В жінках (посміхається, - ред).

​

– Які рок-гурти на тебе вплинули?

– В різний період – різні. З самого початку – дуже важкі гурти, такі як Slayer, потім з'явився панк-рок – Blink 182, Green Day, Foo Fighters, Nirvana, багато було гуртів, але мені здається, що з фронт-менів Біллі Джо Армстронг з Green Day однозначно, Джеймс Хетфілд з Metallica, Честер Беннінгтон з Linkin Park, Фред Дарст з Limp Bizkit, Фредді Меркурі.

– А з українських музикантів вчителями хто був?

– Я сам кого хочеш навчу (сміється, - ред). Насправді, свого часу і Кузьма, і Славік Вакарчук, і Андрій Хливнюк був продюсером «Ти є». Але в українській музиці немає такого, що хтось когось вчив. У будь-якому випадку я не сприймаю своїх старших товаришів, як вчителів, просто це люди, яких я поважаю, питаю якихось порад.

– Скільки в тебе тату?

– Не знаю точно, ніколи не рахував. Останнє, що я зробив – це Бременські музиканти і на спині – моя машина «Мікі 79».



– Яке з них твоє улюблене і яке найбільше подобається твоїй донечці?

– Напевно, що на спині. А Єва любить Бременських музикантів.

​

– Фільм, музика і страва, які тебе останній раз вразили?

– Найвражаючим альбомом за останні роки був Muse «Drones», з фільмами набагато важче, бо я їх не дивлюсь, в автобусі ми нещодавно дивилися «1+1», прикольний фільм. А страва – нещодавно я був в китайському ресторані, який відкрив мій друг, і хавав там личинок, реально дуже смачно.

– У вашого гурту є талісман?

– Є. Юрчик, менший.

– Чи є якийсь обряд перед виступом?

– Ми обіймаємося і кричимо якусь фігню, як правило. І обов’язково потрібно не міняти труси з попереднього концерту.

​

– Часто в рок-музикантів бувають проблеми з алкоголізмом, чи було в тебе щось подібне?

– (З іронією) Ніколи!

– Як ви почали співпрацювати з Ямахою і які подальші плани?

– Контракти підписалися під тур, вони схотіли працювати, бо побачили масштаби – 22 міста, самі зателефонували і запропонували співпрацю.
Щодо планів – домонтовуємо кліп на «Твой дух – твое оружие» і почнемо знімати повноцінний кліп на «Вирвану» (бурхлива реакція в залі).

– Яке місце у серед фестивалів посідає «Бандерштат»?

– Перше! (сміється, - ред.). Насправді, «Бандерштат» має свій присмак, особливу атмосферу, і цим дуже нам подобається.

​

– Які пісні з нового альбому найбільше люблять твої дружина і донька?

– Єві дуже подобаються «Копы», а Лєрі – «На дні».

– Як тобі Луцьк?

– Дуже інтимне містечко, мені подобається. Тут дуже багато мавок, які дуже підступні, знаєте.







































^{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}