Волинянин розповів, що у Британії знають про Україну

Нещодавно у Лондоні відбувся міжнаціональний партнерський візит програми «Активні громадяни» (Асtive citizens) від Британської ради, куди з’їхалися учасники з понад 13 країн світу, з України в тому числі. Нашу країну представляв і волинянин, голова ради правління СГО «Молодіжна платформа» та керівник Молодіжного центру Волині Захар Ткачук. Про свій закордонний візит хлопець розповів у інтерв’ю.

– Розкажи про цей візит. З чого складалася його програма?

– Метою візиту було обговорення реалізації програми «Активні громадяни» у світі сталого розвитку, ризиків, а також нової концепції, яку прийняла ООН, і яку сповідує Британська рада. Були присутні партнери з таких країн як Велика Британія, Шрі-Ланка, Йорданія, Єгипет, Туніс, Сирія, Марокко, Пакистан та інші, всього тринадцять країн з різних куточків світу. Обговорення проходили у формі воркшопів, де ми думали, як можемо об’єднати наші країни, якими проектами. Вигадували, яким чином комунікувати країнам, щоб не витрачати великі кошти. Найбільше цікавості викликали проекти, які мають культурну, мистецьку складову – арт-фестивалі, музичні, театральні дійства.

[caption] Активісти з 13 країн[/caption]

– Які результати цього візиту?

– Ми запланували подібний міжнародний візит у Києві, куди в кінці літа чи на початку осені з’їдуться представники близько 30 країн зі всього світу. Це громадські діячі, лідери своїх громад. Потім вони роз’їдуться по регіонах України, до Луцька теж. Тому International Youth Forum, який ми традиційно проводимо восени у Луцьку, буде дуже цікавим. Більшість часу ми проводили в готельному комплексі, який знаходився на окраїні Лондона, у колишньому замку тамплієрів. Ми мали можливість оглянути історичну спадщину британців, подивитися, як вони навчаються, працюють та відпочивають.

– Як у Британії відбувається робота влади та громадських організацій?

– Мені було цікаво дізнатися, як у Британії співпрацюють з громадськістю, як працюють громадські організації, у якому вони статусі. Зазвичай більшість організацій підтримуються державою, в плані цільових коштів, конкурсних проектів, де організації подають свої проекти і виграють фінанси на їх реалізацію. На це виділяються величезні суми. Якщо у нас конкурс від управління освіти і молоді проводиться лише один раз в рік, тому що немає більше можливості, то в них такі конкурси проходять майже щомісяця. Тому що у Британії хочуть, щоб суспільство було активним, свідомим. Громадський сектор в Британії дуже активно функціонує.

У них є так звані «ком’юніті холи» – майданчики для громади, дещо схожі на наш Луцький молодіжний центр. Це великі приміщення, які слугують для того, щоб там збиралася і працювала громадськість, організовувала заходи, працювала, відпочивала громада. Працюють такі центри цілодобово, вони є відгородженими від держави, яка їх не контролює і не перевіряє. Що ще цікаво: у них в громадських організаціях працює велика кількість людей, на відміну від українських. Вони працюють не тільки за державні гроші, а й використовують краудфандинг, фандрейзинг. Але велика підтримка уряду – дуже помітна.

[caption] Проект громадського ресторану у східному Лондоні, де діють курси стресостійкості, кулінарії, ініціатива зі здорового харчування[/caption]

– Які проекти в Британії втілює в життя громадськість?

– Наприклад, у Лондоні в кожному районі є громадські центри, в які вклали гроші і бізнес, і держава, в яких усі охочі збираються, харчуються, де працює з десяток секцій. Наприклад, секція стресозняття: люди приходять і просто готують на кухні, таким чином знімаючи стрес, це цілі курси. Є секція боротьби із курінням, наркоманією, секція здорового харчування. Будь-хто може прийти вирощувати якісь фрукти, овочі, навіть вазони. Такий центр з першого погляду схожий на кафе чи ресторан, але всередині там зовсім інша специфіка роботи.

У британців дуже поширені театр і музика. У тому районі, в якому ми проживали, місцеві мешканці створили свій аматорський театр. Дуже багато є музичних проектів, бо у них дуже розвинена музична сфера, більшість дітей мають два-три класи музичної школи.

[caption] Зустріч із громадськими лідерами зі Шрі-ланки, Бангладешу, Британії, Пакистану, Англії щодо успішних історій проектів для громади. Захар розповідав про антикафе «Inner Space»[/caption]

– Які проблеми зараз хвилюють британців?

– У Британії зараз йде питання про референдум, про вихід із Євросоюзу через наплив мігрантів. На сьогодні більше 60% населення Лондона – не британці. Тобто у них сьогодні актуальною є проблема перенаселення країни громадянами інших країн. Настрої щодо референдуму – 50% на 50%, наскільки я чув.

– Порівнюючи із учасниками з інших країн, які приїхали в Лондон, у чому ми їх виперджаємо?

– Ми попереду у своїй креативності. І учасники з інших країн, і британці дуже часто говорили, що ми їх можемо багато чому навчити. Наприклад, у Британії так само молодь не ходить на вибори, але окрім соціальної реклами її ніяк не спонукають до цього, ми ж вигадуємо політичні школи, зустрічі із різними людьми, спеціалістами у політичній сфері. Насправді наш громадський рух у багато чому кращий, ніж британський, але ми не маємо такого ресурсного забезпечення.

[caption] Готель «Selsdon Park Hotel», колишній замок тамплієрів. Район Лондона Croyton, де проходять різні конференції, форуми та наради.[/caption]

– Що найбільше вразило під час візиту?

– Ми спілкувалися із людьми, які приїхали з різних країн, різних кінців світу, і, зрозуміло, що між нами були певні відмінності у питаннях одягу, манери спілкування чи харчування, але це абсолютно не значить, що ми різні. Як колись сказав відомий мандрівник Тур Хайєрдал: «Я багато де подорожував і ніде на бачив кордонів, вони лише у нашій голові». І це ми якраз перевірили на власному досвіді. У нас є різниця в культурі, в суспільних проблемах, але всі ми хочемо жити в якісному світі, де всі нації дружать між собою, а якщо і змагаються, то лише якимись науковими відкриттями, умовами життя.

Ми говорили з активними громадянами з усього світу, з тими, хто розвиває суспільство, партнерами, мені сподобалася їхня відкритість, унікальність. І навіть, на мою думку, інколи українці бувають закритішими. Якщо ми хочемо інтегруватись у світову, європейську спільноту, нам потрібно бути відкритішими і більше спілкуватися з громадянами інших країн. Також потрібно вчитися співпрацювати та довіряти один одному, тоді можна говорити про мир між державами. Говорити про мультикультурність ми можемо тільки через призму спілкування народів.

[caption] Воркошп із Британскою радою, щодо можливості розширення програми «Активні громадяни» та візит до України[/caption]

– Що знають про Україну у Великій Британії, у світі?

– Насправді знають дуже мало, навіть у Британії, окрім того, що у нас відбуваються бойові дії, мало хто що знає. Ми були своєрідними першопрохідцями у політичному сенсі, тому що доводилося проводити роз’яснювальну роботу: ми багато розповідали, що у нас зараз відбувається, про окупований Крим, окупований Донбас, про імперські плани Путіна, і люди нас розуміли. Взагалі часто розпитували про Україну, нашу історію, культуру, традиції. І з однієї сторони приємно, що це викликало цікавість в них, а з іншої – ти розумієш, що десь недопрацьовує держава, громадський сектор. Адже поширювати інформацію можна в сто разів ефективніше, шукаючи різні шляхи комунікації.

[caption] Обговорення візиту до України[/caption]
[caption] Старовинна цервка Croytona[/caption]
[caption] В університеті східного Лондона активісти спільно зі студентами обговорюють активність у різних країнах, створення проекту з обміну.[/caption]
[caption] Активісти роблять селфі на фоні коня[/caption]
[caption] Офіс Британської ради. Стіна, що пояснює ідею сталого розвитку[/caption]
[caption] Тайський ресторан біля Трафальгарсьої площі[/caption]