Волинська сім’я створила аматорський вертеп із раритетною звіздою

^{Текст: Ірина ЯКОВЛЕВА
Фото: з особистого архіву Олени Березовської}

Загальновідому істину, що Різдво – то сімейне свято, вирішили на практиці втілити у реальність члени дружньої та численної родини Гутів із села Кульчин Ківерцівського району.

Уже другий рік поспіль ця сім’я створює прекрасний аматорський вертеп, який поєднує три покоління, і тішить колядками друзів та рідних, йдеться у матеріалі тижневика "Сім'я і дім".

– Цього року ми мали скорочену програму, – сміючись, розповідає учасниця різдвяного дійства по-кульчинськи Олена Березовська. – Мороз вніс трохи свої корективи, і порівняно з минулим колядуванням, це видалося скромнішим. Скажу по секрету, що торік, коли додому повернулися, помітила, що в мене аж чобіт порвався!



Олена – одна із п’яти дітей тепер уже пенсіонерів, а колись – працівників сільської кіномережі Олексія та Ольги Гутів. Хоч і не називає себе натхненницею родинного вертепу, але з численних захоплень цієї жінки помітно, що вона як ніхто підходить на роль «диригента», який у сім’ї вміло задає тон, зберігає та примножує українські традиції. В обласному центрі жінка організувала спілку народних майстрів «Рукотвори Волині». Вона сама вміє виготовляти цікаві іграшки, тому й прагне об’єднати навколо себе людей, які мають таке ж захоплення. Хоча має уже дорослого сина, береже та надзвичайно цінує вироби, які колись ще їй, школярці, власноруч виготовила вже покійна бабуся.

Унікальний український народний костюм, який показує Олена, – один із таких цінних екземплярів.

Якби зібрати в один колектив усіх онуків, дітей, зятів, невісток Гутів, то кількість артистів легко перевищила б уже два десятки. Приєдналися до них і родини двоюрідних сестер: Гуменюків, Соколюків та Кушнірчуків. Їхній вертеп – різновіковий. Найстаршим учасникам – батькові Олексію Никодимовичу та матері Ользі Микитівні – по 66 років, а наймолодшій співачці Владочці Гуменюк виповнилося всього три. Усі, хто бажає порадувати друзів та сусідів колядками, готується відповідально та старанно. Навіть одяг намагаються підібрати відповідний. Тільки з кожухами, зізнається Олена, тепер проблема. А от барвистих хусток у гардеробі вистачить на всіх!

Особлива гордість родинного колективу – звізда. Її ще школярем виготовив син Гутів, монах Жидичинського Свято-Миколаївського монастиря Агапіт. Сам хлопець не зміг взяти участь у святковому дійстві, бо графік служб у монастирі на Різдво досить щільний. Тож плід колись непростої школярської праці немов нагадував про ще одного потенційного учасника вертепу. Незважаючи на свій поважний вік, цей атрибут добре зберігся і готовий ще багато років очолювати креативний родинний колектив.



Олена зізнається, що для колядування не обирають складних пісень, бо, зважаючи на відстань від батьківської хати (а живуть діти із сім’ями в Луцьку) і рід занять кожного з учасників дійства, досить важко зібрати усіх разом, аби порепетирувати. Брат Микола працює охоронцем, сестра Ірина трудиться на водоканалі, молодша Тетяна – у торговому домі «Аванта». Тому покладаються на природне відчуття пісні і дружню атмосферу, яка допомагає та сприяє виступам.

– Коли ми заходимо до хати, то часто люди думають, що ми від церкви колядуємо. Навіть доводиться відмовляти, якщо дають якісь великі суми грошей. Ми ж не заради цього ходимо. Дуже хочеться, аби традиції такого масового колядування не загубилася, аби покоління поколінню передавало не тільки самі пісні, а й неповторну атмосферу різдвяних свят.

[caption] Найстаршим учасникам по 66 років, а наймолодшій співачці – всього три[/caption]