У Луцьку поезія звучала в галереї, кав’ярні та колишніх келіях

^{Текст: Антоніна АНДРІЙЧУК}

Міжнародний поетичний фестиваль «Meridian Lutsk» ознаменувався не тільки цікавими гостями, а й не менш цікавими й не менш незвичними місцями проведення заходів.

Так, під час другого дня заходу родзинками місць, де проводились поетичні читання, стали кав'ярня «Франсуа», Волинський коледж Національного університету харчових технологій, в якому колись був будинок келій монастиря єзуїтів та галерея мистецтв, пише Район.Луцьк.

Затишна домашня обстановка, аромат запашної кави і випічки, тихі мелодії спокійної музики. У такій атмосфері в луцькій кав'ярні проходила зустріч із білоруською поеткою Настею Кудасовою.

[caption] Наста Кудаса[/caption]

У залі кав'ярні ніде було стати і навіть ті, хто не знав про читання, а забіг випити горнятко кави, підходили, аби послухати мелодійну білоруську поезію.

Наста народилася і живе у Рогачовському районі Білорусі. Каже, що жила і в більших містах, зокрема у Мінську й Білорусі, але найбільш її тягне у рідні місця.

Хоча писати почала російською мовою, але у 13 років відкрила для себе паралельний світ, коли перейшла на білоруську. Вона розповіла, що деякі слова для неї є особливими. Так, досить довгий час не любила і не використовувала слова «кахаю», але настав момент, коли це змінилося.

«От, коли це як кашель, який не можна викашляти і який стоїть у горлі, і коли це склалося в образ такого колючого, яке застрягло, і ти не можеш його викашляти, тоді, напевно, я нарешті відчула оце «кахаю».

У залі знайшлося чимало прихильників білоруської поезії і, загалом, білоруської мови. Володимир Лівець, будівельник і поет з Києва розповів, що вивчив цю мову самотужки.

«Це читання, перше, яке я відвідав, тому очкую наступних, позитивних і веселих поетчних зустрічей», – каже пан Володимир.

Далі гості поринули в енергетику поетчного слова у Волинському коледжі Національного університету харчових технологій, який має давню історію, а його стіни ховають багато незнатних таємниць.

Польські поети Богдан Задура та Анета Камінська читали свою поезію рідною мовою, яку для кращого розуміння гостей перекладали на екрані українською.

[caption] Польські поети Богдан Задура та Анета Камінська читали поезію рідною мовою[/caption]

Особливо заворожила присутніх Анета Камінська, яка притишеним голосом з емоційними нагололасами читала свою поезію, йдучи між рядами слухачів.

[caption] Анета Камінська заворожила присутніх емоційним виступом[/caption]

Ще однією родзинкою стала галерея мистецтв і з виступом естонських письменників Марія Канґро та Юрген Роосте.

І якщо перша виглядала досить стриманою, високою і стрункою естонкою, то Юрген Роосте справляв враження ексцентричної людини, чиє читання одразу перетворилось на перформанс. Це виказував і вигляд поета: яскраві жовті джинси, борідка, заплетена у косичку й окуляри в рожевій оправі у вигляді вушок. То сідаючи, то встаючи, стишуючи й підвищуючи тембр після кожного прочитання, він розкидав на підлогу листки із прочитаним.

[caption] Юрген Роосте справляв враження ексцентричної людини і, крім поезії, показав цілий перформанс[/caption]

«Я в житті залежний від трьох речей: поезії, випивки і красивих жінок. Тобто, я п'ю, займаюся сексом і пишу», – зазначив естонський письменник.

Марія Канґро розповіла, що естонська влада виділяє на три роки зарплату дев'ятьом письменникам, дев'ятьом художникам і дев'ятьом музикантам. До тих дев'яти ввійшли і вони. Це, на їхню думку, значно полегшує творчий процес.

«Гроші на цю зарплатню беруться з акцизу на алкоголь. Тож п'ючи в Естонії, ви можете думати, що допомагаєте митцям (усміхається, – авт.)», – пояснює письменниця.

[caption] Юрген Роосте та Марія Канґро[/caption]

Наприкінці зустрічі Юрген Роосте зізнався у любові до Луцька. Він сказав, що відвідав багато міст, але наше йому подобається по-особливому.