Що почитати: 10 книг, які радить Оля Ляснюк

В Олі Ляснюк із книгами особливі стосунки: вона їх не лише читає. Вона їх творить, вона їх чує, вона їх відчуває. Для неї слово ‒ не лише сукупність букв, якими можна «сказати», для неї слово ‒ можливість «висловитися», а звідти ‒ порозумітися.

Тож, сьогодні «Таблоїд Волині» пропонує читачам 10 книг, які радить письменниця прочитати для «порозуміння з дійсністю».

«Передовсім я раджу просто читати. Багато. І бажано якісної літератури. Крім того, хочу звернути увагу читачів на книжки волинських авторів. Повірте, на Волині є талановиті та цікаві автори. Зумисне не називаю конкретних прізвищ, аби не оминути когось, ‒ каже Оля Ляснюк. ‒ І ще дуже важко виокремити з літературного (стільки ж періодів, жанрів, стилів!) огрому 10 книжок. Тому я піду легшим шляхом: говоритиму переважно про сучасних українських авторів. Лише перших дві книжки «не підпадають» під цю класифікацію».

«Пригоди короля Мацюся» Януша Корчака



Тішуся, що прочитала роман у дорослому віці, хоча мені і дорослій Мацюсь розбив серце. Прочитайте цю книжку – і у вашому серці побільшає добра, світла і болю.

«Ще одна молитва» Яна Твардовського



Мабуть, це одна із найсвітліших і життєствердних книжок, які я читала чи тримала в руках. Коли читаєш кожен вірш із цієї книжки, ніби сповідаєшся і очищаєшся.

«Диявол ховається в сирі» Юрія Андруховича



Це книжка есеїв, котра по-новому відкриває письменника Андруховича.

«Чорний ворон» Василя Шкляра



Це книжка, яка дихає Україною, про боротьбу українських повстанців проти окупаційної влади у 1920-х роках.

«Anarchy in the Ukr» Сергія Жадана



Це відображення рокенрольного покоління кінця ХХ – початку ХХІ століття. Покоління суцільних зламів, переламів… У книжці сучасне постає на місцях бойової слави Нестора Махна.

«Солодка Даруся» Марії Матіос



Книжка дуже «наочна», тобто усе, про що читається, бачиться як на екрані. Надзвичайно тонко і глибоко переданий колорит буковинців і гуцулів. Це драма на три життя із трагедією в сюжеті, від якої мороз по шкірі. І мороз надовго.

«Подвійний Леон» Іздрика



Цією книжкою свого часу були наповнені мої вени. Я просто відчула контрасти, на яких живе ця книжка. Історія хвороби, історія кохання і пошуки себе серед цих історій…

«Летюче віконце. Вибрані поезії» Василя Голобородька



Василь Голобородько - один із найбільших українських поетів-інтелектуалістів. У своїх віршах Василь Голобородько не шукає прямої відповіді на пекучі проблеми буття, його поезія — це своєрідний погляд на людину з середини.

«Море для шульги» Павла Коробчука



Цю книжку легко відчути, бо практично кожен із нас, втомлений соціумом і зав’язаний на ньому, врешті, може стати героєм цього роману. Тим паче, що написаний він у формі щоденника. Ілюзія і реальність, довколишній і внутрішній світи… зрештою, кожен із нас може стати кур’єром із доставки порожнечі.

«Рівне/Ровно: Стіна» Олександра Ірванця



Це роман-антиутопія, прочитати який варто задля того, аби зрозуміти, якою стіною розділене наше суспільство. І більш нічого не казатиму. Просто прочитайте.

На завершення скажу про ще одну книжку – бонусну ‒ «Світло згасло в Країні Див» ДіБіСі П’єра.



Дуже раджу її прочитати. І передусім – собі.