«Переплюнув» Гузя і Палицю

_{Текст: Ірина Яковлева}

Учитель з Турійського району випередив відомих політиків під час запливу на Великому Згоранському озері.

Село Згорани, що у Любомльському районі, продовжує купатися у променях несподіваної слави. Не встигло воно отямитися від популярності після прем’єри фільму «Століття Якова», дія якого відбувається саме в цьому населеному пункті, як на черзі випало приймати черговий журналістський та політичний десант.

Пропагувати здоровий спосіб життя і завершувати купальний сезон сюди прибули голова Волинської обласної ради Ігор Палиця та народний депутат Ігор Гузь. І завершували його запливом через Велике Згоранське озеро. Запросили долучитися усіх охочих.




Зважаючи на не зовсім сприятливу для купання жовтневу погоду, охочих приєднатися до Ігорів знайшлося не так і багато: окрім них, пливло ще дев’ять чоловік. Серед них – міський голова Любомля Роман Ющук, помічник Ігоря Гузя Марина Хромих, депутати місцевих рад. Але безсумнівним героєм «зіркового» запливу несподівано для глядачів і для себе самого став… простий вчитель фізкультури Леонід Гаврилюк, який фінішував першим.

СПЕЦІАЛЬНО СТАРТУВАВ ПІЗНІШЕ

Про те, що їх земляк випередив усю поважну «купальну» братію, у його рідній Волиці, що у Турійському районі, й досі мало хто знає. Уже після того, як на одному з центральних каналів показали Леоніда, який із чималим відривом випередив решту плавців, слава швидко розлетілася нечисленними вуличками села. Та й колеги з Тагачинської школи, де він уже більше двох десятків років викладає фізкультуру, не здогадувалися про намір скласти компанію політикам. Хіба що деякі друзі та директор знали про таке бажання.



«Казали, аби я, коли повз Ігоря Палиці пливтиму, попросив у нього спортивний майданчик зі штучним покриттям для нашої школи. Та я не попросив, бо й говорити було ніколи. Навіть і не познайомився з ними. Як пливеш, то дуже важко дихати, а на березі, коли вийшов з води, то вже всюди преса, охорона… Там уже не до мене було. А взагалі я зараз думаю, що, може, вони й образилися трохи за те, що я ніби зіпсував їм фінал запливу, – сміється Леонід Васильович.



Але увагу до себе Леонід Васильович привернув не тільки на фініші, а ще на самому старті.

«В інтернеті написали, що я спізнився, тому пізніше почав пливти, але насправді спеціально чекав, аби вся та делегація рушила. Усі ж у гідрокостюмах, відеокамери збоку, згори, супровід. Десь човнів зо п’ять тих «спостерігачів» нарахував! Я ж такого спорядження не маю, плаваю у звичайних плавках, і того дня був у них. Тому й вирішив зайти у воду, коли вся ця метушня рушить разом із плавцями подалі від берега», – ділиться чоловік.

ЄДИНИЙ У ТУРІЙСЬКОМУ РАЙОНІ

Як у справжнього спортсмена запитую у Леоніда, чи гарно пливли обидва Ігорі. Він сміється, але все ж хвалить усіх учасників запливу. З досвіду знає (а моржує він уже більше десяти років, плавав навіть при мінус 26 градусів), що зопалу за такий спорт не варто братися. Кожна хвилина у холодній воді, кожний метр запливу – то результат тривалої підготовки.

«У моєму селі річка Турія тече, то я там плаваю, ще на Тагачинське озеро їжджу купатися. В ідеалі для тих, хто моржує, потрібно по двічі на день занурюватися»,– розповідає вчитель.



Уже у школі, де вчителює Леонід Васильович, дізналася, що участь у цікавих заходах – то своєрідне хобі чоловіка. Кілька років улітку він з учнями подорожує на велосипедах у Карпатах. А також неодноразово велотранспортом його учні підкорювали дороги тоді ще українського Криму. Аби здійснити задумане, вчитель сам вирішує велику кількість бюрократичних питань, планує маршрут, організовує побут мандрівників, вміло дає раду і з харчуванням, і з дисципліною у подорожах.

Батьки юних мандрівників зізнаються, що після поїздок з Леонідом Васильовичем діти повертаються набагато самостійнішими та організованішими, аніж були до того. Звичайні уроки фізкультури він перетворив на пізнавальні заняття, і за таку методику йому було присвоєне звання вчителя року.

Унікальність велоподорожей вчителя не один раз відзначали і на всеукраїнському, і на обласному рівнях. Через велику відповідальність за дітей та непередбачуваність маршрутів мало хто з його колег наважується організовувати щось подібне. У Турійському районі, наприклад, таких ентузіастів більше немає.



***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].