Не стало відомої волинської поетеси

Не стало відомої волинської поетеси Світлани Костюк.

Жінка відійшла у вічність на Різдво, про це на своїй сторінці повідомляє волинський юрист Василь Нагорний, який познайомився з нею в серпні 2014 року, вона вступилася за 10 бійців 51 ОМБР, яких військова прокуратура запроторила в Луганське СІЗO.

"Тоді вона написала в приват такі слова: "Мені жаль було слухати і дивитися... Вони ж так зненавидять Україну, якщо не захистимо...чиїсь діти вони... а чужих дітей не буває..." В цей час вона вже знала, що смертельно хвора, а дбала за чужих дітей. Тоді ж вона написала і цей вірш:

ПОСЛАННЯ ДО ШТАБНОГО ГЕНЕРАЛА-ЗРАДНИК
Продажний генерале, як живеш?
Я вчителька, що того хлопця вчила,
В якого свіжовирита могила,
В яку ти і сльозинки не проллєш...
Бо що для тебе сльози матерів,
Хлоп`ята, що ішли "живцем на міни"...
Тих броників хватало й половини
Аби ти свій мільйончик заробив...

Жорстокий генерале, як ти міг
На нари запроторити хлоп`яток.
Що п`ятий місяць вчились воювати
Без сну і їжі, падаючи з ніг...
Вітання ще від сивих матерів
Тих пацанів, яких ти підло зрадив,
Яких дотла чужі палили гради,
Бо ціль по них хтось все-таки навів...
Пихатий генерале, зручно так
В тоновано_броньованій машині...
У сина твого очі також сині,
І спить він, як і той, мабуть, навспак?..
Ти знаєш, що у кожному селі
Тепер щодня чекають похоронок?..
Ти ж вміло прикриваєшся законом.
Що не проб`ють ні кулі, ні жалі...
Як найманець на цій святій землі...", - написав Нагорний.

Світлана Костюк працювала бібліотекарем, кореспондентом районної газети (у зоні ЧАЕС), викладачем рідної мови, директором школи у Іваничівському районі, викладачем української мови та літератури, головою районної ГО "Спілка «Чорнобиль України». Як повідомляють місцеві ЗМІ, жінка два роки мужньо боролася із хворобою, не стало її в Луцьку 6 січня о 22.08 год.

Висловлюємо співчуття рідним та близьким поетеси!

Довідково: Світлана Степанівна Костюк (дівоче прізвище Бусел, народилася 30 листопада 1964 в селі Кукли Маневицького району Волинської області) — українська поетеса, журналіст, педагог, громадський діяч. Член Національної спілки письменників України .

Автор книг поезії «Спалахи душі» (1998), «Наодинці зі світом» (2012), «Маленьке диво» (для дітей, 2012), «Листи без конвертів» (2013), «Мереживо чудес» (для дітей, 2014), «Про що шепотіли листочки» (переклади польською, 2014), «Траєкторія самоспалення. Щоденникові записи у віршах» (2015)[2], «Barefoot to the sky» («Босоніж в небо», переклади англійською, США, Нью-Йорк, 2016), «Зцілення любов'ю» (Чернівці, «Букрек», 2016).

Переможець Міжнародного літературного конкурсу «Між словом і вічністю» (поезія) — Італія, Неаполь, 2015, Міжнародного конкурсу до 200-річчя Т. Г. Шевченка «В століттях чатує Чернеча гора», Всеукраїнських конкурсів ім. Леся Мартовича, «Незламні українці», «Викрадення Європи», «Сто творів, які варто прочитати влітку», лауреат першої Всеукраїнської літературної премії ім. Івана Низового, відзначена Міжнародною премією літературних критиків за малу прозу(Італія, 2016).