Луцький школяр змайстрував із підручних матеріалів робота-пилососа

_{Текст: Інна МАЗУРИК}

Микола Свереда, учень 10 класу Луцького навчально-виховного комплексу «Гімназія №14 імені Василя Сухомлинського», з дитинства почав захоплюватися технікою. Хлопець уже не в змозі перерахувати усі свої винаходи: починаючи від нескладного «маячка» у 9 років – й аж до вдосконалення літального апарата.



Одна з останніх розробок – робот-пилосос, який створювався у домашніх умовах, – приніс Миколі перше місце на Всеукраїнському конкурсі-виставці «Майбутнє України», – йдеться на сторінках тижневика «Сім’я і Дім».

ВИПЛАВЛЯВ КОРПУС У ДУХОВІЙ ПЕЧІ

– До 9 років я навіть не грався на комп’ютері. Це татова заслуга. Він думав, що буде краще, коли я виросту без цього. У дитинстві мені це не подобалося. Але потім зрозумів, що це було правильно. Зараз я займаюся в гуртку електроніки і приладобудування в Малій академії наук. Але не можу сказати, що хтось спонукав мене це робити спочатку – все розпочалося з цікавості та небажання сидіти в чотирьох стінах, – розповідає Микола.



Перше, що хлопець зробив власними руками, – «маячок», який просто блимав. А вже у 10 років створив ультразвукову установку із мильниці й динаміка.

– Результатом мало бути відлякування комарів, але був і інший ефект – головний біль у людей, які знаходились у кімнаті, – посміхається Микола.

Ідея робота-пилососа з’явилася у винахідника уже давно. В інтернет-магазинах такі прилади у середньому вартують 10 тисяч гривень, а реалізувати задум у домашніх умовах коштувало близько 600 грн, бо зробив багато деталей із підручних матеріалів.

Турбіну для пилососа взяв зі спаленого фену, сміттєзбірником слугував колишній контейнер для їжі, а форму пластмасовому корпусу Микола надавав вдома, виплавляючи його в духовій печі. Допомагав у створенні проекту аспірант кафедри експериментальної фізики та інформаційно-вимірювальних систем СНУ імені Лесі Українки Володимир Бондарук.

– Цей прилад автоматичний, ним ніхто не керує. У пилососа є також контактний бампер, тому коли робот кудись вдаряється, то розуміє, що потрібно використовувати іншу комбінацію рухів і таким чином оминає перешкоду. Ефективність приладу я визначав так: спочатку зважував певну кількість сміття і розкидав його по кімнаті, а потім вмикав пилосос. Як виявилось, мій винахід зміг прибрати 75–85%, що є дуже хорошим показником.

ДРОН ДЛЯ ЗЙОМКИ ТЕРМОВТРАТ БУДИНКІВ

Конкурс «Майбутнє України» проходив у два етапи. На першому етапі брали участь діти з усієї Волині та демонстрували свої винаходи. У Києві також був захист робіт у форматі виставки і кожен охочий міг оцінити прилад.

– З нашої області поїхала делегація із 5 школярів, і всі вони зайняли призові місця. Ми виграли 19 тисяч гривень на подальші розробки. Багато хто запитував, звідки я. І коли я відповідав, що з Волині, то кивали: «Знаємо, у вас багато талановитих дітей».

За першість у своїй секції Микола отримав 5 тисяч гривень і вже витратив їх на дрон, з якого юний винахідник думав робити робота-агронома, що зможе вимірювати кислотність і вологість ґрунтів, літаючи над полем. Але схожий винахід уже є, тож школяр хоче поєднати дрон із тепловізором для зйомки термовтрат будинків і охорони будівель.

Під час роботи інколи виникають і небезпечні ситуації. Хлопець розповідає, що його вже кілька разів било струмом. Але навіть після таких випадків він не полишає своїх наукових спроб.



– Насправді мені здається, що просто вчитися – це нецікаво. Якби була можливість звернутися до міністра освіти, я б запропонував звертати увагу більше на практичні предмети. 11 років у школі викладають 90% того, що тобі ніколи не згодиться. Якщо я хочу стати інженером, то навіщо мені детально вивчати, як розмножуються інфузорії туфельки? Адже цей час я можу витратити на більш корисні речі.

Микола мріє про проектування власної майстерні або наукового центру, де зміг би працювати він і його команда інженерів. При цьому хоче допомагати розвиватися дітям, які цікавляться цією сферою.

– Я не вважаю себе успішним, я просто займаюся своєю улюбленою працею. Є такий вислів, що потрібно працювати до того моменту, поки твої кумири не стануть твоїми конкурентами. Це і є моє життєве гасло. На закритті конкурсу нам казали, що люди, які присвячують своє життя науці, жертвують багато чим. І це правда. Але я ніколи не зрозумію моїх ровесників, які витрачають свій час тільки на розваги.