Луцькі журналісти показали свої тату

Новинарі, репортери, кореспонденти, «акули клавіатури» Луцька показали та розказали про свої тату.

Кожен з малюнків на їхньому тілі має якусь історію та символізм, пише ВолиньPost.

Нагадуємо, що тату - справа кожного і дуже некоректно засуджувати особисті смаки інших людей. Тому читаємо цікаві історії та насолоджуємось гарними малюнками.

Волонтер, журналіст Оля Валянік:

Своє перше тату я зробила у 2013 році на лопатці, друге буквально через 3 місяці, але вже на нозі. Чому я їх зробила? Бо давно хотіла.



Ельф, тому що мені подобається філософія лісових ельфійок, та й взагалі я хотіла якусь казкову істоту, яка буде приносити мені добро та вселяти віру в диво. Ескіз робив Андрій Луковніков, він же і набивав, іншого такого малюнку більше немає. Дуже задоволена роботою майстра, і прикро, що вже довгий час я не можу знайти людину, яка зрівняється з його майстерністю.

Друге тату кардинально відрізняється від попереднього. Виконане воно в стилі треш-полька, давно хотіла тату ексцентричне, трошки жорстоке в червоно-чорних тонах. Ескіз знайшла вже в інтернеті, майстер був той самий.

Щодо відчуття болю, то на спині не боляче, а ось на нозі важче було, адже там і кістка, і багато нервових закінчень, і шкіра сама по собі дуже ніжна. Перші дні старалась взагалі не виходити на вулицю, але воно було того варте. Результатом дуже задоволена.



Журналіст Руслан Пилипчук:

Своє перше татуювання я хотів зробити ще в 17 років, коли закінчував перший курс університету. Це мав бути малюнок з першого альбому Guns'n'Roses «Appetite for Destruction». Такий самий прикрашає передпліччя їхнього фронтмена Акселя Роуз. Не знаю чому, але ця ідея так і не втілилися у життя.



Через кілька років я вирішив увіковічити свою любов до баскетбольного клубу Чикаго «Буллз» та пішов до тату-майстра Андрія Доманського, який наніс їхню емблему на мою ліву руку. Після цього зробив ще два тату.

Я не люблю поділяти речі на категорії погано чи добре, у кожного свої цінності і свої думки. Так і у мене. Мені тату подобаються. Але мені не подобається мейнстрим.

Люди масово йдуть в тату-салони і виділяють свою «особливість та неповторність» ескізами з інтернету, подібними між собою, або взагалі однаковими. У нас багато людей з вовками, компасами, левами, ластівками (ну це типу геть ай-ай-ай) і так далі. Не погоджуюся з таким підходом і так ніколи не робитиму. Маючи малюнок, як в кожного 5-го, ти не вирізняєшся.

Саме тому я сідав під машинку не заради «виділення», а заради змісту, який ці тату мають для мене: емблема улюбленої команди та персонажі з книжок, які серйозні вплинули на мою свідомість («Володар перстнів» та «Темна вежа»).

Але це моя думка, і не хочу комусь її нав’язувати. Не маю нічого проти «стадного» конформізму, просто не бажаю брати у ньому участь.

Якщо хочете тату – робіть, не питаючи думки оточуючих, це ваше життя, ваше тіло і ваш вибір.



Журналіст Дар’я Окружко:

Маю три тату. Зробила їх зовсім нещодавно, але кожна з них має для мене дуже символічне значення.

Ідея у моїй голові зробити тату засіла давно, але були певні фактори, які мене зупиняли: біль, страх та відсутність ідеї.



Хотіла, аби це було символічно для мене, з якоюсь історією, так і вийшло. Всі три тату зробила за один сеанс. Навіть мій майстер сказав, що у нього ще ніхто ніколи не робив так багато татуювань відразу. До речі набивала у Андрія Пеценюка, роботою дуже задоволена.

Страх болю перебила любов до малюнка, який я буду носити все життя, та уміння майстра заспокоїти.

Перше та найбільше – горобець. Пташка, яка багато чого символізує: ентузіазм, свободу, чисту любов та пам’ять про рідних, які нас покинули. Обрала малюнок швидко, просто побачила і все, більше навіть нічого не могла розглядати, так він мені сподобався.

Друге – гілка. Це подарунок, який для мене багато означає, напевно, тому що це найоригінальніший дарунок, який мені коли-небудь робили.

Третя – маленькі жирафи на руці, вони символізують для мене зв’язок мами та дитини.

Якщо говорити про тату, які мені подобаються, вони мають бути реалістичними, з тонкими та чіткими лініями та не кольорові, але це суто моя суб’єктивна думка. Взагалі чомусь дуже люблю людей, у яких є тату. Не знаю, як це пояснити, але їх завжди виділяла з-поміж інших і ніколи не могла засуджувати.